Російська пропагандистська машина змінює тактику дій в Україні. Стратегія залишається старою — роз'єднати країну, створити паніку та атмосферу недовіри до влади. Але за майже три роки повномасштабної війни Росії проти України Москва модернізувала дезінформаційні атаки і пристосувала до сучасних реалій. На що вони спрямовані, розповідає військовослужбовець Збройних сил України Мирослав Откович, пресофіцер 241-ї окремої бригади тероборони Києва.
Не змінилася кінцева ціль Кремля, і не змінилися наративи. Це екзистенційна війна, яка розрахована на тотальне знищення України і українців як окремої нації, відмінної від росіян. Тобто, всі наративи спрямовані на те, щоб пояснити, що немає українців як окремої національної одиниці — народу, що є великий російський народ, є велика російська культура, яка всіх об'єднує під одним дахом. Ми начебто — нацисти, антисеміти і багато інших речей, які прищеплюються російською пропагандою.
Все робиться для того, щоб виправдати вторгнення Росії в Україну, пояснити, що ніби в росіян не було інших можливостей захистити себе, окрім, як вторгнутись в Україну, оскільки агресивний блок НАТО, нацисти в Україні, начебто, загрожували територіальній цілісності Росії і її існуванню.
Тобто, всі ці наративи, з однієї сторони, виправдовують вторгнення, а з іншої, підігрівають справжні нацистські і імперські настрої Росії про те, що вони здатні бути великою державою, великою культурою, великим народом, визначати щось там, на рівних вести діалог із світовими державами. Тобто, це така мильна бульбашка, яку постійно надувають їхні інформаційні зусилля, в які вливаються величезні кошти. Вони чітко розуміють значення інформації, інформаційного впливу в сучасних гібридних війнах. І тут їм треба віддати належне, що вони в цьому плані дуже ефективні і сучасні.
Але за рахунок чого Кремль намагається досягти розхитування ситуації? Одна із тем — мобілізація.
Звичайно, що вони намагаються пояснити, що ми кидаємо «своїх» напризволяще, що начебто ми не дбаємо про своїх людей і так далі. Вони підривають основу — питання мобілізації. Ми прекрасно розуміємо, якщо не буде людей, не буде піхоти, не буде ким воювати, ми не зможемо протистояти ефективно агресору. Тому вони, з однієї сторони, працюють на тим, щоб розповсюджувати вигадані історії про діяльність ТЦК, або ж загострюють увагу на тих реально невдалих моментах мобілізації, які є в Україні.
Справді, є певний рівень проблем комунікації між владою і суспільством. Був частково провалений момент, коли треба було суспільству більш детально пояснити все. Наголошую на цьому, що не було зроблено пояснення: війна буде надовго, воювати будуть всі, готуйтеся. Постійно якимись такими невдалими порціями видавалося суспільству. Люди думали: «Може, мине, може, перечекаю». Замість того, щоб одразу владі сказати: «Готуйтеся, збирайте амуніцію, навчайтеся, здобувайте нові навички». Тоді це все було б по-іншому.
Росія, розуміючи наші очевидні проблеми, просто вдається до того, що загострює їх. Зрозуміло, що в нас не може бути все ідеально. Питання мобілізації, питання рекрутингу — це одні з болючих тем, на яких паразитують російські псевдоЗМІ.
Є різні методи донесення інформації до людей. Є багато інформаційних помийок, особливо, анонімні телеграм-канали, куди випльовується купа незрозумілого відео, частина з якого є фейками, але люди вкрай рідко щось перевіряють, аналізують. Ідеться про необхідність підвищення інформаційної гігієни в суспільстві. Умовно кажучи, ви ж не п'єте воду з калюжі, ви намагаєтеся пити фільтровану воду. Навіть з крана ви не п'єте, бо знаєте, що вона не дуже чиста. То чому ви читаєте новини в телеграмі? Це те саме, що пити воду з калюжі. Можна один раз напитися, можна два, але на третій раз ви будете вже отруєні і, навряд чи ви вже повернетеся до нормального життя, навряд чи ви будете адекватно сприймати реальність.
Другий шлях — вони постійно шукають. Зараз можна дуже чітко буде відслідковувати по українських, так би мовити, політиках — нафталінових, колишніх ОПЗЖників, які зараз трохи активізувалися, які виступають, доносять до суспільства російські наративи про «ми же браття», про «велікую русскую культуру», яка, начебто, поза політикою, про ті ж пам'ятники Пушкіну і таке інше. Це все треба зносити, тому що політика декомунізації — це очищення українського суспільства від тоталітарної спадщини, від імперської спадщини, яка є дуже важливою складовою гібридної війни, яка почалася задовго до того, як ропочалась наземна кампанія Росії проти України.
Головна редакторка «Громадського» Христина Коціра додає, що російська дезінформація використовує всі прогалини комунікації української влади з суспільством. Виходить, де тонко, там і рветься. Через три роки повномасштабної війни чутливість українців на рішення влади стає більш загостреною.
Мені здається, очевидно, що ми всі стомилися. І, очевидно, росіяни це розуміють, що ми стомилися. І в принципі, вони на це робили ставку. Тому що короткий забіг — це всі акумулюють сили і біжать, бо біжимо до перемоги. Можна бігти місяць, два, три, півроку. А далі ти вже не можеш в цьому темпі бігти, ти втомлюєшся. І мені здається, що вони на це роблять ставку.
Вони б'ють по енергоструктурах, тому що розуміють, що відключення світла, особливо восени, взимку теж дуже б'є по всьому. І вони запускають оці наративи про світло. Донька приходить зі школи і каже: «А нам вчителька казала: «У нас світла немає, бо, можливо, є вина в тому, що це — російські обстріли, але Україна продає енергію за кордон». Україна не продає енергію за кордон, але ось вони такі запускають речі, і люди на це купуються, що «клята» українська влада не дає світла, а продає енергію за кордон. Це перша така штука.
Друга штука, яка посилюється з року в рік: «Воюють бідні, багаті — в Монако, відкупляють своїх синів і так далі». Очевидно, що є підґрунтя для цього. Очевидно, що дуже багато до цього наративу додали оці всі обшуки голів ВЛК. Коли люди бачать чоловіка, який на ліжку, і воно все в грошах, то очевидно, що постає питання: «Я там зі своєї пенсії в три тисячі гривень сто гривень намагаюся донатити, а вони наживаються на війні».
Росія дуже добре підхоплює всі ці речі. Мені здається, що навіть оці групи в соцмережах, де начебто невинні картинки, там теж дуже часто присутні росіяни. Наприклад, коли ці картинки, створенні ШІ, п’ятеро людей з одним обличчям, п’ятеро синів воює за Україну, поставте лайк, бо ніхто не ставить, і там тридцять тисяч лайків, десять тисяч поширень.
Мені здається, що це теж працює на те, щоб людей дезінформувати, щоб показати, що люди не розбираються, де правда, де вигадка, де справжня фотографія, а де ШІ. Тому що там, очевидно, для мене як журналіста, що це ШІ. Може бути на тій фотографії у одного хлопця шість пальців, а не п’ять. Але люди взагалі це не відстрелюють і лайкають, поширюють. Яка тут загроза від цього? А загроза, що вони збирають інформацію, скільки нас не вміє ідентифікувати правду від очевидної неправди.
Що змінилося у 2024 році порівняно з 2022-м? Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки Ігор Соловей наводить кілька нових тем, які Москва намагається посіяти в Україні.
Основна методика росіян — використовувати українські проблемні місця і роздувати їх до космічних висот, або створювати власні пропагандистські наративи, щоб лякати українців і міжнародних партнерів. Що стосується української аудиторії, то можна відзначити, що основні дезінформаційні зусилля спрямовані на розкол суспільства, розколоти, наприклад, владу і громадськість.
Потім громадськість в суспільстві ділити на групи. Колись були схід-захід-північ, мовляв, регіони трьох сортів. Зараз вони ділять військові-цивільні, Львів-Київ, ТЦК-поліція. Максимально шукають якісь розломи і намагаються посипати сіллю ці проблемні рани.
Паралельно продовжується дуже серйозна кампанія по дискредитації мобілізації, щоб люди не йшли служити. Паралельно з цим відбуваються активні заходи російських спецслужб з проведення терористичних актів. Це — підкладення вибухових пакетів біля відділень поліції, спалення релейних шаф на залізниці, спалення авто військових. Це точкові історії за гроші, які навіть виконавці не отримують, але це — намагання показати, нібито, масовий спротив. Кілька фактів збирають, намагаються подати їх як незгоду українського суспільства з діями влади. Це для створення якоїсь ілюзії пропагандистської.
Тема війни, яку просуває російська дезінформація, розрахована не тільки на внутрішнього споживача в Україні, а насамперед на західних як політиків, так і звичайних громадян.
Вчергове почали використовувати ядерний шантаж. В різних інтерпретаціях. Спочатку, пам'ятаєте, була історія про переміщення ядерної зброї в Білорусь. І все навколо цього відбувалося. Потім — внесення змін в ядерну доктрину. Це — як стовбур ялинки, навколо якої все розбудовується. Потім — підписання Путіним цієї ядерної доктрини.
І кожен раз, кожен крок Російської Федерації і Кремля навколо цієї теми супроводжувався інформаційними кампаніями, щоб показати потенційну загрозу, в першу чергу, для Заходу. Аудиторія цих ядерних погроз знаходиться на Заході. Справа в тому, що проблематика тягнеться ще з часів холодної війни. Радянський Союз тоді лякав країни Заходу можливим ядерним апокаліпсисом. І в демократичних країнах присутній такий страх перед можливою ядерною війною. І росіяни зараз дістали знову цю стару страшилку. Намагаються залякати і тим самим стимулювати населення і політиків в західних країнах тиснути на Україну для того, щоб ми капітулювали або хоча б обмежили допомогу.
Крім ядерного шантажу, паралельно йде тема про нелегітимність українського президента. Давній наратив, який тягнеться ще з 2014 року в різних інтерпретаціях. Пам'ятаєте, тоді була історія про те, що до влади прийшли в результаті перевороту на Майдані і так далі. Правда, потім Путіну нічого не заважало сідати за стіл переговорів з тим же Петром Порошенком, який був обраний після 2014 року. Чим він підтвердив легітимність президента. Так само потім в 2019 році Путін зустрічався з обраним президентом Зеленським. Але періодично тему про нелегітимність влади в результаті Революції гідності це питання порушують.
Все для того, щоб знову послати сигнал на Захід, тому що історія про нелегітимність — це не для росіян, не для українців. Історія про нібито нелегітимність Зеленського — це історія для новообраного президента США. Мовляв, подивіться, вас обрали, мене обрали на виборах, а ось є президент України, якого не переобирають вже п'ятий рік. Тому зараз вони також починають цю тему серйозно використовувати, і думаю, що це тільки початок.
Можна ще згадати про Курську історію. Це те, що нове було в них. Це — більше аудиторія вже російська. Вони вимушені були, починаючи з серпня, реагувати на Курську операцію, яку проводять Сили оборони України. У Москві виявилися розгубленими. Пояснення цієї операції з боку Кремля мало різні етапи, починаючи від замовчування — вони просто робили вигляд, що там нічого немає — потім наступила стадія сприйняття, коли вони визнали, що так, дійсно щось там відбувається. Але казали, що це — терористичні банди. Коли вже стало всім все зрозуміло, і коли почалося внутрішнє переміщення осіб у них, почали піднімати певний розголос, бо люди виявилися без житла, без засобів для існування. Тоді вже було оголошено про відповідну операцію. І, власне, це призвело до залучення Північної Кореї, що означало початок Третьої світової війни, залучення інших країн.
Росія шукає нові методи дезінформації для українського суспільства, а Україна — нові інструменти протидії. І навіть після закінчення війни інформаційні атаки Росії на Україну навряд чи зупиняться.
Лариса Задорожна
Аудіоверсію матеріалу слухайте в доданому файлі