Емоційне вигорання — це не просто втома, яка може минути після вихідних чи відпустки. Це глибокий емоційний і фізичний стан виснаження, що розвивається поступово. Людина на ранніх стадіях навіть може не помічати змін, адже часто вигорання починається з ейфорії та захопленості роботою.
«Буває так, що людина так любить свою роботу, що не помічає сигналів виснаження. Вона захоплена, їй подобається працювати, але не встигає прислухатися до себе: що я зараз відчуваю? Втома? Страх? Сум?» — пояснює Соломія Бура
Емоційне вигорання має кілька стадій. Спочатку це надмірне захоплення роботою, потім з’являється дратівливість, постійний стрес, соматичні симптоми, а врешті — виснаження і депресія.
«Часто люди не помічають перших симптомів, — каже психологиня. — Вони продовжують працювати на ”автопілоті”, не звертаючи увагу на відчуття. Але саме це — небезпечний сигнал».
Причин емоційного вигорання багато, але найчастіші — порушений баланс між роботою і приватним життям, надмірні очікування від себе, постійний стрес, працеголізм, невміння відпочивати та багатозадачність.
«Зараз у світі панує культ продуктивності, — пояснює Соломія Бура. — Але насправді багатозадачність лише виснажує, адже наш мозок краще працює в режимі монозадачності».
Щоб уникнути емоційного вигорання, важливо навчитися зупинятися та чути свої потреби. Психологиня радить не ігнорувати перші ознаки втоми та стресу, а впроваджувати прості, але ефективні звички у щоденне життя.
Серед ключових рекомендацій — регулярні паузи протягом дня. Навіть кілька хвилин, присвячених дихальним вправам або короткій прогулянці, можуть допомогти зняти напругу. Важливо також розмежовувати робочий та особистий простір, уникаючи перенесення робочих завдань додому. Ще одна корисна практика — майндфулнес, тобто усвідомлене спостереження за своїм емоційним станом.
Крім того, фахівчиня рекомендує звертати увагу на сигнали тіла: дискомфорт у спині, напруженість у руках чи загальна втома можуть свідчити про необхідність відпочинку. А у випадку хронічного виснаження варто не зволікати й звернутися за професійною підтримкою до психолога.
Емоційне вигорання — це не вирок, але його не можна ігнорувати. Що раніше людина усвідомить свій стан і те, що перебуває на межі виснаження, то легше буде запобігти серйозним наслідкам.
«Якщо ти не можеш відповісти на питання ”Як я відпочиваю?”, це вже сигнал небезпеки, — каже Соломія Бура. — Компанії в Європі починають звертати увагу на це. Люди, які не вміють відпочивати, швидко вигорають і стають менш ефективними».
Тому важливо не лише працювати, а й відпочивати якісно — не в телефоні, не в думках про роботу, а справді відчуваючи момент тут і зараз.
Данута Наугольник