23 травня у Польському театрі ім. Арнольда Ширмана у Варшаві відбудеться зустріч під назвою «Досвід війни». Зокрема, у ній візьмуть участь режисерка Світлана Олешко, історики проф. Ґжеґож Мотика, проф. Рафал Внук і проф. Ярослав Грицак.
Проф. Ярослав Грицак завітав до студії Польського радіо для України. Приводом для розмови стала варшавська подія за його участі, але також і теми, пов’язані із осмисленням війни та явищами, які пов’язані із нею.
— Як змінюється українське суспільство за час повномасштабної війни Росії проти України?
— Якщо говорити про культуру, мову, історію, то це — виразна українізація, виразно палають російські міфи, разом з тим російська мова. Російська культура кенселиться. Є соціологічні дослідження щодо цього. Можливо, на заході країни це найменш помітно, бо захід цього не потребував. Але це виразно є на півдні і на сході. Є статистика, і дуже виразна. Це щодо культурних процесів. Коли говорити у ширшому розумінні, то мені здається (це є радше гіпотеза, яка базується на певних речах), що є сильне бажання і віра у перемогу. Це щось дуже нове у тому сенсі, що завжди вважалося, що українці — не войовничі і мало хто піде воювати. Пригадую дискусію, що була десь 20 років тому між двома видатними українськими інтелектуалами. І вони сперечалися про те, скільки би українців пішло воювати, коли б була війна з Росією. Один казав, що сто, а інший — може десять тисяч, це був максимум. Але зараз є щось інше. Є те, що з’явився дуже сильний запит на справедливість. І він — добрий, хоч несе певні загрози. Ця війна, жертви… Все це повинно закінчитися справедливим миром. А це означає, що злочинці мають бути покарані, шкода має бути відшкодована etc. Але є ще щось негативне. І це те, чому ми боїмося і про що ми говорили під час однієї із конференцій на тему психології і психіатрії. Зараз є дуже високі очікування на справедливість, тому неминуче буде розчарування, люди будуть шукати, хто більше, а хто менше приклався, хто був більш справедливим, а хто — менш. Я нічого так більше не хочу, як перемоги. Але, якщо чесно, боюся цієї перемоги, тому що вона має великі ризики. І в такому режимі ми зараз усі живемо. Це — режим тривоги і дуже сильної надії, а також віри в перемогу...
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль