Гість Польського радіо для України — Рафал Рошкєвич, голова Об’єднання «Pogoń Ruska» (Погоня Руська).
Ми з Вами розмовляємо у Любліні, після завершення аукціону «Разом до перемоги», який відбувся на полях фестивалю «Wchód Kultury. Inne Brzmienia». Організатори аукціону — благодійна організація «Наша Галичина», kultura.уnter та Фонд духовної культури Пограниччя — запропонували цікаві лоти, зокрема, прапор із підписом генерала Залужного, набій від гаубиці, а Ви купили також цікавий лот. Розкажете який?
- Мені вдалося купити прапор із підписом генерала Кирила Буданова, я за нього заплатив дві тисячі злотих. А ці кошти підуть на підтримку ЗСУ, котрі нині борються за свободу України та свободу Європи.
І ваша організація — «Погоня Руська» — допомагає українським солдатам, українським захисникам боротися. Скажімо нашим слухачам, чим займається Об’єднання?
- «Pogoń Ruska» постачає українським захисникам, ЗСУ медичні засоби, ліки тактичної медицини а також — дрони, автомобілі.
Перш ніж розпитаю Вас про ці всі форми допомоги і шляхи постачання, хочу звернути увагу на назву організації — «Погоня Руська» — двозначна, адже з одного боку це шляхетський герб, а з другого асоціюється із словосполученням «гнати росіян».
- Так, це подвійне значення, оскільки, справді, «Pogoń Ruska» — це польський шляхетський герб, який належав і належить досі князівському родові Четвертинських. Коли ми починали займатися допомогою Україні, ми тісно співпрацювали із фондом «Prometeusz» (Прометей), який, зрештою, належить шляхетському родові Четвертинських. І тому наша назва є таким символом пошани для голови фонду «Прометей» — князеві Альберту Четвертинському. Але з другого боку ця назва підказує, що треба робити з росіянами — проганяти.
Поясню нашим слухачам, що росіян часом зневажливо у Польщі називають «ruscy», «ruskie». Тож назву вашої організації можна розуміти як вказівку, щоб прогнати росіян...
- Так, ми хочемо, щоби вони вийшли з України.
Ви такі цілі мали від самого початку діяльності «Погоні Руської»? Розкажіть про історію створення Об’єднання. І хто до нього належить?
- Уже 24 лютого ми, тобто група друзів, створили неформальну організацію. Це було першого дня повномасштабної агресії Росії проти України. Адже, як усі знаємо, війна в Україні триває від 2014 року, а 24 лютого почався її повномасштабний етап. Отже, 24 лютого ми, спільно із згаданим мною раніше фондом «Прометей», почали діяти в напрямку допомоги Україні. Натомість у червні минулого року ми формалізували нашу організацію, створили об’єднання, яке назвали «Погоня Руська», а наша допомога почала носити вже більш формалізований характер.
Коли ж говорити про склад нашої організації, то ядро становлять поляки, але, наприклад, моя права рука, мій помічник — це Микола з України, котрий мешкає у Польщі вже кілька років. Якщо він нас слухає, то, Миколо — передаю Тобі сердечний привіт. Його батько та брати нині виборюють свободу України у лавах ЗСУ. А мама просто заборонила Миколі йти на фронт... Щоби в разі чого принаймні одна дитина залишилися в живих. На жаль, це сумна правда та сьогоднішні реалії в Україні. У нашій групі є теж політичні біженці з Білорусі, загалом, можна сказати, що склад нашої організації багатокультурний.
Скажіть, будь ласка, з ким Ви співпрацюєте в Україні? Це конкретні бригади, конкретні військові одиниці? Здогадуюся, що на початку це були ваші знайомі або ж знайомі знайомих..
- Від лютого минулого року ми напрацювали мережу контактів, а наша філософія проста — допомагати безпосередньо на фронті. Ми хочемо мати певність, що наша допомога потрапляє до тих, кому вона потрібна. Ми веземо в Україну дрони, автомобілі, бронежилети, ми постачаємо тактичну медицину, тепловізори, військові каски. Ми купуємо саме це тому, що ми знаємо, що ці всі речі потрібні, що на них є попит, ми передаємо з рук в руки. Ми хочемо мати певність, що це потрапляє безпосередньо до адресата, не лежить на якомусь складі. Отже, ми постачаємо допомогу безпосередньо. Співпрацюємо із понад 50-ма військовими одиницями. І цим понад 50-тьом бригадам ми вже привезли або машини, або дрони, або перше і друге. Знаєте, перед тим, як купувати щось, ми збираємо інформацію про потреби. Є бригади, котрим дрони не потрібні, а вони чекають на автомобілі. Ми вже за цей понад рік знаємо потреби наших партнерів, ми знаємо, які машини треба купувати, які дрони найкраще привозити, і які засоби тактичної медицини є потрібні, намагаємося цим забезпечити наших партнерів. Ми не співпрацюємо з адміністраціями чи фондами, або з міністерствами, ні, наша співпраця обминає усіх посередників, це допомога з рук в руки.
Отже, Ви маєте списки потрібних речей. Як збираєте кошти на їх закупівлю?
- Ми спираємося на три колони. Перша — це краудфандинг. Ми оголошуємо збір коштів, скажімо, на автомобіль, і люди вплачують гроші, кожен, скільки може і допомагають нам його купити. Друга колона — це аукціони. Українські солдати, військові ЗСУ, з якими ми співпрацюємо, передають нам різні предмети, які потім ми виставляємо на аукціон. І ці аукціони відбуваються на нашому профілі на сайті allegro charytatywni. Ну і третя колона — це допомога спонсорів. Від них ми отримуємо, зокрема, ліки, перев’язувальні матеріали, турнікети, джгути тощо. Вони нам передають ці засоби тактичної медицини, тому що впевнені — вони підуть безпосередньо в руки українських військових.
І цей прапор, який ви купили на аукціоні «Разом до перемоги», тобто прапор із підписом генерала Кирила Буданова, начальника української розвідки, певно, також незабаром з’явиться на аукціоні «Погоні Руської», чи не так?
- Саме так, я з таким наміром і купив цей прапор. Він повисить у мене зо два тижні, а потім я би хотів її виставити на нашому аукціоні, і дуже сподіваюся, що вдасться його продати дорожче.
Тож увага — унікальний лот — прапор України із підписом самого генерала Кирила незабаром з’явиться на аукціоні Об’єднання «Погоня Руська», і всі зацікавлені можуть його придбати за суму вищу ніж 2 тисячі злотих! Хочу Вас запитати, яку найоригінальнішу річ, предмет Вам доводилося ввозити чи вивозити з України?
- Таким найдивнішим предметом, який мені доводилося привезти з України, був порожній набій від протитанкової ракети Джавелін... Але не це було найдивніше, а те, що вона на мене чекала у римсько-католицькій парафії у Львові. Тож така була цікавинка особисто для мене — це поєднання місця та предмету. Натомість пригадується мені також інша історія. Нам вдалося привезти документи для однієї дівчини з Авдіївки, котра перебуває у напівоточенні. Тож, аби привезти їй свідоцтво про народження та інші необхідні документи, ми були змушені зійти там до підвалу, куди вона перед тим, як втекти з Авдіївки, їх занесла.... Це дуже зворушлива історія, насправді. Ви знаєте, що дуже мало волонтерів взагалі в’їжджає до Авдіївки, ми це робимо. Чому? Тому, що ми відчуваємо відповідальність за тих людей, за людей, котрі там залишилися в цьому напівоточенні. Тож коли ми їдемо в Україну, то завжди намагаємося привезти мешканцям Авдіївки їжу, необхідні продукти. Тож ця ситуація, ми були 300-400 метрів від позицій загарбника, і шукали у підвалі документи цієї дівчини, жінки та її дитини, була справді дивною...
Як Ви сказали, Ви були дуже близько до позицій ворога, це небезпечна ситуація. І взагалі — ці виїзди несуть за собою небезпеку.
- Так, але ми завжди маємо в групі одного або двох медиків, котрі в разі необхідності надають необхідну допомогу. Кожен з нас має при собі тактичну аптечку, а в небезпечні місця ми завжди в’їжджаємо у бронежилетах та у військових касках. Але ми не шукаємо небезпеки, щоби відчути адреналін, ми не належимо до осіб, котрі шукають адреналін. Тому намагаємося домовлятися зі своїми адресатами, яким веземо допомогу, у безпечних місцях, або відносно безпечних місцях. Натомість коли говорити про Авдіївку, то насправді крім нас туди мало хто їздить, і тому якщо ми не завеземо туди допомогу, то її ніхто не завезе... Тому ми йдемо на цей ризик і ми до нього готові.
Чи можна зробити такий підрахунок — на яку суму Ви завезли допомогу упродовж понад року повномасштабної агресії росії проти України?
- Так, ми недавно зробили такі підрахунки. Отже, якщо підсумувати все — тобто і збірки грошей, і аукціони, і допомогу спонсорів... Взагалі перший транспорт вирушив від нас в Україну 27 лютого минулого року... отже, якщо це все підрахувати, то виходить 10 мільйонів доларів.
Це дуже велика сума! Чи люди так само охоче підтримують Ваші збірки, як і на початку вторгнення, я маю на увазі повномасштабне вторгнення...
- Знаєте, війна стає — так би мовити — буденністю. І ми, тобто Європейський Союз, дещо від неї втомився. Натомість якщо ви питаєте про допомогу і підтримку дій «Погоні Руської», то на щастя, ми маємо цю підтримку приблизно на такому самому рівні, як і минулого року. Це випливає почасти з факту, що через меншу підтримку з боку фірм, спонсорів тощо гуманітарною допомогою чи іншого виду допомогою Україні та українському війську займається менше організацій. Ми не піддаємося і намагаємося надалі возити для українських захисників те, що їм потрібне на фронті. Отже, ми намагаємося дійти до фірм, котрі надалі хочуть допомогти Україні, але не знають, яким чином або ж просто організація, якій вони раніше допомагали, перестала існувати тощо. Теж варто сказати про те, що багато осіб, котрі посилено, інтенсивно допомагали українцям, просто втомилися, це теж вигорання людей.... Ця страшна фаза війни, яка почалася після повномасштабного вторгнення, триває вже 16 місяців, і люди просто мають право втомитися і зробити паузу в своїй роботі. Я це також розумію. Натомість коли говорити про нашу організацію, то цей досвід, який ми здобули в Україні, ми також будемо використовувати в інших конфліктах. І після перемоги України, тому що я вірю в те, що Україна переможе — ми будемо допомагати людям надалі, в інших воєнних зонах. Ми вже знаємо, як це робити. У планах у нас — виїзди до Сирії та допомога в таборах для біженців.
Ви кажете, що вірите у перемогу України. На чому базується ця віра?
- Я не стільки вірю, скільки знаю, що Україна переможе. Бо ж якби Росія мала би здобути хоча би якийсь військовий успіх — то скажіть, будь ласка, — який сенс мав би цей світ? Який сенс має світ, в якому тріумфує зло? Не забуваймо, що українці борються також за нас. Якби Україна програла цю війну, то наступними будуть балтійські країни, згодом, через пару років — Польща, можливо, Румунія, Молдова. Я хочу наголосити на одному — це не так, що Україна собі бореться, а ми їй допомагаємо. Україна нас захищає від найгіршого у сьогоднішні часи режиму. Від режиму, який нищить, котрий є настільки руйнівним для українців, як і для власних громадян. У нас просто немає іншого виходу — Україна повинна цю війни виграти, Україна повинна перемогти, а ми повинні зробити усе можливе, щоби їй у цьому допомогти. Україна нас захищає від найгіршого режиму, який існує в наші часи.
Польща є лідером в допомозі Україні, я маю на увазі і біженців, котрих прийняли під свій дах поляки, і військову допомогу, і гуманітарну... Таким доказом активності польських волонтерів є хоча би ваша організація — Об’єднання «Погоня Руська». Ми часто розмовляємо в ефірі Польського радіо для України з польським волонтерами, котрі або їдуть в Україну, або з неї повернулися, з польськими медиками... хочу вас запитати, а які країни, громадян яких країн ви зустрічаєте в Україні, коли туди їдете із черговим транспортом?
- Без сумніву, в Україні дуже активні литовці. Я зустрічав також шведів, американців, новозеландців, французів... канадців. Скажу так — кожен, хто усвідомлює і розуміє те, що відбувається, кожна країна, кожна людина — повинен Україні допомагати та її підтримувати. Я впевнений, що увесь вільний світ стоїть за Україну.
Разом до перемоги!
Запрошую послухати розмову у доданому файлі
Яна Стемпнєвич