Через російську війну, зараз в Україні діє чимало тренінгів з домедичної допомоги. Трагічний досвід окупації, воєнні дії в безпосередній близькості до населених пунктів чітко продемонстрували українцям, що в екстреній ситуації можна розраховувати лише на свої знання та вміння надавати першу домедичну допомогу. В складні моменти (вибухи, обстріли, пожежі й т.ін.), кожна секунда має значення, тому правильні дії можуть врятувати життя.
«Українська Школа Порятунку, починаючи від 2022 року, проводить тренінги у домедичній допомозі, цивільній обороні та тактичній медицині по всій Україні. Ми їздимо у прифронтові зони, у прикордонні райони Сумщини, Харківщини, Донеччини і розуміємо, наскільки це важливо і яка відповідальна місія у нашої команди. Коли нам пишуть чи дзвонять люди, які у певній ситуації змогли зорієнтуватися і надати домедичну допомогу, приміром, зупинили кровотечу, ми усвідомлюємо, що чиєсь життя врятоване», — розповідає в інтерв’ю для Польського радіо для України співзасновник Української Школи Порятунку, член робочої групи Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України Валерій Лозинський.
Багато українців готують себе до військової служби. За словами фахівця, тренінгами домедичної допомоги, а також тактичної медицини цікавляться люди віком від 24 до 35 років, і переважно це жінки. В умовах війни українці мають подбати про власне життя та здоров'я, носити з собою турнікет, рукавички та знати, як грамотно зупинити кровотечу.
«Незалежно від того, де ви перебуваєте в Україні, Польщі чи іншій цивілізованій країні світу, маєте носити із собою турнікет і аптечку. Кровотеча — це не тільки про війну. Це і про ДТП, школи, взагалі життя в суспільстві. Тому правильно надавати домедичну допомогу має вміти кожен», — зазначає Валерій Лозинський.
Він пояснює, окрім того, що курсанти отримують навички та знання щодо надання, зокрема, домедичної допомоги, тактичної медицини, їх ще вчать правильно сприймати інформацію, що вони не рятують життя.
«Це може звучати досить дивно у контексті тренінгів з наданням допомоги, але важливо розуміти, що ми не навчаємо людей рятувати життя або бути рятувальниками. Ми навчаємо курсантів давати шанс на порятунок. Різниця контексту у тому, що навіть при правильних діях щодо надання допомоги, трапляються летальні випадки. Тож, наші інструктори щоразу пояснюють, що різне відношення до цього будує правильну філософію сприйняття того, що робить людина», — наголошує Валерій Лозинський.
Інтерв’ю у доданому аудіофайлі.
Вікторія Машталер