У сусідній Німеччині – революція. Після II Світової війни ця країна десятки років була, так би мовити, пацифістською, антивоєнною і дуже обережною у військових справах. Але цими днями все кардинально змінилося. Чому так сталося?
Під час недавньої позачергової сесії Бундестагу німецькі депутати, які довго аплодували послу України в Німеччині Андрію Мельнику, канцлеру Німеччини Олафу Шольцу та іншим провідним політикам, наголошували на майже революційних змінах в німецькій політиці.
«Як демократи, як європейці, ми стоїмо на вашому боці – на правильному боці історії», – сказав Шольц українцям. І цього разу це були не просто слова. У суботу ввечері виявилося, що Німеччина збирається надати Україні оборонне озброєння. Це 1000 одиниць протитанкової зброї та 500 зенітних ракет Stinger. «Іншої відповіді на агресію Путіна бути не може. Ми не заспокоїмося, поки у Європі не буде забезпечено мир», - наголосив Олаф Шольц.
Тобто, у Німеччині сталися історичні зміни напрямку федерального уряду, який раніше завжди відхиляв постачання зброї. Проте останнім часом тиск інших країн НАТО на Берлін з цього приводу посилився. Так само і щодо санкцій проти Росії, на які Німеччина врешті також погодилася.
Особливо сильний тиск на Берлін відчувався з боку Польщі. У суботу прем’єр-міністр Матеуш Моравєцький перебував у Берліні й розмовляв із Шольцом. «Сьогодні немає часу для бетонного егоїзму, який ми спостерігаємо в деяких західних країнах, і на жаль, і тут, у Німеччині. Тому я прибув до канцлера Олафа Шольца, щоб розбудити совість, розбудити совість Німеччини», - говорив Матеуш Моравєцький перед зустріччю з канцлером.
Про зміни, які сталися у Німеччині говорить керівник польської редакції берлінського радіо «Cosmo» Яцек Тиблевський:
- Це, в першу чергу, українці своєю позицією, як вони взяли на себе удар долі, як вони захищаються вплинули на німецьке суспільство, яке досить емоційно перейнялося драматичними подіями в Україні. Крім того, велику роль у цьому сприйнятті відіграв президент України. Він чітко і ясно представляв свою позицію, казав про те, що чекає українців, як вони реагуватимуть на російську агресію. Це дуже добре було сприйнято у Німеччині.
А крім цього, я перепрошую, але поведінку Німеччини змінив президент Путін. Його криваві дії проти України у Німеччині сприйняти не можуть. Його радикалізм, непередбачуваність, брутальність, ігнорування будь-яких спроб діалогу тощо.
Німецька політика після початку воєнних дій Росії в Україні докорінно змінюється?
- Віднедавна у Німеччині правлять партії, виборці яких десятиліттями належали до тих, хто боронив догматичних правил німецької політики: ми не експортуємо зброю до країн, які ведуть війни, тобто, ми не хочемо, щоб німецька зброя була застосована у збройних конфліктах. Щоправда, був такий виняток, коли курди один раз отримали застарілу зброю для боротьби з Ісламською державою.
А тепер виходить, що оті середовища (зелені, соціал-демократи, молоді люди часто пацифістських поглядів), які найзапекліше дотримувалися цього принципу, минулої неділі сотнями тисяч вийшли на вулиці німецької столиці у вигляді демонстрантів і так ніби, дали сигнал, що, на жаль, без зброї не можна захистити демократію. Тобто, люди прийняли рішення, що інколи на насилля, задля захисту необхідно відповісти зброєю. А це, на мою думку, величезна зміна у німецькій політиці.
Відомо, що Німеччина не тільки надасть Україні протитанкові гранатомети та зенітно-ракетні комплекси «Стінгер», бронетехніку, паливо, кошти, а й збільшить фінансування на власну оборону на 100 млрд євро. Раніше у Німеччині було інакше.
- У Німеччиніі не дуже звертали увагу на стан зброї, оснащення, техніку, це не було в пріоритеті міністра фінансів чи міністра оборони. Тепер це змінилося, побачимо як буде далі, але ситуація, на мою думку, справді отримала новий імпульс і це незворотна зміна.
Посол Польщі у Німеччині Анджей Пшилембський говорив, що громадська думка змінилася також під впливом німецьких ЗМІ, які широко описують російську агресію в Україні.
- Звичайно, мас-медія у цьому відіграли велику роль, так. Але, не тільки це. Головне, - це позиція, дух, які з’явилися в Україні, бо у Німеччині трішки сумнівалися чи дійсно Україна буде захищатися, чи вона тільки говорить про це. Тут не дуже розуміють сусідньої Польщі, а що вже говорити про Україну. Адже, українці ще й досі зустрічаються з тим, що їх плутають з росіянами, люди на Заході не дуже розбираються де Росія, де Україна, плутають мови, тотожності. І подібні стереотипи все ще панували, але останні тижні ЗМІ показали ситуацію більш випуклою. Так, що Посол дійсно мав рацію, роль мас-медіа у цій війні чи в політичних рішеннях довкола неї, була величезна. Тобто, і ЗМІ й тиск, так би мовити, «вулиці» на уряд вплинули на те, що канцлер Олаф Шольц прийняв такі кардинальні рішення щодо України й щодо озброєння. Тут також необхідно наголосити, що дуже тяжко оцінити ризик для України й для Заходу, бо ж противник не передбачуваний.
Німецькі ЗМІ крім України, щодня пишуть і про Польщу, про польсько-український кордон, про допомогу поляків українцям, - такого в Берліні, мабуть, також не сподівалися?
- Польща в плані надання допомоги стала, певною мірою, взірцем. Це також стало несподіванкою, бо раніше до німецької преси з польського кордону потрапляли інші матеріали. Люди бачили як польсько-білоруський кордон перекривають, як не впускають біженців. А тепер Польщу показують як абсолютно зразкову країну, яка надає щедру допомогу українцям і служить прикладом для інших. І такі репортажі з польського кордону могли викликати у німців певне почуття сорому. Бо ж, вони то сумніваються, то не хочуть ризикувати, не відомо чи це буде нам вигідно, може ми щось втратимо і таке інше.
А що буде далі з трубопроводом «Північний потік-2», на цю тему все ще можна почути різні думки?
- Я вважаю, що все залежить від того, що станеться найближчими днями. Якщо ця війна триватиме й далі – а більшість спостерігачів передбачають саме такий варіант подій, - то «Північний потік-2» на дні Балтики заржавіє і справа буде закритою. Зрештою міністр економіки у своїй промові сказав, що тепер у нас інші пріоритети, які будуть чітко реалізуватися.
Але, якщо протягом короткого проміжку часу щось зміниться й Україна швидко пристане на якийсь компроміс, то тоді можуть статися різні речі. Проте, мені здається, що це вже неможливо, тож труба буде ржавіти на дні Балтики.
B.П.