Сьогодні в коміксній рубриці завітаємо до Музею карикатур у Варшаві. Може виникнути питання: що ж спільного має карикатура і комікс? Багато чого. Тим більше, що у Польщі, за словами одного із наших гостей, у польського комікса були дві течії, одна з яких тісно пов’язана із карикатурами.
Що ж до Музею карикатур, то останнім часом він дуже активно пропагує комікси, а також там організовуються виставки та майстер-класи, на яких можна вдосталь насолодитися магією мальопису, а також навчитися їх створювати, навіть не маючи вміння малювати. Як? Чому? Про це далі розповідатимуть гості коміксної рубрики. Говоритимемо із Міхалом Жечником — спеціалістом з коміксів та виставок, та Зузанною Берус — координаторкою освіти в Музеї карикатури, яка розповіла про те, що це за місце:
— Зараз ми перебуваємо в головному корпусі Музею карикатури, який знаходиться на вулиці Kozia 11. Тут ми маємо дві зали, у яких проводимо виставки. У нас також є другий корпус, на вулиці Brzozowa 6/8a — там маємо освітню майстерню, яка називається Ленґренувка, де проводимо різні майстер-класи з коміксів.
Далі продовжує Міхал Жечник:
— Засновником музею був Ерик Ліпінський, відомий польський художник-карикатурист-сатирик, а також дизайнер. Музей засновано 45 років тому, це була ідея Ерика. Він почав збирати малюнки різних сатиричних карикатуристів для своєї доньки. Саме такі подарунки він робив їй, оскільки мав контакти з міжнародними художниками-карикатуристами. Ерик потихеньку збирав колекцію і хотів її десь показати, після чого дійшов висновку, що такого місця, присвяченого виключно сатиричному малюнкові, немає. Раніше Ерик створив заклад, присвячений плакатам. Музей карикатури народжувався в муках — спочатку він був частиною Музею Варшави, через кілька років отримав будівлю, де ми зараз перебуваємо, і відтоді наш музей постійно розвивається, хоча у нас не так багато місця. Найбільшим кроком було створення Ленґренувки, тобто філіалу, більше присвяченого коміксам, ніж сатиричному малюнкові. Отже ми розвиваємося з точки зору тематики, техніки, форми та повідомлення.
Як співвідносяться комікси та карикатура? Чи можна це порівняти? На це питання відповідає координаторка освіти в Музеї карикатури, Зузанна Берус:
— Мені здається, що ми потроху починаємо переходити до коміксів також тому, що хочемо розвиватися, а карикатура, я не знаю, як це в інших культурних колах, але тут, у Польщі, вона дуже сильно асоціюється з людьми, які сидять на вулиці та малюють швидкі портрети. Ці портрети є такою простою формою, але це не обов'язково має бути карикатура, і це не до кінця те, чим займається наш музей. Ми починаємо відкриватися для нових речей, які дуже близькі одна до одної. Тобто сатиричний малюнок, мем, комікс — ці форми малювання переплітаються, і ми також хочемо розширювати нашу пропозицію і те, що ми робимо — виходити на нову аудиторію і шукати нові засоби вираження, які були би ближчими до сьогодення.
Далі продовжує Міхал Жечник, спеціаліст з коміксів та виставок у Музеї карикатури. Він розказує, що у Польщі існувало дві течії коміксів:
— Деякі люди, які приходять сюди на виставку, запитують, де карикатури, бо очікують їх побачити. Думаю, що навіть Ерику Ліпінському йшлося не просто про перемальовані портрети, а про сатиричний малюнок. У Польщі сатиричним малюнком у 1970-х роках був тижневик Szpilki і там теж були комікси — довші форми мальопису, кілька кадрів з якоюсь історією. У Польщі існувало дві течії коміксів. Мальопис в Польщі серйозно зародився в 1950-х роках, раніше до війни був Koziołek Matołek (українською перекладено як Козлик Матолек, — ред.), а після війни мальопис був небажаним жанром. 1956-й рік приніс відлигу, і комікс пішов двома шляхами: перший — це комікси для молоді, дитячі комікси — Капітан Жбік, Кайко та Кокош, а другий шлях — сатира і сатиричні комікси, які публікували в Szpilkach чи в інших тижневиках. Це була, можна сказати, течія інтелектуальних коміксів. Тому мені здається, що Музей карикатури трохи походить зі «Шпильок» і від самого початку був пов’язаний з коміксами. Ми зараз просто нагадуємо про це людям і намагаємося зробити комікси невіддільною частиною музею, зробити так, щоб і молоді, і відомі, шановані та важливі художники мали тут своє місце.
Далі мої співрозмовники розповідають про музейні надбання:
— Почнемо з того, що музей карикатури невеликий, — каже Міхал Жечник. — У нас в головній будівлі тільки тимчасові виставки, постійної експозиції немає. Маємо велику колекцію сатиричних малюнків, яка зберігається в іншому будинку, і можемо показати лише частину колекції, бо вся не поміститься. Як ми вже згадували, друга локація — це Ленґренувка, там у нас невеличкий виставковий зал, де дуже часто змінюємо виставки. В головній будівлі Музею карикатури ми щороку проводимо п’ять виставок. Плануємо у січні зробити дитячу виставку, присвячену 90-річчю Козлика Матолка. Цю річницю ми будемо гучно святкувати (принаймні постараємося). Також ми плануємо виставку Боґдана Бутенка, це буде виставка його робіт як для дорослих, так для дітей, тобто дві водночас. Плануємо виставки Боґуслава Польха і його футуристичних робіт, не про Капітана Жбіка, а пізніше, коли він почав займатися фантастикою. У Ленґренувці була виставка Збіґнєва Ленґрена, якою ми відкрили нашу майстерню. На тій виставці було дуже багато комічних форм, тому що там у нас був в основному комікс Ленґрена про пригоди професора Філютка. В Музеї карикатур відбувалася виставка #PatrzęCzujęRysuję, де показані роботи 10 польських жінок-карикатуристок, відомих в основному з інтернету, на якій були представлені комічні форми. Ми намагаємося показувати виставки не лише суто для фанатів коміксу, але й щоб музей був тим місцем, яке відкриває усвідомлення мальописів у інших формах. Наприклад, що інші художники також створювали колись комікси, про які ми не здогадуємось.
Будівля Музею карикатури у Варшаві
Мої співрозмовники вже кілька разів згадували про Ленґренувку, тож Зузанна розповіла детальніше про цю майстерню:
— Ленґренувка — це наша освітня мистецька майстерня, яка знаходиться на вулиці Brzozowa. Колись це була квартира та мистецька студія Збіґнєва Ленґрена. Це приміщення відремонтували й ним наразі користується Музей карикатури. Одна менша кімната на мансарді, а друга, поверхом нижче, — більша. У верхній кімнаті можемо розмістити приблизно 15-20 осіб для проведення майстер-класів, а кімната внизу підходить для розвішування виставок. У майбутньому ми також хочемо проводити виставки для учасників після завершення різних циклів майстер-класів, щоб вони могли продемонструвати свої роботи.
Спостерігаючи за діяльністю Музею карикатур, я натрапив на велику кількість анонсів подій, різних заходів, майстер-класів, пов’язаних із коміксом. Розкажіть, будь ласка, більше про це:
— Почнемо з найбільших і, я думаю, найцікавіших майстер-класів, які будуть у нас відбуватися. У листопаді, грудні (та й зараз) будуть проведені серії так званих авторських майстер-класів. Заняття тривають загалом 15 годин, кожне з яких веде інший автор або авторка, вони демонструють різні техніки, кожне із занять має різну тематику, яка стосується коміксів. Учасники приїжджають і вчаться тóму, що заплановано. Ідея цих тривалих майстер-класів полягає в тому, щоб провести цей час з художником/художницею, поспостерігати за робочим процесом, як все відбувається. Через те, що ці заняття не є короткими, одноразовими, завдяки ним ми будуємо певний зв’язок між людьми, дізнаємося набагато більше. Також ви можете побачити нас на фестивалі Niech Żyje Komiks, наш музей є партнером цього заходу. Ми братимемо участь у розмові про нашу освітню пропозицію та матимемо власний стенд 19 листопада, тож запрошуємо всіх прийти. З усіх наших речей, пов’язаних із коміксами, я думаю, найважливішою є наша освітня пропозиція для шкіл, яку ми нещодавно підготували разом із Міхалом. Вона базується на тому, що у нас є 15 тем воркшопів, які адаптовані для дітей, молоді певного віку. Шкільні групи можуть записатися на ці майстер-класи, вибрати одну конкретну тему, яка їх цікавить. На мою думку, найціннішим у цих заняттях є те, що їх проводять польські художники, які на цю мить просто створюють комікси. Це не випадкові люди — вони приїжджають до нас, щоб поділитися своїми знаннями.
Міхал Жечник, спеціаліст з коміксів та виставок у Музеї карикатури розповідає, на яку вікову категорію розраховані майстер-класи та чи потрібні для участі в цих заняттях навички малювання:
— Почну з другого питання. Мені здається, що комікси пишуться, а не малюються. Для того, щоб відвідувати майстер-класи з коміксів, не потрібні ні вміння, ні навички, ні знання коміксів. Ви всього навчитеся. Кожен має тенденцію розповідати свої історії, у кожного є що розповісти. Я думаю, що ці майстер-класи якраз вивільнять знання, розум, за допомогою них ми наб’ємо руку. Найбільшою проблемою для дорослих на заняттях є, наприклад, сором, що вони не вміють щось робити. Сорому серед дітей взагалі не існує. Діти творять, але потім у якийсь момент можуть зупинитися. Хтось потім згадує, може знову почати малювати, хтось ні. Такі майстер-класи дають змогу розкрити себе і повірити, що кожен з нас може розповідати історії, малювати. Комікс — це крутий засіб, у якому ми можемо робити щось, що дуже дорого коштує в інших медіа. Наприклад, щоб намалювати вибух, потрібно півхвилини, а зробити вибух у фільмі коштує мільйони доларів. Я сам іноді проводжу майстер-класи для дорослих і дітей, і якщо хтось впродовж 5 секунд намалює швиденько персонажа, а інша людина може його впізнати, сказати, мовляв, що це людина, бо є руки, ноги — це означає, що ми можемо щось розповідати. Комікс не обов’язково має бути реалістичним, щоби бути розбірливим, він має бути розбірливим, щоб ми його зрозуміли. Що стосується вікових груп, то у нас є різні майстер-класи для різних вікових груп у досить відкритих формах. Є такі заняття, які веде Едита Бистронь, там частина учасників змінилася, а частина з нами вже рік. Це майстер-класи для людей від 12 років, а верхня межа — 70+, тому ми відкриті, намагаємося зацікавити коміксом і молодших, і старших. Ми стараємося бути відкритими до коміксів і до коміксного мислення, але водночас розважатися.
Хочу розповісти нашим слухачам, на що я звернув увагу — в Музеї карикатур всі описи до експонатів не тільки польською чи англійською, але також українською. Власне питання до наших гостей, чи ваші майстер-класи адаптовані під іноземців, чи плануються такі заходи для людей, для котрих польська мова не є рідною?
— З цього року всі наші виставки та публікації перекладені англійською та українською мовами. Якщо у нас є виставка анекдотів — ми намагаємося, щоб анекдоти були перекладені. Це складно, але це вдається. У нас були такі відгуки після виставки #PatrzęCzujęRysuję, що переклад жартів українською був смішнішим за оригінали. Українська мова багатша, завдяки ній легше збудувати жарт, як на мене, тож так і сталося з цією виставкою. Майстер-класи відкриті для людей з України. У нас на заняттях були перекладачі, які перекладали українською, російською та англійською, залежно від потреб. Також ми намагаємось готувати безкоштовні майстер-класи, які будуть відкриті для всіх охочих, такі заняття також є.
— Особливо під час і після канікул ми проводили безкоштовні майстер-класи, а потім у нас були гості з України, і ніколи не було проблем зі спілкуванням. Ви завжди можете прийти до нас, і ми впораємося разом. Мова ніколи не була бар’єром, коли йдеться про те, щоб навчитися малювати комікси.
А я нагадую, що гістьми коміксної рубрики були працівники Музею карикатури у Варшаві: Міхал Жечник — спеціаліст із коміксів та виставок та Зузанна Берус — координаторка освіти музею.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Роман Гаврищак