Українська Служба

Кант: мій світ і мій вічний мир

10.05.2024 18:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Кант: мій світ і мій вічний мир. Філософський фейлетон Антона Марчинського
Іммануїл КантFoto: Wikimedia/domena publiczna

22 квітня Іммануїлові Канту, німецькому філософові з міста Кеніґсберґ, який польською називається Крулєвєц, виповнилося чи виповнилося б триста років. Як на творче життя, досить багато, а треба сказати, що біографія Канта як філософа не обов'язково збігається із біографією Іммануїла Канта як мешканця цього східнопрусcького міста (про що, зокрема, я згадував чи натякав у попередньому фейлетоні).

Іммануїл Кант, безумовно, вплинув на світову філософію, а насамперед на ту філософію чи той спосіб мислення, який ми знаємо з Європи і з навколишніх орбіт. Вплинув суттєво, фундаментально, настільки потужно, що його можна зарахувати, бодай же, до десятки найважливіших мислителів у рамках цієї традиції за дві з половиною тисячі років її існування.

І тут треба сказати, що цей вплив насамперед можна пояснити особливою революцією, особливим переворотом, який він здійснив у мисленні і який самостійно визначив як фундаментальний, порівнюючи із переворотом, здійсненим Міколаєм Коперником, подекуди його з сусідом з недалекої Вармії (бо саме у Фромборку життя Коперника, біологічне життя закінчилося, хоча, безумовно, його творче життя чи те значення, яке він мав для всієї подальшої науки і філософії, продовжувалося). Отже, Кант здійснив Коперніканський переворот у філософії.

У чому він полягав? У тому, що Кант буквально повернув світ догори дриґом. Якщо Коперник здійснив це у фізиці і в космології, то Кант здійснив це у метафізиці. Коперник каже, що це не Сонце обертається довкола Землі, це не Земля є центром Всесвіту, це не навколишній, не той світ, що нас оточує, є джерелом нашого досвіду, але, навпаки, все, що у світі довкола нас відбувається, обертається довкола якогось іншого центру. Щось схоже каже Кант: він стверджує, що насправді об'єктивний світ не є якимось вихідним пунктом, не є якимось критерієм, що формує наш досвід і формує наш образ світу. Ба більше, світ, який ми спостерігаємо довкола, не заповнений речами у такому сенсі, в якому прийнято, спираючись на здоровий ґлузд, ці речі сприймати.

Так, справді, речі там є, але ми нічого не можемо про них сказати. Так, справді, якийсь об'єктивний світ мав би існувати, але ми не маємо про нього поняття. Речі довкола є чимось, що він називає Ding am sich (річ сама у собі), це щось, про що ми насправді не маємо поняття.

А про що маємо? Що ми спостерігаємо довкола? Отже, яким чином Кант обертає все з ніг на голову? Таким, що наша внутрішня організація, організація нашого мислення чи структура нашого розуму насправді визначає світ. Речі  чи те, що ми сприймаємо як речі довкола себе  є насправді тим, що нам явиться, явищами чи fainomenon, як це називається грецькою, тобто феноменами, певними слідами якихось зовнішніх подій, зовнішніх речей, які ми упорядковуємо, якщо бажаєте, на свій власний ґлузд, згідно з тими правилами, тими структурами, тими основами, які десь глибоко у нас, у кожному з нас існують. Ба більше, тут можна сказати: «Я визначаю світ довкола себе».

Тільки що оте Я на найглибшому своєму рівні, у найглибшому своєму сенсі є чимось спільним для всіх нас. Наші Я на якомусь найглибшому поверсі єднаються, тому люди можуть говорити про якийсь чистий розум, який є насправді спільним чистим розумом, щонайменше за структурою.

Це Коперніканський переворот і це революція Канта.

Та Кант, зрештою, був автором не лише цієї концепції, не лише Критики чистого розуму чи всієї Критичної трилогії. З-під його пера виходили численні твори, вони стосувалися і географії, скажімо, а їх можна ставити під питання, чи дещо комічно їх сприймати. Стосувалися й, скажімо, права та політики. І одним з таких творів, написаних 1795 року, є нарис чи трактат Про вічний мир  Zum ewigen Frieden.

Цей трактат, власне, багато хто сприймає, так, примруживши очі, з певною дозою скепсису, кажучи, що це мрія Канта, який не знає світу, який, зрештою, теж не знає, як упорядковувати цей світ, і описує утопію. А утопії у філософії відомі віддавна, і вони з'являлися, зокрема, і в Епоху Просвітництва, одним з головних представників якої був, зокрема, і Кант.

Перш, ніж спробуємо оцінити те, що він у цьому творі сказав, варто навести головні тези, які він пропонував. Отже, Кант стверджує, що вічний мир справді можливий. І він пропонує два набори статей  попередні і остаточні.

Статті попередні:

  • Жоден таємний мирний договір не можна вважати дійсним, якщо в ньому мовчазно зарезервовано питання для майбутньої війни.
  • Жодна незалежна держава, велика чи мала, не може переходити під владу іншої держави шляхом успадкування, обміну, купівлі чи дарування.
  • Постійні армії з часом будуть повністю скасовані.
  • Національні борги не повинні укладатися з метою зовнішніх суперечок між державами.
  • Жодна держава не повинна силою втручатися у Конституцію чи уряд іншої держави.
  • Жодна держава не повинна під час війни допускати такі акти ворожнечі, які унеможливлювали б взаємну впевненість у наступному мирі, такі як використання вбивць, отруйників, порушення капітуляції чи підбурювання до державної зради у супротивній державі.

І статті остаточні:

  • Громадянська Конституція кожної держави має бути республіканською.
  • Право націй ґрунтується на федерації вільних держав.
  • Закон Всесвітнього громадянства обмежується умовами загальної гостинності.

З одного боку, це утопія, якщо ми просто допускаємо можливість вічного миру, а отже гармонійного співіснування різних держав, якщо ми допускаємо можливість кінця війни. Адже філософи від самого початку існування цієї традиції, починаючи, скажімо, від Геракліта, казали, що війна є царем і батьком всього, війна керує цим світом. Починає Геракліт, а у ХХ столітті, зокрема, парадоксально продовжує його мислення на цю тему Левінас.

Та мені здається, що дещо хибним було б сприймати цей трактат Канта як утопію. Він не описує світу довкола себе, як чистий розум не бачить світу довкола себе. Світ, який ми сприймаємо, це той світ, який ми встановлюємо. Ба більше, це той світ, який я встановлюю, і за свої дії, а також за бачення цього світу, за свою проекцію чи трансляцію у цьому світі я несу особисту відповідальність.

І цю особисту відповідальність Кант також описує у своїх Критиках. Адже Критики Канта  це не лише теорія пізнання, це не лише онтологія, але також це етика і основа права. Кант каже нам, як ми маємо поводитися, наводячи, з одного боку, максими, тобто такі правила, яких варто було б дотримуватися; а, з іншого боку, формулюючи так званий категоричний імператив  це те, від чого ми не можемо відступати, чи, може, інакше, адже Кант неначе каже: «Я не можу відступати».

І імператив цей полягає у тому, щоб кожна моя чи кожна твоя дія могла бути основою всесвітнього законодавства. І щоби кожна дія трактувала іншу людину не як засіб, а як мету.

Отже, формулюючи і початкові, і кінцеві статті у своєму нарисі Про вічний мир, Кант насправді продовжує те, що він після здійсненого ним Коперніканського перевороту говорить у Критиці чистого розуму і у подальших творах: ми, тобто я, маємо чинити так, аби вічний мир настав, і щоб людина стала метою і перестала бути засобом. Ми, тобто я, особисто несу за це відповідальність. І хай би що не діялося, таким я встановлюю свій світ. Зараз і 300 років потому.

Антон Марчинський 

Побач більше на цю тему: філософія

Війна, «досвід різниць» та філософія

17.12.2022 18:25
«Філософування можливе, отже, лише під час війни. Притому, безперечно, слово "час" беремо тут у лапки. Це момент, особлива мить, Augenblick, як у німців, починаючи з Ґете, або kairos, як у давніх греків, або пора, що явиться як скандал і як війна, власне. І це не може не давати надії». Філософський фейлетон Антона Марчинського

«Говори лишень, а поза тим роби, що хочеш»

12.08.2023 16:48
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Поза межею, на межі, поміж (два фейлетони)

03.12.2023 23:00
Філософські фейлетони Антона Марчинського

Кінець

01.01.2024 16:15
Філософський фейлетон Антона Марчинського (2016 рік)

Початок

01.01.2024 16:54
Філософський фейлетон Антона Марчинського (2017 рік)

Плинність і сталість

13.01.2024 16:49
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Стихія і стихії

20.01.2024 17:11
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Створення світів та абстракція рисунку

02.02.2024 10:28
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Помер філософ та історик релігії професор Збіґнєв Міколейко

15.04.2024 10:40
Збіґнєв Міколейко неодноразово був гостем Української служби Польського радіо

Збіґнєв Міколейко. Смерть як початок

21.04.2024 11:49
Філософський фейлетон Антона Марчинського