У попередній програмі ми говорили про перші цивільні радіотрансляції у Варшаві, які здійснювала пробна станція Польського радіотехнічного товариства. А закінчили нашу зустріч на тому, що через брак коштів періодичність виходу передач цієї організації поступово знижувалася, доки в ефірі на кілька місяців не запанувала суцільна тиша. Зрештою, 18 серпня 1925 року ліцензію на мовлення, яка, до слова, передбачала монополію у Польщі, отримало акціонерне товариство Польського радіо.
Перерва в ефірі тривала майже три місяці. З моменту зміни правовласника на здійснення радіотрансляцій станція Польського радіотехнічного товариства не припинила своєї діяльності загалом, а лиш призупинила її на деякий час. Однак, і Польське радіо на той момент було технічно не готовим здійснювати регулярне мовлення. Це сталося лише в квітні 1926 року. А до того моменту Польське радіо співпрацювало зі станцією все того ж радіотехнічного товариства, яке і вело трансляцію, щоправда, на фінансування Польського радіо.
Відновилися радіотрансляції в листопаді, і як згадував найвидатніший дослідник історії Польського радіо Мацєй Юзеф Квятковський в одній зі своїх книг, цей період був ренесансом станції Польського радіотехнічного товариства. Серед іншого, в ефірі з’явилися регулярні тематичні концерти. Приміром, вечір Роберта Шумана, або Людвіга ван Бетховена, скандинавської музики, чи вечір слов'янських танців та багато-багато іншого.
А 29 листопада 1925 року, у чергову річницю Листопадового повстання, тобто, національно-визвольного повстання поляків і литовців проти Російської імперії 1830-1831 років, по радіо було трансльовано читання наживо п'єси Станіслава Виспянського «Варшавянка».
Цікаво, що саме з цієї трансляції почалася історія радіотеатру в Польщі. Твір було адаптовано для радіо Алоїзом Кашиним, тодішнім програмним директором радіостанції. Для передачі атмосфери слухачам актори спробували максимально, наскільки це було можливо, відтворити звукове середовище, а не обмежуватися озвучуванням ремарок автора. Відтак, серед іншого можна було почути хоча б цокання копит коней, які відтворювали, плескаючи долонями о коліна. Таким чином було віднайдено спосіб, як відтворити звуки, які видають коні на полі бою. Але намагалися в тих умовах, які були в студії, створити й інші звукові ефекти. Наприклад, звук руху піхоти і солдат. Брали дискову щітку і терли нею по поверхні твердих дерев'яних предметів. Водночас, у радіоп'єсі був лейтмотив, який у студії грали на фортепіано. Ще виступав хор, який також інколи виконував мелодії лейтмотиву», — розповів Кшиштоф Саґан.
Окрім «Варшавянки», через місяць було презентовано другу радіовиставу, яку приурочили до Різдва. Це був «Польський Вифлеєм» Люц’яна Риделя. Автор написав цей твір у 1904 році, його прем'єра відбулася у 1905 році в одному з театрів Львова, а згодом у Народному театрі у Кракові. І цей твір вимагав більш значної зміни оригінального тексту при адаптації для радіо. Але, як писала про це тодішня преса, вдалося це цілком добре. Відомо, що під час вистави хор співав колядки. Ця трансляція відбулася 27 грудня. У самі свята, 24-го і 25-го грудня, ефіру не було. Ну і вкотре нагадаю, що завчасних записів для ефіру на той момент ще не робили і абсолютно все, що лунало, відтворювалося у студії наживо.
Після Різдва до радіоефіру, як і у саму країну, завітав Сильвестр, що є передднем Нового року, та, власне, сам Новий рік. А Сильвестром 31 грудня називається на честь пам'яті папи Римського Сильвестра І, який помер цього дня у 335 році. Згодом його було визнано святим, а назва Сильвестр так і закріпилася за 31 груднем. До самого Нового року станція Польського радіотехнічного товариства організувала чотиригодинний концерт. В ньому були виконані твори як із класичної, так і популярної музики. Приміром, «Фантазія» з «Циганського барона» Штрауса.
«Для слухачів було підготовлено певний сюрприз — оголошено перший в історії радіо в Польщі конкурс. В середині ефіру солісти виконали певні твори, які не були представлені ведучими. І завданням слухачів було написати, що ж це за твори, та надіслати ці листи за вказаною адресою. За це передбачалися дуже цінні на ті часи нагороди, зокрема, радіоприймачі, чи хоча б підбірки журналів, які найбільше писали про радіо», — пояснив Кшиштоф Саґан.
Окрім вже згадуваних тематичних програм і концертів, станція Польського радіотехнічного товариства провела кілька так званих академій. Це були вечори пам’яті, присвячені видатним польським особистостям, які померли наприкінці 1925 року. Першу з таких програм було присвячено письменнику і драматургу Стефану Жеромському. Одні із наступних — акторові Стефану Ярачу, та лауреату Нобелівської премії з літератури 1924 року — Владиславу Реймонду, найвідомішим твором якого є роман «Селяни».
«В трансляціях, так би мовити, "золотої доби" діяльності станції Польського радіотехнічного товариства з'явилося чимало лекцій на найрізноманітніші теми, серед яких — історія, краєзнавство, гігієна, техніка, порушувалися також суспільні питання та проблеми жінок і дітей, а також надавалися поради в галузі домашнього чи сільського господарства. А вже наприкінці 1925 — на початку 1926 років в ефірі радіо з'явилася гарцерська 15-хвилинка. Гарцери — це польські скаути. Тобто, під час цих програм йшлося про ідеї гарцерства, співали гарцерські хорові колективи, або навіть був "куточок доброї поради". Не знаю, що точно крилося під цією назвою, але можна припустити, що це були якісь рекомендації для гарцерів відносно того, як бути хорошою людиною та хорошим гарцером», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Окрім вже згадуваних трансляцій лекцій, в ефірі станції Польського радіотехнічного товариства почали з'являтися уроки іноземних мов. Першою серед них була французька. А друковані версії цих уроків можна було знайти на шпальтах однієї з польських газет.
Така насичена ефірна діяльність Польського радіотехнічного товариства тривала до березня 1926 року. 12 березня станція відзначила сотий ефір від моменту відновлення своєї діяльності у листопаді завдяки фінансуванню акціонерного товариства «Польське радіо». З цієї нагоди в ефірі вперше було виконано не окремі партії з відомих класичних творів, а повну оперу Руджеро Леонкавалло «Паяци» — звичайно не у супроводі симфонічного оркестру, а в адаптованій для тогочасних умов радіоверсії. Це була остання програма Польського радіотехнічного товариства.
Перший ефір, від якого ведеться відлік регулярної діяльності Польського радіо, відбувся 18 квітня 1926 року. Але про це — вже у наступних наших зустрічах.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan