У попередніх випусках нашого циклу ми згадували про радіопередачі, які для закордонних слухачів, а, зокрема, польської спільноти, що проживала на різних континентах, готували на Польському радіо у Познані, Катовицях, Вільнюсі, а також короткохвильові радіостанції, що розміщувалися на території Трансатлантичного центру радіотелеграфного мовлення у Бабицях у передмісті Варшави. А у фокусі нашої уваги був період з 1926 року до Другої світової війни. Після окупації частини польських земель німецько-нацистськими військами, усі місцеві радіостанції було захоплено, попередніх працівників звільнено, натомість відкривалися нові — із німецькою пропагандою. Наприкінці війни, у 1944 році, із поступовим відсуненням фронту з території Польщі та входом на ці землі радянських військ, країна опинилася у новій реальності. Пригадаємо, що в цей час з'являється нове Польське радіо Люблін. Разом із Люблінською радіостанцією було відкрите чергове Польське радіо для Закордону. Адресувалося воно, щоправда, головним чином не так до поляків за кордоном, скільки використовувалося, як інструмент пропаганди, для формувати потрібного образу Польщі в очах світу.
«Перший ефір відбувся 31 грудня 1944 року англійською, французькою та російською мовами. І це була інформація про призначення Національною Радою Тимчасового уряду Республіки Польща в Любліні. Зрозуміло, що тематично переважала політична інформація. Керівником, а також диктором англійської секції був Ян Стефчик, пізніше відомий як Владислав Копалінський. Також він був автором "Словника іншомовних висловів". Принаймні у моєму дитинстві він стояв на книжній поличці чи не у кожної родини. Передачі французькою мовою готувала вже відома нам Йоанна Пораcка, яка працювала дикторкою на Польському радіо перед Другою світовою. Спочатку ці програми виходили в ефір о 18:30, вони тривали близько 15 хвилини і були інформаційними. Досить швидко, всього за тиждень була запущена ще одна передача на ідиші. І, окрім новин, їхньою головною тематикою буда "Скринька пошуку родин", тобто обмін інформацією про те, хто залишився живим і де знаходиться. І це допомагало налагодити зв'язок», — прокоментував Кшиштоф Саґан.
Зовсім скоро подібна «Скринька» з'явиться в ефірі центральної станції Польського радіо у Варшаві на Тарґовій 63, куди вона переїздить із Любліна на початку 1945-го. А потім ця рубрика збереглась в програмах Польського радіо для Закордону, яке з серпня 1945 року діяло в структурі «Центральної студії», що розмістилася у Палаці Четвертинських на Уяздовських алеях. Звідси Польське радіо для Закордону вело своє мовлення упродовж наступних восьми років. Тут розміщувалося 11 студій для запису радіопрограм, а також були відреставровані музична студія та літературна. Короткохвильова радіопередавальна станція, що здійснювала трансляції для поляків за кордоном із Рашина, в 1950 році була перенесена до сусідньої Лєщинки. Тодішньою пресою вона була розрекламована, як на радіостанції миру.
«Як писали газети під час запуску цієї 100-кіловатної радіостанції: "Радіо Миру, завдяки своїй потужності долине до всіх людей доброї волі, несучи звістки про роботу з відбудови народних демократій, про боротьбу за мир, про великі досягнення Радянського Союзу. І наголошувалося тут на боротьбі за мир, тобто, мир, на думку керівників цієї програми, був чимось, за що варто боротися. Водночас в ній не згадувалося про польські досягнення, — лише про здобутки Радянського Союзу. Радіопередавач охоплював всі континенти. За політичною волею, ця програма для зарубіжних країн значно розвивалася. Адже ще на початку своєї діяльності, вона транслювала 10 годин ефіру на день, тобто близько трьох тисяч шестисот годин на рік. Натомість до середини 1950-х, вона досягла свого апогею — майже 69 годин на день, тобто понад 25 000 годин на рік. І в цей час зайнятість в іноземній програмі досягла 613 штатних одиниць. Тобто 613 працівників готували програми, які виходили кількома десятками мов», — доповнив Кшиштоф Саґан.
Окрім англійської, французької та німецької, це були також іспанська, італійська, шведська, данська, фінська, грецька мови та ідиш. В окремі роки мовлення Польського радіо для Закордону також здійснювалося турецькою та сербохорватською. Крім цього, англо- і франкомовних редакцій канал одночасно налічував аж кілька. Адже ті, що готували передачі для країни далекого зарубіжжя, зокрема для Африки, становили окрему секцію.
«Це свідчить про певний розмах згадуваної програми, оскільки вона намагалася досягнути Африки. Ми і сьогодні ще не асоціюємо її з якимось високо розвиненим континентом. Як я вже згадував, це був 100-кіловатний передавач з антеною, сигнал якої в залежно від потреб можна було легко скеровувати на Америку, або на Африку. І відомо, що листи від слухачів цього радіо приходили з найвіддаленіших куточків світу. Приміром, в 1967 році, наприклад, було отримано 800 листів з Австралії, 500 — з Азії, 1000 — з обох Америк, 2000 — з Африки, а з європейських країн, таких як Франція, Швеція, Фінляндія, Німеччина, Велика Британія чи Італія — надійшло 130000 листів», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Щодо тематики цих передач, то вони складалися зі щоденних поточних новин і подавалися під вигідним для Радянського Союзу кутом зору. Також це була публіцистика, репортажі, літературні та музичні програми. Але в залежності від регіону, на який здійснювалося мовлення, специфіка матеріалів різнилася. Приміром, в програмах для країн Африки виходила окрема рубрика, яка заохочувала слухачів до радіолюбительської справи і до створення радіоклубів.
«Cеред таких цікавинок, про які також згадувалося в ефірі, були, наприклад, подорожні розповіді, бесіди про філателістику і навіть ефір для хорів та співочих колективів за кордоном. Тож із цього можна побачити, наскільки широкою була тематика цих передач. Найбільше уваги було присвячено, звичайно же, політиці. Приміром, у 1969-му році вона складала 28% ефірного часу. Політично-суспільним публіцистичним матеріалам було відведено два з половиною відсотки, і ще 5%, скажімо, економічним і соціальним питанням. Натомість освітніх або розважальних передач в ефірі була меншість», — зауважив Кшиштоф Саґан.
У період Відлиги масштаб діяльності Польського радіо для Закордону був настільки обширним, що структурі вже не вистачало потужностей старого приміщення «Центральної студії» у Палаці Четвертинських. І канал переїхав до будівлі на Aleji Niepodległości, звідки й донині веде своє мовлення. А разом з тим звідси щодня виходить в ефір і Польське радіо для України.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan