Напевно в будь-якому місяці, на який би ми не поглянули у календарі, неодмінно знайшли б знакові для історії польської радіофонії дати. В квітні, приміром, маємо кілька надзвичайно визначних подій. Саме з 18 квітня 1926 року ведеться відлік регулярної діяльності Польського радіо. Проте не менш важливою подією, яка заклала підвалини для цього, стало прийняття 11 квітня 1923 році Польським радіотехнічним товариством документу щодо основних положень «Закону про радіо». Це був важливий крок у розвитку польського радіомовлення, оскільки раніше цивільного радіо бути й не могло. І тому саме цього дня 11 квітня у Польщі святкують День радіо, який відзначають паралельно із лютневим Міжнародним днем радіо. Отож, законопроєкт, підготовлений Міністерством пошти і телеграфу, було подано до Сейму Речі Посполитої і підписано 3 червня 1924 року. Про те, що було далі, частково йшлося в перших випусках нашої рубрики. Пригадати це ви можете, завітавши на сайт Польського радіо для України.
Але ще до перших офіційних спроб радіоефірів Польського радіотехнічного товариства, починаючи з 1924-го року, в країні активно проводитися виставки, присвячені новинкам радіогалузі Польщі. В них брали участь, як промислові радіовиробники, так і радіолюбителі. Окрім самих фабричних приймачів, які випускалися в той період, на них демонстрували різну гарнітуру, навушники, гучномовці і колонки. Також були деталі для радіо, наприклад, лампи, батареї, акумулятори, що використовується для живлення приймача, та інші деталі і радіоначиння.
«Першим заходом у Варшаві, під час якого можна було побачити радіоприймач, була виставка гарцерських робіт "Як гарцевство працює". Вона відбувалось за кілька років після появи скаутського руху в Польщі. В зв'язку з цим гарцерство, як і радіо, було чимось новим. Гарцери демонстрували все, що вони змайстрували власноруч. Наприклад, намети, польові кухні, картини, витинанки, поробки з дерева, металу, ліхтарі, ескізи, та багато всього іншого. Загалом на виставці було представлено понад 3 000 експонатів. Одним із них був радіоприймач, який виготовив радіоклуб, який вже діяв при гарцерському русі. На коротких хвилях вони робити спроби налагодження контактів з різними частинами світу. Також була задіяна у виставці й радіопередавальна станція. А більше того через налаштований радіоприймач відвідувачі виставки могли слухати концерти. За не підтвердженою інформацією, саме в той час було організовано першу польську радіотрансляцію концерту хору HARFA із залу варшавської Політехніки. Це був дуже популярний колектив, який, в 1923 році навіть отримав нагороди на конкурсі в Амстердамі. Отож, встановлений у залі мікрофон повинен був збирати звук та передавати його через короткохвильову станцію, а сигнал мав йти до гарцерського радіоприймача, встановленого но виставці. Цей захід проходив в будинку, де зараз знаходиться офіс Ради Міністрів на алеях Уяздовських, в той час там розміщувалася Школа підхорунжих, тобто, — Піхотне кадетське училище. На першому поверсі і відбулась ця виставка», — розповів Кшиштоф Саґан.
Кількома місяцями пізніше, в жовтні 1924 року, у Варшаві відбувся автомобільний ярмарок. І окрім демонстрації самих автівок на заході Польське радіотехнічне товариство презентувало свої радіоприймачі. Крім того, в цей час здійснили першу пробну радіотрансляцію з вулиці Нарбутта, яку можна було почути на ярмарку, що проходив на площі На Роздрожу.
«Чергова виставка була організована в грудні 1925 року в галереї мистецтва в Лодзі. Цікаво, що сьогодні галерея у нас асоціюється з картинами, скульптурами, а тоді там можна було побачити акумулятори, батареї, деталі радіоприймачів, лампи, навушники, і, власне, ті самі радіоприймачі. На виставці діяли такі секції: як радіолюбительські, фабрична, а також, військова, в якій демонстрували засоби військового радіозв'язку. Пізніше, в березні 1926 року така виставка відбулась в Познані. Там, окрім військової секції, радіолюбительської та промислової та, був відділ статистичний, який демонстрував схеми, графіки, таблиці, що відображали дані про зростання зареєстрованих радіоабонентів на території Польщі, або в самій Великопольщі. Це були виставки, які влаштовували місцеві радіолюбителі. А вже 15 травня 1926 року було організовано велику загальнонаціональну радіовиставку. В її участі, серед іншого, брало участь польське радіо, а також преса, що висвітлювала події в галузі радіо. Захід було відкрита в тому ж Піхотному кадетському училищі на алеях Уяздовських, де колись відбувалася гарцерська виставка. На ній свою продукцію презентувала велика кількість виробників радіоприймачів, а також була представлена радіопреса. Маємо фотографію, на якій видно, як було оформлено виставкову залу. Але була навіть не одна зала, у розпорядженні виставки був цілий поверх був. Там були представлені, наприклад, виготовлені з дерева моделі радіовеж, на які кріпилися антени. Загалом можна було побачити все те ж саме, що і на інших виставках: радіоприймачі, періодику, лампи, навушники. Але для цієї виставки було вже видано спеціальний "Путівник першою загальнонаціональною радіовиставкою". І цей захід мав великий розголос. Таким чином намагалися популяризували радіо. Зрозуміло, що тільки на цій одній виставці, справа не закінчилася. В 1927 році була організована наступна виставка в Торуні в залах Двору Артуса. В її межах було оголошено навіть конкурс для радіолюбителів на кращий саморобний приймач. Наприклад, одну із нагород отримав місцевий суддя окружного суду, іншу — механік із Торуні. А водночас першу нагороду за одноламповий радіоприймач отримав учень 7 класу загальної школи із Холму, досить маленького у порівнянні із Торунем міста. Інші нагороди отримали учні гімназій, наприклад 6-7-х класи. Першу нагороду за шести ламповий приймач отримав студент із Торуні. З цього видно, як багато молоді цікавились новими винаходами, намагалися бути залученими до цієї справи, просто кажучи, мати таке хобі», — доповнив Кшиштоф Саґан.
На початку 1930-х розпочалась світова економічна криза, тому кількість радіо користувачів відчутно зменшилася. Було чимало випадків, коли люди середнього достатку мусили продавати свої помешкання і переїздити в менші оселі. Тож не дивно, що дехто позбувся своїх приймачів, тому що не могли дозволити сплачувати абонемент на користування. Знову відроджуватися попит на радіофонію почав лише за кілька років, у другій половині 30-х. І в 1938 році у Варшаві провели чергову велику радіо виставку. Спогадами про неї із Кшиштофом для проєкту Radio w pamięci zapisane кілька років тому поділився тодішній відвідувач Станіслав Фібіх. Тоді йому було 9 і виставка справила на нього таке враження, що хлопець захопився радіо, майстрував власноруч приймачі і усе своє професійне життя присвятив Польському радіо.
«У 1938 чи 1939 році у варшавській Імці, тобто в будівлі Об’єднання християнської молоді, що на вулиці Конопницької, була організована радіо-виставка, яка проходила у великому залі. Там було дуже багато стендів, багато фірм представляли свою продукцію. Я був дитиною, але пам'ятаю, що мою увагу привернув стенд з гучномовцями, бо для заохочення уваги відвідувачів використовувався трюк, а саме: гучномовець опускався в акваріум, де плавали рибки, але він весь час грав, з нього лунала музика. Звісно, коли його занурювали у воду, він ставав тихішим, не знаю, чи були цим задоволені рибки. Згодом динамік знову підіймався, і всі дивилися і захоплювалися тим, наскільки потужним він був, що він так добре працював, незважаючи на воду, і без жодних проблем. Це така річ, така домінанта цієї виставки, яка залишилася в моїй пам'яті», — згадував Станіслав Фібіх. А це спогади Єжи Коткєвича про наступну щорічну радіовиставку у Варшаві, яка відбулася, в 1939 році, Пан Єжи 45 років працював у технічному відділі Польського радіо, й був активним у Скаутській радіомовній службі: «Моїм великих захопленням були всілякі радіо-виставки. Це були і якісь досягнення в галузі радіомовлення, і огляд обладнання, і радіоаматорство, і тому подібне. Це був неймовірний досвід для мене. У 1939 році вся виставка була більш насиченою, тому що була телевізійна виставка. Там, у залі варшавської Імки, була студія, там були камери і кілька приймачів, які показували програму. Це було трохи дивно з точки зору сьогодення, тому що ті електронно-променеві трубки світилися таким світло-зеленим світлом, але все було видно. Надворі стояли дві радіомовні машини Philips, телевізійні машини, які обслуговували цю студію, ці лінії і ці приймачі. Там було кілька приймачів. Я досі пам'ятаю, як я ходив туди під час війни, коли це вже була окупація, ці машини стояли там, і вони були такі пошарпані, простріляні, і хтось намагався зняти з них колеса. Це було дуже сумно бачити, але, на жаль, вони закінчили своє життя у такий войовничий спосіб».
Ось такими були виставки, присвячені радіо досягненням у Польщі у 1924-1938 роках. Наступного ж разу ми поговоримо про перший ефір Польського радіо, який відбувся 18 квітня 1926 року, і, з якого бере початок регулярне мовлення Польського радіо.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan