Із Тропару Різдва почався концерт колядок, що відбувся 10 січня у Концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського. У ньому виступили лауреати 1 премії Фестивалю Польського радіо «Нова традиція» – гурт «Вернигора» із Сянока та перемиський гурт «Крайка». Це був другий колядний концерт Радіоцентру народної культури Польського радіо цього року. Колядки, що прозвучали під час нього, побутували і побутують на польсько-українському прикордонні – на Лемківщині, Бойківщині і Надсянні. Багато з них походять як із записів сучасників, але також і з етнографічних збірок Івана Колесси, Оскара Кольберґа та інших вчених. Які ж вони – колядки прикордоння? Запрошуємо вас послухати інтерв’ю зі співачкою Дарією Косєк – лідеркою гурту «Вернигора», а також на колядки у виконанні «Крайки» та «Вернигори».
– У цьому концерті йшлося про те, аби представити колядки з польсько-українського прикордоння. Ми колядували з «Крайкою», виконували колядки з Надсяння, Перемиського регіону, з Лемківщини і з Бойківщини, – розповідає Дарія Косєк.
Концерт колядок у Концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського
- Звідки ви черпали матеріал для цієї програми? Як довго ви працювали над цим репертуаром?
- «Вернигора» недавно почав працю з колядками. Для нас це був зовсім новий матеріал. Тому треба було погортати чимало книжок, послухати багато архівних записів. І ми шукали такі, яких не знала я. Ми заглянули до етнографічної збірки Івана Колесси, виданої у 1903 році. Наш колега Мацєй Харна також колись робив свої дослідження на Лемківщині, то від нього ми мали дві колядки, які він записав від Анни Возьняк, що були записані у 80-х роках. Також на концерті ми представили колядки з Бойківщини, що сьогодні доступні у різних джерелах, а також колядки, які ми просто почерпнули з випадкових ситуацій.
Для Дарії Косєк, яка походить з української родини з Білого Бору, різдвяний час – дуже особливий.
– Коли я була дитиною і мешкала в Білому Борі на півночі Польщі, то з українською школою, де я вчилася, ми щороку колядували і ходили з вертепом. Молодші діти – у самому Білому Борі, а старші їздили до більших міст. Ми дуже багато колядували. Особливо мене вразило те, як люди реагували на нас, ті, які були переселені і ще пам’ятали зі свого дитинства колядників, які приходили, ці люди плакали, були дуже раді, що ми до них прийшли, про них пам’ятали…
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль