«Чудова екскурсія у колядки Підкарпаття» (Ekskursyja cudowna w kolędy Podkarpacia — пол.) — це проект, що популяризує колядки Підкарпатського воєводства Польщі. Чотири роки поспіль його ініціатор — ярославський музикант, дослідник традиційної музики Павел Іван — вивчає архіви, з друзями відвідує старих музикантів, співачок і співаків у пошуках колядницького репертуару. Згодом цей репертуар разом із колегами вивчає і представляє в мережі впродовж різдвяного часу. Особливою характеристикою цього терену є його багатокультурність, що, зокрема, позначається і на колядуванні.
— Четвертий рік, четвертий сезон. Ми почали з південного берегу Сяну поблизу Бахова, пізніше ми були у Кузьмині, минулого року — у Вітошинцях та біля Пикулич, а цього року — у Порохнику, це поблизу Йодлівки. Це територія східного Диновського узгір’я, можна сказати, що це таке місце, де поєднується Перемиське узгір’я з Диновським. Це — прикордоння, тому це тут відчутно, і не тільки з точки зору мови. Сьогодні, на жаль, тема українських колядок на цій території, у цих конкретних селах — Йодлівці, Слобідній, Крамарівці, Розборі (це на відстані приблизно 15-20 км), вже трохи призабута. На щастя, нам вдалося роздобути у деяких співачок те, що українською співалося у їхніх місцевостях, між іншим, у Крамарівці, дуже гарні колядки. Але, навіть якщо не чути української мови, то дуже виразно чути подібність мелодій — українських і польських. Тут є колядки польською мовою, що мають свої відповідники українською мовою. Нам відомо, що раніше їх співали обома мовами. Ми і далі колядуємо на прикордонні — на польсько-українському прикордонні, де ці культури проникають одна в одну. А що ще цікаво: саме у Йодлівці і поруч із цим селом (ті, хто родом з Ярослава, можуть про це знати), знаходиться одне із найвідоміших марійських відпустових місць. І з дитинства пам’ятаю (а я родом з Ярослава), як завжди бабусі, тітки розповідали про прощі до Йодлівки. І це дуже цікавий феномен, адже завдяки цьому у цих давніх колядках з Йодлівки, збереглися такі давні танці, як полонез, а також спів, мелодії і ритми, які, як я думаю, добре збереглися тому, що тут були хороші органісти, співаки. І тут завжди піклувалися про музику.
Колядка «Stała nam się dzisiaj nowina» з села Крамарівка на Підкарпатті
Для Павела Івана важливими є джерела пошуку призабутих колядок цього регіону…
— Нашим основним дороговказом, трохи жартома, такою телефонною книжкою у цьому випадку, є видання Бартоша Ґалонзки (підкарпатський фольклорист, пол. Bartosz Gałązka — ред.), яке видало Товариство «Давня музика» у Ярославі. Це — «Коляди Підкарпаття», том 3, «Польсько-українське прикордоння». Тут фольклорист, між іншим, відвідував близько 10-20 років тому співаків і співачок. Тож це такий висхідний пункт для того, аби взагалі знайти таких співаків і щоб мати, про кого питати у Йодлівці, Слобідній чи Розборі. На жаль, деякі з цих співаків вже померли. Їх замінили інші люди, які сьогодні і далі співають ці колядки, але ми стараємось потрапити до всіх, до кого можемо. А якщо це не дуже можливо, то ми будемо старатись опублікувати якісь записи з архівів Бартоша Ґалонзки, і з тих записів, які він здійснив 15-20 років тому, коли ці співаки були ще у формі. А щодо колядницького репертуару, це теж дуже характерна риса колядок і колядування на Підкарпатті загалом, а саме те, що колядок тут є дуже багато, це багатий репертуар і це такі колядки, які співають у костелі, наприклад, у храмі в Йодлівці. Є також такі, які співають удома, є пісні про час Різдва, польською — «pastorałki». Часто це жартівливі розповіді про перипетії пастушків, про те, як вони женуть до ясел худобу. Також є щедрівки, щебьотейки, їх тут по-різному називають, тобто такі колядки, що відносяться до традиції щедрування — ходіння з колядою на другий свят вечір, перед Йорданом, у січні. Є також колядки «попідвіконні», є віншування для господаря, для господині, для доньок і синів господаря. Є також молодіжні колядки, тобто такі, які колядники могли співати для дівчат, коли хотіли справити на них гарне враження, зокрема на господарів, котрі мали доньок на виданні.
Колядка на Йордан «Пречиста Діва Сина породила...» з села Крамарівка на Підкарпатті.
А чи вдається ще зустрічати людей, які пам’ятають, як відбувалося колядування серед української спільноти?
— Так, як вже згадав, на жаль, з часів війни люди мало що пам’ятають, а особливо про вертепи чи про українські, русинські традиції колядування. Вони радше згадують польські. Але, коли йдеться про історії, які б я тут мав швидко розповісти, то цікавою є розповідь про традиції колядування дівчат. У всіх молодіжних колядках така наша робоча назва. Можна було в колядці змінювати ім’я. І так траплялося, що хлопці змінювали у тексті колядки ім’я дівчини, до якої вони приходили і до якої вони хотіли залицятися. Це — гарна історія. Також люди розповідають про «Ходіння з Раєм» на Святвечір, коли співали колядки про вигнання Єви і Адама з раю. Думаю, це найближчий відповідник вертепу, тобто таких різдвяних вистав, які практикують в Україні. Окрім «Ходіння з Раєм», що відбувалося на Святвечір, ще до святкування, центральною колядницькою виставою були «Героди». І тут є наш малий успіх — нам вдалося це підготувати. Разом з Бартошем Ґалонзкою нам вдалося скомпонувати давній текст «Геродів» з Йодлівки, це колядницька вистава саме з цього села. Це ми зробили на основі розповідей і спогадів різних співаків.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль