З 13 по 28 січня на півдні Польщі у Живці, Мілювці та Бєльсько-Бялій відбувався 55-ий огляд колядницьких та обрядових груп «Живєцькі Ґоди». Це — один із найдавніших колядницьких фестивалів у Польщі. З одного боку, на конкурсній основі відбувається огляд колядницьких і обрядових груп, які ретельно до нього готуються, а з іншого — учасники показують живу традицію, що у цьому регіоні має багату історію і є дуже оригінальною.
«Ця історія розпочалася у Живці, коли у пана Тадеуша Трембача з’явилася ідея зорганізувати тут огляд, який би показував регіональні традиції зимового колядування. Йшлося про те, аби зберегти ці традиції в архаїчній формі, але також показувати їх глядачам, зацікавленим особам і майбутнім поколінням. А згодом з’явилася ідея, аби в селі Мілювка організувати такий конкурс серед груп, які, як тут кажуть, "gonią", летять селом. Це обрядова група новорічних дідів. І саме так виникла ідея, аби був огляд обрядових колядницьких ватаг у Мілювці», — розповідає координаторка «Живєцьких Ґодів» Аґнєшка Хрудзімська з Регіонального осередку культури у Бєльсько-Бялій.
У Живєцькому , Сілезькому та Малому бескидах є чітке розрізнення колядування — в хаті та надворі. Якщо колядування в хаті більш стримане, то те, що відбувається надворі, має вигляд справжнього карнавалу, з багатьма постатями, масками, танцями, грою…
Але це колядування відбувається вже на Новий рік. А на Різдво ходять «з полазничкою». Розповідає Марія Мотика з Істебної, одного із трьох сіл бескидського трисела, до якого також належать Конякув і Явожинка:
— На «Живєцьких Ґодах» сьогодні ми з дітьми з регіонального ансамблю «Мала Істебна». Ми представили обряд «полази», тобто малі полазники — діти, які віншують. У нас ходять на Святого Щепана вранці по домах і вітають з Новим роком. Діти ходять з прикрашеними гілочками ялини. І це є ці «полазнички», тобто ялинкова гілка, прикрашена квітами з паперу. Це — символ радості, щастя і всього доброго на Новий рік. У нас у бескидському Триселі увесь час живе цей звичай і з року в рік вранці такі маленькі діти ходять по домівках.
Я можу сміливо сказати, що фольклорний рух у Живєцькому регіоні, а також і в наших регіонах — у Сілезькому, Малому бескидах, адже вони також належать до формату «Живєцьких Ґодів», а також в околиці Бабиної гори, тобто вже Суха Бескидська, Завоя, є дуже добрим. Він також трохи відродився за останні роки і став причиною для гордості — люди тримаються за ці традиції, піклуються про своє коріння, це щось святе. Тому цей фольклорний рух — дуже активний і популярний. Цим цікавляться діти, молодь і дорослі. Мені здається, що це виглядає все краще, а тому традиції, які люди показують на сцені, стають все багатшими, адже інструктори, етнологи шукають, заглядають до джерел, відновлюють і відтворюють давні традиції, тому ми тепер можемо побачити відродження таких давніх колядницьких традицій, як «Міколаї» з Сілезького бескиду, у бескидському Триселі, «Колядування з Банею», що було відтворено недавно у Сухій Бескидській.
А у чому полягає колядування з Банею?
— Перша група, яка тут сьогодні виступила з нашого регіону, з-під Бабиної гори, це були колядники з-під Ялівця, зі Стришави. Ми представили «Колядування з Банею». Це дуже архаїчна форма колядування, дехто каже, що цей атрибут у вигляді великої кулі був ще до Зірки. Звісно, при такому колядуванні ми віншуємо, колядники йдуть із доброю новиною. Баня, ця куля — це цікавий колядницький реквізит. Колись у середині запалювали свічку, також на цій кулі написані три літери — JHS, тобто Ісус Христос. Якщо колись у середині кулі запалювали свічку, то сьогодні — гірлянди з огляду на безпеку на сцені і самих колядників. Також цей обряд супроводжується грою на музичних інструментах, якщо колядники не лише добре співають, а й грають. Якщо вони мають ці інструменти, то з’являються і скрипки, і баси, іноді теж гармонія — гелігонка, а ще давніше — дуди, які в нас називали «козою». Баня символізує світ, та, як вже сказав, є ініціали JHS, тобто Ісус Христос. І це є символом панування Ісуса Христа над цим світом. Це може асоціюватися із земною кулею. Також це пов’язано із давніми оздобами — світами. Раніше щось таке робили з облатки. Цю традицію нам передали наші батьки, дідусі, які ходили по коляді. Сьогодні можна також щось почерпнути від ансамблів, але самі ці пасторалки, тобто різдвяні пісні, і те, як колись це колядування відбувалося, нам передають старші покоління, — розповідає Павел Кубасік.
Також дуже давнім колядницьким звичаєм у цьому регіоні є колядування Трьох Королів.
— Ми — регіональний ансамбль «Романка» із Сопотні Малої. Ми культивуємо різні колядницькі традиції, між іншим, Трьох Королів Сопотнянських. Це трохи інше колядування, аніж в місцевостях поблизу, адже тут один король має відігравати дві ролі, дві постаті, тобто короля, що відвідав Ісуса у яслах, і Герода. Цей звичай — дуже старий. Ми не знаємо, коли саме це з’явилося у нашому селі. Але це точно було дуже давно. І це передається усно і також це описано етнологами. Ми це черпаємо від старших жителів Сопотні Малої. Цей звичай постійно живий, щороку він культивується у незмінній формі, — розповідають учасники ансамблю «Романка».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль