Щороку саме у Великодній понеділок в одному з варшавських костелів відбувається святкова меса, яка супроводжується традиційною музикою та великодніми піснями. У такий спосіб вже тринадцять років поспіль розпочинається Фестиваль традиційної музики «Усі мазурки світу».
Цьогорічна програма Мазуркового понеділка мала яскравий український акцент. Після святкової меси, під час якої зазвучали великодні пісні у виконанні Януша та Каї Прусіновських та традиційні мелодії у виконанні духового оркестру з Горая, кожен охочий міг потанцювати оберки, мазурки та краков'яки. Не забракло і українських мелодій, адже на Мазурковий понеділок завітав український скрипаль Сергій Охрімчук.
Цьогорічний великодній понеділок був особливим переконує мультиінструменталіст та співзасновник засновник фестивалю «Усі мазурки світу» Януш Прусіновський:
«Від попередніх пандемічних років Мазурковий понеділок відрізняється тим, що ми можемо насправді зустрітись одне з одним, танцювати і бути разом так, як колись, і за чим ми дуже сумували. А по-друге - це особливий час. Адже в Україні триває війна, яка і нас стосується. Ми приготували спеціальну польсько-українську програму, яка б дозволила нашим українським друзям заспівати і розповісти за допомогою своєї музики і своєї традиції про те, за що вони борються. Що таке Україна, яка там краса. Зараз тут перебуває гурт "Древо", є Сергій Охрімчук зі скрипкою, є багато людей, які може не так відомі як "Древо", але це музика прикордоння. Тут зазвучить музика спільного культурного простору. І мабуть вперше на Мазурках буде так багато і спільного польсько-українського простору, і суто українського».
Українська музика часто звучала на Фестивалі. Його учасниками у різні роки були і традиційні виконавці, і реконструкторські гурти. У цьому ж році організатори планують зробити спеціальну українську програму.
«На Головному Фестивалі ми маємо багато знаків питання, бо ніхто з присутніх зараз у Польщі не може сказати, де перебуватиме через два-три місяці. Кожен з них хотів би вже повернутись до Києва, до себе додому. З іншого боку, ми не знаємо, як розвиватимуться події, сподіваємось, що «рускій ваєний карабль» піде відповідним шляхом, натомість незалежно від того, хто буде тут, ми хочемо зробити два дні у форматі Ярмарку, де може одночасно відбуватись багато подій, концертів, майстерень. Напевне будуть демонструватись українські фільми, приїдуть майстри рукоділля, буде група Тетяни Наконечної з Перемишля, яка приготує не один, два концерти з сусідами-поляками чи просто з друзями. Сподіваюсь, що буде також Древо. Ми працюємо над такою формою, щоб там знайшлось місце для всіх, хто буде тут», - продовжує Януш Прусіновський.
Українські та польські великодні традиції багато в чому перегукуються. Про них і розповідає співачка, педагог та співорганізаторка фестивалю Кая Прусіновська:
«Концерт є такою особливою зустріччю, що розпочинає фестиваль Мазурки, який власне і був започаткований тут на Бєлянах 13 років тому, з такого ж Мазуркового понеділка. Тобто з зустрічі, під час якої на зміну релігійним пісням приходить танець на похвалу Господа, після чого ми сходимо до підземель костелу, де святкуємо за допомогою музики, іноді - інструментальної музики , іноді - пісень. Це вже стало традицією, коли тут у підземеллях костелу ми спершу співаємо релігійні пісні, а згодом - пісні, пов’язані з весною».
«Цьогоріч, з відомих причин, ми співаємо пісні, пов'язані з українським традиціями, але оскільки у нашому репертуарі такі пісні присутні лише частково, то ми хотіли демонструвати слухачам пісню, яку знайшли в записах з-під Млави. Це дитяча пісня, один з різновидів весняної забави, яка в співанику з північного Мазовша була записана, як пісня до виливання воску. Найімовірніше той, хто цю пісню записав просто помилився. Адже цю пісню, у точнісінько такому ж мелодичному варіанті та зі схожими словами, які можна продовжувати і продовжувати, надіслав нам друг з Білорусі, де вона побутує як весняний хоровод. Ця пісня співається для привітання весни, коли люди виходять з домівок, починають співати і танцювати. Співають пісню про павича, який ходив, по болоті і зніс три яйця, а з тих яєць з'явилися спершу три дівчини, а потім три дівчини покликали трьох хлопців до танцю і так далі. Яким чином ця пісня потрапила в околиці Млави і була там записана в середині 60 х років минулого століття, ми не знаємо. Може, колись дізнаємось».
«На цьому концерті я заспівала цю пісню з дівчинкою з Києва, яка є нашим гостем, живе в нас вже два місяці. Ми вже мали нагоду разом виступати в скансені минулого тижня і вести забаву для польських і українських дітей, яких туди приїхало дуже багато. Це власне такий момент в році, коли видно що життя перемагає те, що минає, що з'являється щось дуже сильне, і потрібно допомогти цьому голосним співом, таким особливим співом, який ми мали нагоду почути у виконанні гурту «Древо». Але також є дуже енергетичні танці, і виявляється, що маємо традиції, які тісно поєднуються між собою і в Білорусі, і в Україні. І як виявилось - в Польщі».
Родзинкою Мазуркового понеділка став легендарний київський гурт «Древо». Але також є дуже енергетичні танці, і виявляється, що маємо традиції, які тісн, під керівництвом Євгена Єфремова. Гурт був заснований ще в далекому 1979 році. Виконує ліричні та обрядові пісні Полтавщини, Рівненщини, Черкащини та інших регіонів. Музиканти відтворюють звучання традиційних пісень у їхньому автентичному вигляді зі збереженням всіх нюансів побутування пісні. А виступ на варшавських Бєлянах зібрав повну залу прихильників і учнів гурту та шквал овацій.
Про про українські пісенні традиції Великодня розповідає керівник гурту, етномузиколог, професор Євген Єфремов:
«У нас, у православних зараз продовжується Великий піст, і якраз співалися псальми. Так само як і веснянки. Весна - це один з найдовших періодів календаря в житті селянина. Весна мала кілька фаз: на першій фазі, яка приблизно співпадає з Великим постом, весна ще не вступила в свої сили остаточно, тому співали заклички, коли закликали весну, а коли приходив Великдень, то, як правило, весна себе проявляла, і травичка росла, і квіти. Тому репертуар трохи мінявся: це були веснянки, але веснянки, які вже не закликали весну, а вони стверджували ідею того, що весна вже тут і треба її просто розвинути далі. Весна як період надій, період молодості людини і природи. Весна, яка дає, ґрунт для родючості і землі, і людського роду».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник