У черговому радіожурналі «Витоки» ми поговоримо про те, як традиційна музика передається наступним поколінням. Колись у Верховині, записуючи одного молодого скрипаля — викладача місцевої школи, я була вражена тим, наскільки для нього, практика класичного способу гри, є важливою традицією. У дитинстві він паралельно ходив до музичної школи і до Василя Грималюка (Моґура) — старого скрипаля-самоука з сусіднього села. Для нього це було дуже важливо, аби пізнати свою традицію.
Часто ми думаємо, що музика, яку ми чули в дитинстві на весіллях, де були скрипки, цимбали, бубни, баси, була, є і буде, але це не так. Якщо не буде тих, кому ця музика передається, то вона зникне разом з відходом її носіїв.
Нещодавно фонд «Закорінена музика» (Muzyka Zakorzeniona – пол.) з Варшави, який займається архівізацією музичної спадщини польського села, виданням дисків, етнографічними дослідженнями, розпочав музичні майстер-клас з традиційної музики для учнів музичних шкіл з Радома — навчання гри зі слуху разом із традиційними музикантами, що знають цю традицію з першої половини 20 століття.
Навіщо це і як все відбувалося — далі у розмові з Пьотрем Бачевським, головою фонду.
- Радомщина — це регіон, де і далі можна зустріти живі музичні традиції польського села. Цим регіоном зацікавилися близько 30 років тому. Одним із перших, хто поїхав туди записувати, був проф. Анджей Бєньковський, а згодом це робило багато інших осіб. Там відбувалося дуже багато освітніх, анімаційних проектів, пов’язаних із популяризацією і документацією сільської музики. Змінилося багато, але не так багато, скільки би могло змінитися, оскільки цю музику спочатку не сприймали, трохи сміялися з неї, вона була другорядна. Але тепер на Радомщині відбуваються сільські забави, більше осіб цікавиться цією музикою, але постійно бракує молоді, з села. Люди, які зазвичай захоплюються музикою з околиць Радома, цікавляться нею, — це люди з великих міст з різних частин Польщі. А зацікавлення місцевої молоді дуже мале. Ми вирішили, що треба зробити щось інше. З’явилася ідея, аби зустрітися з учнями загальноосвітньої музичної школи у Радомі ім. Оскара Кольберґа, тобто найбільшого дослідника польської традиційної музики.
За словами Пьотра Бачевського, у цьому регіоні і зокрема у Радомі вже раніше були такі музичні заняття. Але теперішні — іншого формату. Окрім музики із цього регіону, організатори вирішили також зробити майстер-класи з музичної імпровізації. Для проведення таких занять фонд «Закорінена музика» запросив польсько-французький гурт «Люмпекс», який грає авангардну імпровізовану музику, що базується на польській традиційній музиці. У цьому гурті грають видатні французькі джазмени і польська співачка.
- Ми дуже хотіли подати цю музику в абсолютно іншому контексті, у такому, якого молодь не знає. Зараз у регіоні грають багато музики при нагоді якихось свят, наприклад, родинних. А традиційна музика вже перетворена під цю музику на різні сімейні свята. І це асоціюються зі старшими людьми, з чимось, чого вже нема. Це також щось трохи немодне. Ці асоціації для молодого покоління часто не дуже хороші. І ця музика для них – не дуже приваблива. Ми хотіли це трохи змінити, показати, що цією музикою цікавляться молоді люди з різних країн, що вона виняткова і що на її основі багато можна збудувати. Ми також маємо надію, що у майбутньому частина з цих осіб більше зацікавиться музикою зі свого регіону.
Варто додати, що дирекція музичної школи у Радомі була дуже відкрита на ці заняття, а це рідкість. Важливо сказати, що директори справді хотіли, аби діти, які навчаються у цій школі, мали контакт з традиційною музикою свого регіону. Для них це справді було дуже важливо.
Частина учасників музичних занять з традиційної музики раніше вже знали музику свого регіону, були і такі, яких вона взагалі не цікавила. Були також такі особи, де грає батько або ще хтось в родині. Але це були радше винятки.
- Частина з цих осіб вже знали цю музику, оскільки подібні майстер-класи самої традиційної музики відбуваються щороку, вони закінчуються підсумковим концертом. У нашому випадку це виглядало трохи по-іншому. Ми вирішили, що завершенням цих майстер-класів буде диск. Було б добре, щоб молодь мала якусь пам’ятку після цих занять. Також ми хотіли надати цим заняттям престижу, аби молоді люди зрозуміли, що це щось варте уваги. Ми сподіваємося, що цей диск також нам допоможе налагоджувати контакти із іншими школами у майбутньому. Ми б хотіли, аби такі заняття відбувалися у Радомі регулярно.
Майстер-класи традиційної музики у Радомі відбувалися впродовж чотирьох днів. Два дні були присвячені музиці Повісля, тобто цієї частини Радомщини, що розташована близько Вісли. Друга ж частина майстер-класів була присвячена імпровізації. Кожна з цих частин закінчувалася записом до майбутнього диску.
Дуже важливим елементом цієї події були заняття із традиційними музикантами з цього регіону. Продовжує Пьотр Бачевський:
- Ми обирали їх з огляду на те, яким є їхній контакт з особами, які у них навчаються. Ми запросили акордеоністку Барбару Міхалець — видатну музикантку з Повісля, вона дуже терпляча і справді має талант передавати мелодії зі свого регіону і Здзіслава Квапінського — відкриту на різні виклики людину. Він грає на саксофоні і скрипці. Це була дуже гарна, позитивна пара музикантів, адже вони мають не лише цікавий репертуар, не лише вміють його передавати, не лише відкриті на інших, але передусім вони дуже приємні, усміхнені люди.
Все відбулося значно краще, ніж ми думали. Здзіслав Квапінський розповідав, що колись він вів майстер-класи у музичній школі і діти мали багато ентузіазму, аби грати, але їм було важко грати на слух. Цього разу ми були позитивно здивовані, бо дві групи все схоплювали на льоту, що було дуже гарно. Учні молодшого віку навіть краще грали від старших, вони мали більше енергії, яка також мала вплив на музику, яку вони грали, хоч іноді з цими дітьми було складніше працювати. Також треба сказати про те, що інструментальний склад був дуже різноманітний. Ми думали, що буде дуже багато акордеонів, але їх не було багато. Було багато смичкових інструментів – скрипки, віолончелі, також були гітари, були також піаністки, а також поодинокі інструменти такі, як кларнети, труби, туби. Склад – дуже цікавий, але після прослуховування перших записів (у нас вони вже є) я можу сказати, що все звучить дуже гарно. І у цьому можна буде переконатися після прем’єри диску, що заплановано на грудень.
За словами Пьотра Бачевського, сприйняття традиційної музики зараз на Радомщині і загалом по всій Польщі змінюється на краще, але є дуже багато стереотипів щодо цього. Але все таки більше над цим працюють люди ззовні, а не з тих місць, де ця музика ще є, де ще живуть музиканти. Роботи на місцях не достатньо для переродження цієї музики.
- Це випливає з декількох причин. Найбільш важлива — це така, що особи, які би могли цим зайнятися, зацікавитися, могли би створювати групи, де би систематично молодь вчилася грати традиційну музику, виїхали з села. Звісно, це процес стосується не лише Радомщини, але багато осіб, які б могли щось зробити з цією музикою, відходять з цього села. Ми говоримо про людей з міста, які цим цікавляться… Але це не зовсім так. Бо коли ми подивимося на цих людей з міста, то частина з них справді з міста, але частина виводиться з села. І в місті вони знаходять свою ідентичність, віднаходять музику зі свого регіону. Часто вони дуже здивовані з цього приводу, бо раніше її не знали.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль