Політика Берліну стосовно Москви після 24 лютого 2022 року пережила воістину колосальні метаморфози. Зі стратегічного партнера Росія перетворилася у супротивника Німеччини, про що заявив президент ФРН у своїй епохальній промові 28 жовтня 2022 р. Виступ Франка-Вальтера Штайнмаєра та нова східна політика Берліну вписується у так званий курс Zeitenwende, що у перекладі означає «поворотний момент», про який на самому початку повномасштабної війни в Україні оголосив Олаф Шольц. Канцлер про це заявив 27 лютого 2022 року, що вважається. Прикметно, що слово Zeitenwende Товариство німецької мови обрало словом 2022 року і не дарма, позаяк за словами пішли реальні справи.
Так, свою загальну допомогу Києву після повномасштабної війни Берлін оцінює у приблизно 14 млрд євро, з чого близько 3 млрд - це суто воєнна допомога. Окрім того, 13 травня стало відомо, що Берлін надасть Києву найбільший пакет військової допомоги у розмірі 2,7 млрд, що є рекордом з часу 24 лютого 2022 року.
Однак незважаючи на курс Zeitenwende, у Німеччині міцні позиції Putinversteher, тобто «путінорозуміючих».
Як же все-таки можна оцінити зміну бачення Німеччиною Росії і її війни проти України? Які зміни відбуваються?
На цю тему я розмовляв Олександром Гогуном, російським та німецьким істориком із Вільного університету Берліну.
Є дві лінії. Одна з них номінальна і досить недолуга, друга — практична та важлива. Ось ця культура відміни цілковито дикунська у дивних формах дає про себе знати і в Німеччині. До прикладу, Музей Карлсгорст раніше називався Німецько-російський музей Берлін-Карлсгорст, а тепер змінив назву та став називатися просто Музей Берлін-Карлсгорст. Тоді, якнасправді за суттю, неосталінська постійна експозиція, яка там відкрилася у 2013 році, діє і дотепер. І в науковій раді цього музею, що можна побачити на його сайті, засідає п’ять представників російського офіціозу та один представник білоруського. До того з цих шести політруків троє у прямому значенні в пагонах — це представники міністерства оборони та міністерства внутрішніх справ РФ. Замість того, щоб їх викинути з ради музею та замінити нормальними російськими чи білоруськими істориками, котрі протягом останніх років займалися деконструюванням совєтської міфології, відбулася лише номінальна дерусифікація музею, а його совєтсько-пропагандистська суть залишилася незмінною.
Це стосовно, так би мовити, ідеологічної складової. Щодо економіки, то зміни в енергетиці відбуваються досить швидко: запускаються програми із збереження енергії. Підвищення цін на енергію стосується кожного домашнього господарства, і німці спробували провести референдум щодо переходу Берліну на нульовий викид тепла та нульовий викид вуглекислого газу до 2030 року, але фактично референдум провалився. Проте той факт, що в цьому напрямку йде рух, тому що дешевий газ та дешева нафта з Росії вже не здаються такими привабливими — це очевидно, і такі кроки є позитивними.
Експерт також прокоментував питання як позиція і тиск Варшави на Берлін впливає на німецьку політику в питанні війни в Україні.
Поляки на рівні ЕС завжди займали чітку та послідовну позицію. Це використовувалось, зрозуміло зі схвалення Польщі, ще Меркель. Це робилося і продовжує робитися німецькими елітами непублічно. Коли Польща висуває якусь антикремлівську чи антикомуністичну ініціативу, а це відбувається на рівні ЕС, в НАТО, в інших міжнародних організаціях, то німці проти неї не виступають. Тобто, Німеччина мовчазно приєднується до ініціатив Польщі. Справа в тому, що з огляду на комплекс провини за Другу світову війну німецький правлячий клас не дуже прагне сам виступати з критикою комунізму і Росії, а поляки це роблять. Тому позиція Польщі в цих питаннях нерідко з огляду на її активність визначає порядок денний в ЕС, принаймні на рівні його обговорення, а часто в питанні його прийняття.
Водночас Олександр Гогун відзначає, що явище «путінферштеєрів» у правлячому класі Німеччини, її бізнес-колах і суспільстві дуже глибоко закорінене. Прихильники Путіна після 24 лютого вміло адаптувалися до нової ситуації і продовжують свою чорну справу.
Це надзвичайно сумно, але ось ці «розуміючіпутіна», «путінферштеєри», котрі агітували за нього протягом останніх років напередодні війни, усі вони залишилися на своїх посадах. Вони спритно змінили, якщо не вектор, то відтінок своїх виступів, почали вести потрібну Путіну агітацію, але під іншим ракурсом. Якщо раніше вони говорили про економічну співпрацю з Росією, то тепер говорять про те, що потрібно докласти максимум дипломатичних зусиль, щоб війна закінчилася якомога швидше. На початку війни, коли тільки Росія вдерлася в Україну, ці люди заявляли, що все, Україна втрачена для Заходу. Чимало з них перебільшували, роздували у німецьких ЗМІ міць російської армії. Як не дивно, навіть в сьогоднішніх умовах Росія залишається надзвичайно привабливим ринком збуту для німецької економіки, для німецького великого бізнесу, для німецьких олігархів, якщо можна так окреслити. Перш за все це продукти машинобудування, автопром, також забувається про хімічну промисловість. Навіть під санкціями німецькі товари йдуть в Росію, часто через треті руки. І енергетика, сировина, яку Росія постачає на ринки світу, не лише газ та нафту, а й інші види сировини, також опосередковано впливають на великих німецьких промислових гравців, також опосередковано задовольняючи їхній попит і тим, що Росія один з провідних світових гравців на ринку.
Також це і випадку спецслужб Росії. Всі кого вони завербували серед німецької еліти або просто серед німецького суспільства — ці люди залишаються на гачку. Тобто, вся ця махіна лобістів продовжує працювати, але дещо змінила саме відтінки своїх виступів. Лунають такі тези: «Путін поганий, але з ним все рівно слід домовитися»; “Путін поганий, але він міцно “сидить в сідлі” в Росії, і його навряд чи скинуть»; «Путін поганий, але альтернативи немає, тому що у випадку його повалення прийдуть фашисти, або блок комуністів з фашистами, тому що єство Росії ще гірше, ніж Путін».
Олександр Гогун теж прокоментував чи можна очікувати, що курс Zeitenwende, поворот на 180 градусів у відносинах з Росією, може в якийсь момент описати колон 360 градусів і все повернеться на круги своя. Не є таємницею, що Німеччина часто згадується в контексті неформальної групи держав, котрі намагаються звести політику не на перемогу України, а на те, щоб Україна не зазнала повної поразки. Берлін навіть зараховують до тих, ціною територіальних втрат та втрати суверенітету України, прагнуть досягти закінчення війни на умовах Росії і повернутися до нормальних відносин з нею. Думка експерта щодо таких сценаріїв.
Дійсно, втома від цього кровопролиття і тягаря зумовленого війною, який несуть, підкреслю, усі пересічні німці, звичайно опосередковано через зростання вартості продуктів харчування, через зростання вартості тепла, енергії, новини про бомбардування та картини з тілами жертв — все це породжує втому. І якийсь «Мінськ-2», Мінські домовленості-2 — така ідея, мабуть, набуває серед німців все більшої популярності. Тим не менше те, що не буде повернення до попереднього союзу Німеччини з Росією — це очевидно. Путіна вже ніколи не будуть розглядати як людину, з якою можна будувати безпеку. Наскільки його варто усунути із всіх структур безпеки, міжнародних домовленостей, наскільки варто йому протидіяти на морях, океанах, в Україні — ось це дуже практичне питання. Це питання впродовж довгих років, або принаймні б найближчі місяці, буде німецьких політиків турбувати. Це питання конкретних кроків по відношенні до Путіна. Чи варто докласти основні зусилля для того, щоб Україна перемогла на полі бою, або ж варто скерувати головні економічні, санкційні, дипломатичні зусилля для того, щоб кровопролиття припинилося, навіть і внаслідок певних фактичних територіальних втрат України — ось це дилема, котра гостро стоїть перед багатьма німецькими політиками та пересічними громадянами.
Матеріал підготував Назар Олійник