Експерт: У разі нападу на Тайвань Китай відкрито виступить на боці Росії

Про перспективу силового вирішення «тайванської проблеми» з боку Пекіна на тлі війни РФ проти України — коментар російського і німецького історика Олександра Гогуна (Вільний університет Берліна)

Сі Цзіньпін і путін (Кремль, 21.03.2023)

foto:http://kremlin.ru/events/president/transcripts/70751/photos/70666

До початку повномасштабної агресії Росії проти України перспектива Третьої світової війни багатьом видавалася не лише вкрай малоймовірним сценарієм, а й зазвичай чимось зі сфери наукової фантастики. Після майже двох років війни в Україні ймовірність глобального конфлікту лише зросла, особливо на тлі агресивної політики Китаю під проводом Сі Цзіньпіня щодо Тайваню.

Упродовж 10 років його правління КНР тримає курс на «приєднання», тобто на захоплення острівної держави, незалежність якої не визнає, за винятком 13 країн, більша частина світу.

Варто зазначити, що нещодавно авторитетне американське агентство Boolmberg підрахувало, що у випадку нападу Китаю на Тайвань війна коштуватиме світовій економіці 10 трильйонів доларів, тобто 10% глобального ВВП. Зрозуміло, це у випадку, якщо у війну не втрутиться Америка, союзник тайванців, і протистояння не переросте у Третю світову з неминучим використанням ядерної зброї.

13 січня на Тайвані відбулися президентські вибори, на яких переміг Лай Цінде — прихильник проголошення незалежності і лідер Демократичної прогресивної партії.

Один із опонентів новообраного президента Тайваню під час передвиборчої кампанії заявляв, що на виборах 13 січня тайванці обиратимуть між миром та війною. Чи означає прихід до влади прозахідного, чи, краще сказати, проамериканського лідера, що війна КНР і Тайваню стоїть вже на порозі?

Про ймовірність агресії КНР я розмовляв з Олександром Гогуном, російським та німецьким істориком з Вільного університету Берліна.

 — Думаю, що найближчими місяцями Китай не піде війною і драматизм обрання нового президента я б не перебільшував. Оскільки, для того, щоб Тайвань оголосив себе суверенною державою, так би мовити, повністю відрізавшись від материка, потрібно внести зміни в Конституцію Китайської Республіки, так називає себе Тайвань, в котрій записано, що він є однією державою з континентальним Китаєм, і що Тайвань повинен приєднати континентальний Китай. Тобто, не Тайвань повинен приєднатися до континентального Китаю, а навпаки — ось цей от величезний континентальний Китай повинен приєднатися до Китайської Республіки, розташованої на Тайвані. Тобто, з точки зору Тайбея, континентальний Китай — це тимчасово окупована територія Китаю, тимчасово окупована комуністами.

 Слід додати, що крім президентських виборів, 13 січня на Тайвані також пройшли, і парламентські. І чимало оглядачів не бере до уваги той факт, що панівна партія, тобто Демократична прогресивна партія, втратила більшість у парламенті. Тепер президент повинен домовлятися із своїми опонентами. Наприклад, з тим же Гомінданом, і не так все просто. Чи не так?

 — Так, найголовніше, що в них немає конституційної більшості, необхідної для зміни основного закону країни. Тому ці вибори не є якимись цілковито революційними. Це з одного боку. А з іншого, коли Путін планував напасти на Україну, то він це робив незалежно від того, який президент перебував при владі, прозахідний Порошенко чи Зеленський, якого вважали радше багатовекторним. А Китай, поки що, не проводить безпосередню підготовку до вторгнення. В 2021 році, восени, на початку 2022 року всі газети світу, усі ЗМІ повідомляли про те, що росіяни концентрують війська на кордонах України, що ведеться пропагандистська підготовка. Тут, поки що, жодних подібних дій китайська армія не проводить. Натомість, китайська економіка переживає труднощі, які посилюються, і не виключено, що цього року вони наберуть таких масштабів, що Китаю буде не до війни, не до Тайваню.

 Зазвичай диктатори, а Сі Цзіньпін ним є, вирішують свої внутрішні проблеми шляхом блискавичної малої війни, як їм здається, яка може закінчитися для них поразкою. Чи можуть проблеми в економіці підштовхнути Сі Цзіньпіня віддати наказ провести операцію щодо Тайваню?

 — Це не виключено, але малоймовірно. Тому що Китай — це не Росія. А Росія після початку війни, економіка якої пов'язана із нафтою, завдяки стрибку цін на енергоносії отримала певні надприбутки, незважаючи на санкції. Китай — експортоорієнтована економіка, виробляє товари широко вжитку. Китайська економіка дуже тісно пов’язана з провідними країнами, з Західною Європою, зі США. Військове протистояння може ще більше посилити проблеми в економіці. По-друге, по суті, Росія воює безперервно. Нехай в 90-ті — це були конфлікти, так би мовити, регіональні, можливо, певною мірою внутрішні — Чечня, а Молдова, Абхазія — це вже на чужій території. Війна в Грузії, в Осетії.

А Китай не воює вже понад 40 років, вже майже 45 років. Китайці намагаються вести більш збалансовану зовнішню політику, незважаючи на те, що на відміну від Росії цей режим не авторитарний, а тоталітарний, навіть більшою мірою ніж «путінщина». Саме тому, я припускаю, що там революція спалахне раніше, ніж в Росії, і стане провісником та поштовхом для російської революції.

 Зрозуміло, що доля Тайваню багато в чому залежить від Америки, від підтримки, зокрема і військової, але не тільки. Як діятимуть США у випадку, якщо китайська армія спробує захопити острів?

 — Малоймовірно, що американці відправлять безпосередньо своїх солдат для захисту цього острова. Але також малоймовірно, що виникне така пряма та життєво необхідна потреба в цьому, тому що Тайвань озброєний «до зубів». Фактично з часу, коли Гоміндан відступив на Тайвань, тобто з 1949 року, вони тільки те й роблять, що готуються до війни і протистояння можливому вторгненню з боку КНР. Не так давно, коли Тайвань відвідала секретар США Ненсі Пелосі китайці проводили військові навчання, велися маневри довкола, кораблями, йшла гра м’язами, але кількість кораблів, що тоді плавали довкола Тайваню, була недостатньою для якогось вторгнення. Ось Україна всіляко просила РСЗО «Хаймарс», а на Тайвані цих хаймарсів є достатньо, більше, ніж Україна отримувала на піку війни. Те саме стосується іншого озброєння. Це одна із найбільш технологічних країн світу і тайванці винятково мотивовані, тому що, на відміну від України, вони будуть захищати не лише свою незалежність від Китаю, тим більше, що китайський континентальний режим є більш деспотичним, ніж путінський, але й й свій добробут. Справа в тому, що Тайвань, або тайванський Китай в декілька разів багатший за континентальний Китай. І якщо трапиться така війна, то це буде напад бідності на багатство. Всі хочуть жити добре, тому малоймовірно, що острів буде швидко захоплено. І навіть якщо його захоплять, то втрати від війни будуть страшними для всього світу, у зв’язку із виробництвом мікрочипів, електроніки, а окрім цього, все це відіб’ється на континентальному Китаї. Тому сумнівним є те, що миттєве бажання втримати владу буде переважати над якоюсь розсудливістю, навіть диктаторського типу.

А чи Піднебесна буде змінювати свою політику щодо війни Росії проти України? Чи можемо ми розглядати сценарій, коли Китай все ж таки почне великомасштабне постачання і озброєння, і технологій, і якось змінить свою поведінку порівняно з 2022 та 2023 роками? Думка експерта щодо такої можливості.

— На жаль, зараз постачання з Китаю в Росію відбувається і значною мірою завдяки цьому постачанню тримається російська економіка, російський ВПК. І цей сценарій, що Китай стане на бік Росії можливий у випадку нападу на Тайвань, але найближчими місяцями це є малоймовірним. Тому що, якщо Китай вирішує напасти на Тайвань, то тоді він протиставляє себе цілому цивілізованому людству, вільному світові і йому вже немає чого втрачати, і він, так би мовити, падає в обійми Росії, хоч відносини вже є достатньо тісними між ними. В такому випадку це можливо, але без ще однієї війни Китай продовжить свою політику балансування, прихованої підтримки, «м'якої» підтримки РФ, важливої підтримки РФ, але не масове постачання озброєння, технологій і навіть солдатів.

 

 Матеріал підготував Назар Олійник