Нова будівля Бібліотеки Варшавського університету вже майже чверть століття залишається однією з найцікавіших будівель не тільки у столиці, а й у Польщі загалом. Її екстер’єр із зеленого бетону й скла, що пишно обростає рослинністю, ніби запрошує у пригодницький роман Жуля Верна, а кількарівневий сад на даху надзвичайно вражає варшав’ян та гостей столиці. Та і всередині книгозбірня містить справжні скарби. Про всі таємниці Бібліотеки Варшавського університету Польському радіо для України розповіла заступниця директора зі спеціальних колекцій бібліотеки Катажина Сьльонська.
— Пані Катажино, нинішня головна будівля Бібліотеки Варшавського університету притягує до себе захоплені погляди варшав'ян та гостей столиці. До цієї теми ми обов'язково повернемося трохи згодом. А зараз я би хотіла попросити для слухачів Польського радіо для України привідкрити те, чого не видно ззовні сторонньому перехожому і провести для нас невеличку екскурсію БУВом (ред. — так скорочено називають цю бібліотеку). Отже, розкажіть будь ласка, коли вона була заснована і які книги поклали початок цієї неосяжної та неоціненної колекції.
— Університетській бібліотеці у Варшаві — понад 200 років. Вона була створена в 1817 році. У XVIII столітті у Варшаві існувала найбільша на той час в Європі — Бібліотека Залуських і вона була відкритою для всіх. Після третього поділу Польщі в 1795 році всі книги з неї були вивезені до Санкт-Петербургу російською владою, яка окупувала частину території, до якої входила Варшава. Внаслідок вивезення утворилася прогалина і виникла величезна потреба організувати для мешканців Варшави загальнодоступну наукову бібліотеку. У 1816 році міністр Польщі Станіслав Костка Потоцький, який хоч і діяв за російського окупаційного уряду, виступив з ініціативою створення Вищої школи при Варшавському університеті і отримав на це дозвіл. З огляду на те, що кожен університет і колегіум потребував хорошої бібліотеки, то була створена Публічна бібліотека при Варшавському університеті. Оскільки найцінніші колекції були вже в Петербурзі, виникла потреба звідкись отримати нові книжки. Тож було об'єднано три бібліотеки. Перша — це бібліотека Варшавського ліцею, школи, яка мала дуже високий рівень освіти, і яка виховувала хлопців з Варшави, а також з регіонів Королівства Польського. Потім це була бібліотека Варшавської школи права та адміністрації. І бібліотека при апеляційному суді. Пізніше — також бібліотека медико-хірургічної школи. Крім того, дуже скоро, з 1819 року, бібліотека мала право обов'язкового примірника. Це означає, що з кожного накладу книги, що була надрукована в Королівстві Польському, по одному примірнику мало надсилатися до публічної бібліотеки і увійти в її фонд. З бібліотекою пов'язані два дуже важливі імені польських вчених, Самуеля Боґуміла Лінде та Йоахіма Лєлєвеля. Вони були засновниками цієї школи, і її бібліотекарями. Організація її була лише частиною їхньої величезної діяльності. Лінде був філологом і творцем найбільшого словника польської мови до кінця ХІХ століття, а Йоахім Лєлєвель був істориком, філологом і водночас теоретиком бібліотечної справи. Бібліотека функціонувала і розвивалася дуже і дуже швидко аж до Листопадового повстання 1831 року. Як покарання за спротив російському уряду Варшавський університет був закритий, а колекція університетської бібліотеки також вивезена до Петербурга. Тобто, була приєднана до тієї частини книг, які вже були вилучені десятиліттями раніше. Відновлені бібліотека і Вища школа були тільки в 60-х роках ХІХ століття як так зване головне училище. І бібліотека була створена з самого початку. Нову будівлю бібліотеки, яка на той час вже знову була дуже великою, побудували в 1894 році. Ця будівля збереглася і до сьогодні у Варшавському університеті, яку називають старою університетською бібліотекою. В ній книжні колекції розміщувалися до 1999 року, тобто, більше 100 років знаходилися в цій будівлі. На той час це було одне з найсучасніших бібліотечних рішень. Коли наші величезні фонди вже перестали поміщатися у цій будівлі, ми переїхали в наш нинішній головний офіс, яким дуже пишаємося. Цього року бібліотека була визнана іконою Варшави. Тобто будівлею, яку мешканці Варшави обрали своїм символом.
— Ви згадали про те, що Російська імперія двічі вивозила книжкові фонди Бібліотеки Варшавського університету на свою територію. З яких колекцій втретє почала формуватися колекція БУВу?
— Частина книг була привезена з різних російських бібліотек. Головна школа була російською з російською мовою навчання. Тому основні книги, які були тут на самому початку, коли школа була відновлена в кінці ХІХ століття, це були російські книги. Але не можна не згадати і про великі дари. Серед іншого, у нас є чудова книжкова колекція російського чиновника Аркадія Толочанова, який був полонофілом і бібліофілом. Він любив і колекціонував книги. І його колекція склала одну з дуже важливих частин нашої колекції і до сьогодні залишається однією з наших цінних колекцій. Також Варшавське наукове товариство подарувало всю свою книжкову колекцію університетській бібліотеці. Вона складалася не тільки з друкованих книг, але також і з величезної кількості рукописів. Охоче дарували свої колекції і жителі Варшави та Королівства Польського, аби вони стали частиною бібліотеки. В 60-х роках ХІХ століття після так званої ліквідації чернечих орденів на території Королівства Польського, дуже багато монастирських книжкових колекцій потрапило до університетської бібліотеки. І справді, кінець ХІХ століття і початок ХХ століття був надзвичайно стрімким і бурхливим для розвитку наших колекцій. І на цьому треба наголосити, що університетська бібліотека завжди, починаючи з 1817 року, була публічною, тобто призначеною не тільки для студентів і співробітників університету, а й для всіх охочих користуватися цими колекціями.
Бібліотека Варшавського університету, головний корпус зсередини
— Пані Катажино, мені цікаво, як в ХІХ столітті відбувалася робота з колекцією бібліотеки? Як здійснювалося опрацювання книжок, їх каталогізація?
— На щастя, каталоги університетських бібліотек ХІХ століття збереглися до наших днів. Їх навіть зараз можна побачити в нашому каталоговому холі. Вони дуже характерні, тому що там є такі високі вертикальні картки, написані чорнилом і пером. Перш за все більша частина колекції була каталогізована російською мовою, оскільки був обов'язок на територіях розділених Російською імперією використовувати перш за все російську як офіційну. І був створений каталог, який служив нам доти, доки колекції не почали вносити до обліку в комп'ютерну систему. Тобто, ми користувалися ним більше ста років. Звичайно, він розвивався і розширювався в міру того, як з'являлися нові книги. Цей історичний каталог, до речі, відсканований і доступний на нашому сайті, тож кожен охочий може подивитися, як наприкінці ХІХ століття виглядала каталожна картка і в як ці книжки шукали. Звичайно, що тоді, так само, як сьогодні, працювала величезна кількість бібліотекарів, які займалися опрацюванням цих книг.
— Пані Катажино, знаєте, з одного боку мене не дивує, що Російська імперія двічі вивозила книжкові колекції з Бібліотеки Варшавського університету, ми бачимо, як їхні нащадки поводять себе зараз на тимчасово окупованих територіях України. Окрім масових вбивств мирного населення, катувань, вони вивозять не тільки цінні предмети із музеїв, а й, до слова, пральні машинки. Попри це мене чомусь дивує, чи шокує факт вивезення фондів БУВу… Що ними керувало, взяти все, що вони бачать…. чи, щоб у Польщі просто не було цих книг? Не зовсім розумію, навіщо їм було стільки польськомовних книг?
— Причин було багато. Перша і найпростіша — росіяни могли вивезти ці книги, тому що вони приєднали польські території. Власних великих бібліотек в кінці XVIII століття у них просто не було. Бібліотека Залуських, про яку я згадувала, мала не тільки книги польською мовою. Там зберігалися величезні колекції європейських книг, переважно французькою та німецькою мовами, дуже багато книг латиною. Також були і більш екзотичні мови, наприклад, англійська, яка тоді не була такою популярною як сьогодні. Величезні колекції становили італійсько- та іспанськомовні книги. Ну і просто згадаємо про те, що книги в той час неймовірно дорого коштували. Бібліотека Залуських, а пізніше і наша університетська бібліотека, стала основою для створення першої національної бібліотеки в Росії. Вони просто поставили всі ці книги на полиці і офіційно оголосили, що тепер це — Російська національна бібліотека. Це були «військові трофеї». Але хочу розповісти і про позитивний момент. А саме про те, що в 1921 році, після перемоги Польщі у польсько-більшовицькій війні, був укладений Ризький мирний договір. Однією з його умов було повернення всіх награбованих книг і культурних цінностей до Польщі. І вони повернулися в міжвоєнний період. Наприклад, однією з найцінніших колекцій, яка потрапила до нашої публічної бібліотеки, був Кабінет дуже цінних гравюр короля Станіслава Авґуста Понятовського. Це була величезна колекція, яку вивезли до Санкт-Петербурга. У 1922 році вона була знайдена і повернута до Варшави, до нашої бібліотеки. На щастя, вона пережила Другу світову війну, і в результаті сьогодні ми можемо пишатися тим, що маємо абсолютно унікальну в світі колекцію гравюр і малюнків XVI, XVII і XVIII століть.
— Пані Катажино, я приспускаю, що через регулярні надходження до фондів бібліотеки, складно говорити про точну кількість книжок. Але все ж, чи можемо ми назвати приблизну цифру, скільки їх?
— Наприкінці 2022 року в Університетській бібліотеці у Варшаві та всіх факультетських книгозбірнях, ми називаємо це бібліотечно-інформаційною системою Варшавського університету, ми мали понад 6 мільйонів 300 тисяч книг. І це дійсно величезна колекція. А у цій будівлі, де ми зараз знаходимося, маємо понад 2 мільйони 250 тисяч. Значна частина з них, понад 600 тисяч книг, знаходяться у так званому відкритому доступі, що означає, що наша бібліотека повністю відкрита для читачів. Можна нею ходити, обирати книги з полиць. І це найбільший у Польщі вільний доступ. Жодна інша бібліотека не надає стільки книжок на відстані витягнутої перед собою руки.
Cкульптури Адама Міяка видатних польських філософів Львівсько-Варшавської школи: Казімєжа Твардовського, Яна Лукасєвича, Альфреда Тарського та Станіслава Лесьнєвського
— Ви сказали, що бібліотека є публічною, однак чи треба мати якийсь читацький квиток, чи можна приходити так?
— Так, бібліотека відкрита абсолютно для всіх. Студенти та співробітники Варшавського університету, очевидно, мають автоматичний доступ. Будь-яка людина, яка хоче користуватися нашими фондами, повинна зробити читацький квиток і може користуватися з ранку до вечора. І я навіть можу сказати, що іноді — також вночі, адже університетська бібліотека у Варшаві була першою в Польщі, яка запровадила 24-годинну систему. Раніше, коли була екзаменаційна сесія, ми відкривалися о 8:00 ранку і працювали до 5:00 ранку наступного дня. Більше десятка років ми називаємо це BUW dla sów (ред. — «БУВ для сов»), тобто для тих, хто не спить вночі. Зараз, від початку травня, ми запровадили такий експеримент, що двічі на тиждень бібліотека відкрита 24 години, незалежно від того, чи це сесійний період, чи ні. Працюємо щоправда з невеликою технічною перервою о 5 ранку, аби перезапустити системи і перевірити, чи все гаразд з електронною системою. Тож для всіх охочих ми відкриті не тільки зранку до вечора, а й вночі.
— Ви згадали, що станом на 2022 рік Бібліотека Варшавського університету налічувала понад 6 мільйонів книг. Це просто величезна кількість... На які секції вони розподілені? І я знаю, що окрім книжок, БУВ володіє колекціями інших друкованих та графічних творів.
— Самих книжок у нашому корпусі, як я вже згадувала, налічується понад 2 мільйони 300 тисяч. У нас є книги з абсолютно всіх галузей знань. Багато маємо книг іноземними мовами, які ми привозимо, купуємо з-за кордону, щоб студенти мали доступ до найновішої літератури. У бібліотеці легко орієнтуватися, тому що всі ці книги, які стоять на полицях, ці 600 тисяч поділені на тематичні розділи. За допомогою каталогу, який, звичайно, маємо в електронному вигляді, ви можете потрапити на полицю, де знаходиться книга, яку шукаємо. Але також знайдемо там книги, які дуже близькі за тематикою. Студенти та співробітники дуже хвалять це, тому що вони знаходять одну книгу, яка їх цікавить, раптом виявляєте, що на полиці стоять десятки книжок на дуже схожу тему. І це дуже полегшує роботу і навчання, а також пошук даних. Окрім книжок, ми маємо, напевно, найбільшу і найбагатшу колекцію електронних баз даних в Польщі. Тобто, книжок і журналів з усього світу, які доступні нашим читачам. Люди, які не є студентами чи працівниками університету, можуть користуватися ними на місці без жодних обмежень, як на наших комп'ютерах, так і на своїх ноутбуках, з якими приходять. Натомість студенти і співробітники університету мають доступ до них з дому. Тож їм навіть не обов'язково приходити до бібліотеки, якщо вони хочуть почитати, вони можуть користуватися цими електронними колекціями. Це особливо виправдало себе під час пандемії, коли бібліотека була просто закрита для читачів на кілька тижнів, вперше за свою 200-річну історію.
Центральний вхід головного корпусу Бібліотеки Варшавського університету
— Пані Катажино, розкажіть будь-ласка про деякі із винятково рідкісних екземплярів, які тут можна побачити.
— Книжки, якими наші читачі користуються на щодень, тобто такі, які позичають найбільше — це, звичайно, сучасні, видані за останні 20 років. Але, якщо ми говоримо про дуже цінні речі, то маємо величезні зібрання, які називаються «Спеціальні колекції». І це всі ті книги або бібліотечні предмети, які не є такими книгами, що стоять на полиці у відкритому доступі. У наших фондах понад 400 000 так званих Спеціальних колекцій. Це стародруки, тобто книги, надруковані з кінця XV століття до кінця XVIII століття. У нас є майже 200 таких найстаріших книг, або так званих інкунабул XV століття. У нас є вишукана монастирська підбірка, у нас є дуже багата колекція книг XVI століття. І зараз, коли маємо рік Міколая Коперніка, ми особливо пишаємося тим, що у нас є перше видання його праці «Про обертання небесних тіл». Крім того, як я вже згадувала, у нас є абсолютно унікальна у світі колекція гравюр, зібрана королем Станіславом Авґустом Понятовським. Однак, окрім цих королівських зібрань, до яких належать, наприклад, оригінали Дюрера чи Рембрандта, в нашому кабінеті графіки є дуже багата колекція гравюр, естампів та малюнків сучасних. Також маємо дуже цікаве зібрання рукописів дуже тісно пов'язаних з історією Варшави. Є рукописи найвидатніших письменників польського Просвітництва, тобто кінця XVIII століття, а також абсолютно унікальна колекція письменників XIX століття, які творили у Польщі, таких як Стефан Жеромський чи Болєслав Прус. Володіємо ми також оригінальними архівами ХХ століття таких письменників, як Марія Домбровська, або пов'язана з нею родина Стемповських. Також у нас є єдиний вцілілий фрагмент архіву Kedyw, тобто — Управління диверсій Армії Крайової Варшавського округу. Більшість цих документів не збереглася. Цей вцілів завдяки тому, що був закопаний в банках в саду. Він пережив війну, комуністичний період і повернувся до бібліотеки. Ще у нас є дуже цікава колекція карт, рукописних і друкованих, ноти від Середньовіччя до кінця XVIII століття. Тож наша підбірка Спеціальних колекцій дійсно дуже багата і є предметом дослідження науковців не тільки з Варшавського університету, але й з різних інших закладів Польщі та за-за кордону.
— А чи можна дещо із колекції графіки побачити в бібліотеці у якомусь виставковому просторі, як наприклад у вітринах в музеї, адже вони вже цілком є предметами мистецтва? А потримати ці рідкісні гравюри чи стародруки в руках навряд чи можна…
— Можна і потримати в руках… адже ми надаємо доступ до Спеціальних колекцій. Тож кожен, хто зацікавлений в цьому, може безпосередньо працювати з ними в наших читальних залах. Окрім цього, ми систематично оцифровуємо спеціальні колекції і розміщуємо в нашій цифровій бібліотеці, яка називається CRISPA. Маємо там вже півмільйона одиниць найцікавіших історичних колекцій і ці фонди постійно зростають. А раз на рік, під час «Ночі музеїв», ми відкриваємося для абсолютно всіх зацікавлених. Нещодавня «Ніч музеїв» була музейна присвячена астроному Міколаю Коперніку. І, дійсно, за ті кілька годин вечора і ночі нас відвідало понад дві з половиною тисячі людей, які зазвичай не приходять до бібліотеки, і вони мали можливість побачити наші найцінніші колекції. Тож ми не замикаємо наші Спеціальні колекції на ключ зовсім, лиш надаємо доступ до них для всіх, хто цікавиться.
— Пані Катажино, ви вже згадували, що в фондах Спеціальних колекцій, окрім графіки, є також і рідкісні рукописи, карти. Я читала, що БУВ володіє величезною колекцією музики.
— Так, у нас є ноти, а також дуже гарна і дуже цінна колекція передусім після монастирських музичних рукописів Середньовіччя і раннього Ренесансу. Маємо надзвичайно цікаву колекцію Сілезьких музичних стародруків. І, звичайно же, у нас є величезна збірка сучасна, але дуже цінна і важлива для нас, ми називаємо її Архівом польських композиторів. Тобто, у нас є спадщина польських композиторів, їхні нотні рукописи і приватні листування, які є основою для вивчення їхньої творчості та життя. І зовсім недавно, кілька тижнів тому, до нас надійшла спадщина польського композитора в еміграції Анджея Пануфніка, якого вже кілька років як немає в живих. Вона прибула до нас із Лондона. Його родина, тобто дружина і діти, вирішили подарувати ці матеріали нашій бібліотеці.
— А за яким принципом у бібліотеці книжки поділяються на секції?
— Звичайно, наша діяльність поділена на відділи. В бібліотеці працює близько 250 людей, які займаються всім комплексом робіт, які можуть бути пов'язані із книжками. Ми називаємо це «книжковим маршрутом». Тобто, з того моменту, як книжка потрапляє до бібліотеки, і у нас є два основні шляхи надходження книжок. Перше — це те, про що я згадувала, про правильно обов’язкового примірника від початку XIX століття. Тобто, кожне видавництво, яке друкує книгу в Польщі, повинно надсилати нам по одному примірнику з кожного накладу. І ці книги потім стають на наші полиці. Ми також купуємо величезну кількість книг, в основному іноземних. І передусім це наукова література. Отримуємо також і подарунки. Часто професори університету дарують нам свої книжкові колекції та інші приватні особи. І з цього починається подорож згаданого «книжкового маршруту». Потім ці книги каталогізуються, тобто вносяться в нашу комп'ютерну систему. Вони аналізуються щодо їхньої тематики і знаходять місце у нашому вільному доступі. У нас є два великі відділи, які працюють безпосередньо з читачем. Тобто, відділ доступності, до котрого звертаються наші читачі, коли їм щось потрібно. Також у нас є великий інформаційно-навчальний відділ, де ми розповідаємо людям про наші колекції. Ми проводимо тренінги з використання різних типів баз даних, бібліографічних ресурсів, а також з питань сучасної науки. У нас є Кабінети спеціальних колекцій, про які я вже згадувала. Також маємо відділи для бібліотечного зберігання, тому що, ці кілька мільйонів книг потрібно правильно зберігати. Невеликий, але важливий — Відділ консервації колекцій, тобто, де зберігаються ці старі колекції. Ми дбаємо про їхній добробут, а також про нові книжки, які під час читання могли бути пошкодженими. У нас є відділ, який регулярно ремонтує книги. Тож бібліотека — це величезний складний організм, завдяки якому ми можемо функціонувати так, як ми це робимо. Тобто, бути відкритими з ранку до ночі. Ще одним дуже важливим аспектом, про який я хочу розповісти, це те, що ми впровадили в бібліотеці режим самообслуговування. Тобто, в нічний час у неробочі дні, такі, як наприклад, неділя, коли в бібліотеці не працює жодного бібліотекаря, будь-хто із читачів може взяти книгу самостійно. Знайти необхідний примірник можна за допомогою комп'ютерного каталогу, дізнатися, де він знаходиться та взяти з полички. Його можна почитати в бібліотеці, або ж взяти напрокат через спеціальний апарат, який ми називаємо self chak automatic. Це такий автомат для видачі та повернення книжок, і в ньому навіть можна сплатити штраф за прострочений термін зберігання книжок. Також ми маємо так звані книжкомати, які встановлені за межами бібліотеки. І якщо хтось замовляє книгу через комп'ютерний каталог, і просить покласти її у такий книжкомат, то він може взяти її навіть посеред ночі. Але й обійтися повністю без живих працівників неможливо, хоча б тому, що читачі часами можуть покласти книжки не у спеціальних місцях. Але потім вони мають повернутися на своє місце, тому час від часу тут має бути бібліотекар, який буде ставити їх туди, куди треба, аби наступний читач міг їх безперешкодно знайти. Ще у нас діє дуже цікава система бібліотечного наповнення книг із галузі філософії. У Бібліотечно-інформаційній системі можна знайти тематичні видання, що зберігаються не тільки в головному корпусі бібліотека, а також в Філософсько-соціологічній бібліотеці навчального корпусу на Краківському передмісті, а й з фондів бібліотеки Інституту філософії та соціології Польської академії наук. Це надзвичайно цінна і величезна книжкова колекція.
Автомати для самообслуговування в Бібліотеці Варшавського університету
Автомат для самообслуговування в Бібліотеці Варшавського університету
— Оскільки в БУВ є книги з абсолютно усіх галузей знань і багатьма мовами, то, вочевидь, є колекція книжок українською мовою…
— Звісно, звісно, маємо книги і українською мовою, хоча я не маю жодного уявлення про те, скільки їх є у наших фондах. Але хочу сказати, що, починаючи з минулого року, ми маємо величезний наплив студентів з України, що є очевидним. І, звичайно, вони дуже інтенсивно вивчають польську мову. Тож ми навіть організували для них спеціальні курси, аби вони могли якнайшвидше увійти в ритм польської мови. Але так, у нас є книжки українською мовою, багато академічної літератури. Але найбільше, гадаю, все ж таки англійською, як міжнародної мови науки.
— А скільки в обліку Бібліотеки Варшавського університету зареєстровано читачів?
— У нас зареєстровано понад 100 000 читачів. Завантаженість бібліотеки залежить від пори року. Відомо, що найменше читачів у нас під час канікул і відпусток, хоча тоді, як правило, приїздять читачі з-за кордону, щоб користуватися нашими фондами. Щодня до бібліотеки приходять декілька тисяч читачів. Бувають дні, коли одночасно працює близько тисячі користувачів. Інформація про те, скільки людей зараз працюють у бібліотеці, відображається не тільки при вході на інформаційному табло, але й на нашому сайті. Таким чином, ми завжди знаємо, чи бібліотека переповнена, чи ні. 300, скільки є станом на цю годину, — це ще не дуже багато. Візуально стає помітно, що в бібліотеці багато читачів, коли є понад 600 осіб. Вільний доступ, який ми запровадили, передбачає не тільки те, що будь-який читач може взяти книжку з полички, а й сісти там, де йому буде зручно. У нас є індивідуальні місця, а також для роботи у групах, класичний читальний зал, і м'які пуфики, які полюбляють наші читачі. Інколи там можна і поспати, якщо довго працював. Ми з колегами часто сміємося, що у нас в бібліотеці час від часу буває «День сну». А чому ні? У нас немає жодних проблем з цим. Тож місце знайдеться для всіх, і насправді у нас дуже багато користувачів. Люди кажуть, що мало хто ходить до бібліотек, а університетська бібліотека у Варшаві є доказом того, що до нас приходить дуже багато людей.
— Пані Катажино, ви вже трохи згадували про ремонт книжок, а як щодо спеціальних умов для їхнього зберігання, особливо, якщо йдеться про Спеціальні колекції? Я знаю, що в музеях багатьох країн світу експозиція творів нерідко групується за різними кліматичними зонами, тому що різні твори потребують різних умови, чи щось подібне діє і в бібліотеці?
— Паперові книги потребують зовсім інших умов зберігання, ніж приміщення, в яких довгий час можуть знаходитися люди. Вони повинні зберігатися в прохолоді. Оптимальна температура для книги — це 18°, що є досить прохолодно для людини, так, якби вона постійно перебувала в приміщенні. З іншого боку, вологість повинна бути відносно високою, аби книги не висихали. Тобто, понад 45%, але не більше 55%. Тому що папір, зокрема другої половини XIX століття і початку XX століття, виготовлявся з деревної маси. Тож мав дуже високий рівень кислотності і погано зберігається. Особливо це стосується газет, які завжди друкувалися на тонкому і дешевому папері. Ми дуже намагаємося на складах підтримувати ці параметри і зберегти усі книжки, щоб вони прослужили якомога довше. І це поза увагою складів для Спеціальних колекцій, і понад півмільйонну колекцію книжок XIX століття. Склади розміщуються не тільки на поверхах над землею, а й має величезні приміщення на рівнях мінус 1 і мінус 2. Ми намагаємося оцифровувати рідкісні, показуємо в електронній бібліотеці і намагаємося не давати їх читачам, без зайвої потреби, щоб вони не псувалися.
План головного корпусу Бібліотеки Варшавського університету
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови. Третю частину розмови слухайте в суботніх ранкових ефірах.
Христина Срібняк