Дослідження про сприйняття України у Польщі проводили до початку повномасштабного вторгнення. Зацікавлення Україною у Польщі можна представити у формі синусоїди, тобто воно то зростає, то спадає. Піки інтересу до культури сусідньої країни були зафіксовані під час Помаранчевої революції 2004 року, Євромайдану та вже після початку повномасштабного вторгнення. Дослідження, яке було проведене на замовлення Українського інституту до початку Великої війни, показує, що сучасну українську культуру тут знають та цінують, але варто підкреслити, що глибинні опитування проводили серед фахівців, котрі безпосередньо контактують з українськими колегами, на цьому наголошує і співрозмовниця Польського радіо для України, завідувачка аналітично-дослідницького відділу Українського інституту Надія Коваль. Одночасно тут треба розрізняти фахівців та громадськість у широкому розумінні цього слова, тобто їх досвід та сприйняття можуть доволі сильно відрізнятися.
Згідно зі звітом Українського інституту Україна викликає у польських респондентів «позитивні, яскраво-емоційні та нерідко історично-географічні асоціації. Вони з одного боку відображають численні пов’язання України й Польщі, в тому числі спільною історією з її славним і трагічними сторінками, присутністю України в польській літературі, поезії, образотворчому мистецтві. З іншого боку, асоціації респондентів виказують їхній інтерес та досвід взаємодії з сучасною Україною». Я запитала у пані Надії, наскільки добре у Польщі знають саме представників сучасної української культури.
Надія Коваль, яка очолює аналітично-дослідницький відділ Українського інституту, зазначила, що інституція не проводила дослідження, які б фокусувалися на тому, як змінилося сприйняття України в перерахованих раніше країнах після початку великої війни.
Переходячи до діяльності Українського інституту, я запитала у Надії Коваль, чим саме займається її аналітично-дослідницький відділ, особливо на тлі розширення географії діяльності Українського інституту. Завідувачка аналітично-дослідницького відділу Українського інституту згадала про те, що інституція займалася питанням українських студій. Тут варто було б відзначити, що Польща входить до світових лідерів за кількістю українських студій через значущий спільний історичний з Україною досвід та відносну пріоритетність України в зовнішній, зокрема «східній» політиці сучасної Польської республіки, що зумовлює і загальний інтерес до розвитку україністики, і масштабне державне фінансування аналітичних осередків, які займаються Україною. Деякі з осередків українських студій почали зароджуватись у середині XX століття, переважна більшість — після здобуття Україною незалежності. Практично всі українські студії у Польщі мають тісні багаторічні зв’язки та співпрацю з університетами й аналітичними центрами в Україні.
Дар'я Юр'єва