Мілош Бердзік: Імпровізація - це використання моменту. Черпання радості з моменту. Мені так здається. І забава. Велика радість. Бо це постійно полягає на тому, що є дія і відповідь на дію. Не знаю, що можу ще сказати - це одна з найбільш приємних речей в житті. Так, точно мабуть не вийде тут якось інакше пояснити, і замінити чимось іншим. Імпровізація і виконання записаної музики - це абсолютно різні відчуття. Абсолютно іншими засобами можна керуватися. Все дозволено в імпровізації. Що є і перевагою, і недоліком. Бо з одного боку ми маємо повну свободу, але з іншого боку повинні теж створити в цій свободі щось класне відразу. Це великий виклик, але мені здається, що віднайдення моменту і довіра своїй інтуїції - це ключові речі.
Я думаю, так, що довіра є ключовим словом. Потрібно вірити теж і собі, насамперед, але теж всім учасникам гурту, які на даний момент на сцені знаходяться. І мені здається, якщо маємо таку довіру і до себе, і до того, що нас оточує, то результат видається найркащим. В той момент, коли не ставимо підсумнів внутрішньо того, що діється, так наче рухаємося за цим. Не задумуємося, чи це ок, чи не ок, але пробуємо якось абстрагуватися, і пливти за течією, куди вона нас заведе.
Ок, а як із народною, як ви ставитесь до неї.
Адам Єндрисік: Це залежитсья від середовищ. Бо я розумію, до чого ви ведете - йдеться про диско-поло і те, що воно зайняло місце народної музики. Ми знаємося з традиційними музикантами, скажімо народними, і те, що вони роблять, для мене є неймовірною інспірацією. Ми живемо в закритій бульбашці. Але багато з тих, кого я знаю, їх ця музика захоплює. І йдеться не лише про музикантів, але теж про слухачів.
Розмовляв Мирослав Трофимук
