Ігор Ялівець — музикант, якого ви вже добре знаєте із нашої недавньої розмови в рамках програми Centrum Mundi, вона в нас опублікована восени, це 12 і 13 випуски програми, під назвами Дуальна природа модулярної музики і Імпровізація. Індустріалізація. Імітація. В них ми говоримо і про музику Ялівця і про його проект Gamardah Fungus разом із Сергієм Ягодою, який до речі підписується, як Sergio Berry. Разом із Сергієм вони записали 22 альбоми, починаючи з 2009 року. Хлопці грають разом ще з 90-х, але знайшли спільне звучання, оце поєднання модулів, гітари, атмосфери і глибини власне в 2009 році. Тоді вони випустили свій перший альбом SPLIT. Це EPка
І музика 2009 року звучить навіть дещо ретро, на мою думку, ностальгічно і наче не з 90-х навіть, а з 80-х, частково це навіть блюзовий звук, я б сказав, що гітарності в цій музиці набагато більше, ніж амбіентальності, чи електроніки.
Другий альбом TWO HEMISPHERES, TWO WORLDS за словами музикантів — це контрастні треки, які завжди мають дуальну природу, певний акцент боротьби, протистояння, зіткнення. Зрештою до цієї теми ми ще повернемося, коли говоритимемо про найновіший альбом Ігоря.
Я особисто пам'ятаю творчість Gamardah Fungus так від 2016, коли вони випустили альбом HERBS AND POTIONS, надзвичайно стильно оформлений і виданий в еко-версії, з печатками, відбитками зображень різних корінців та трав. Зображення всіх цих трав, які до речі виглядають як такі собі живі істотки — це справа рук і голови художника Андрія Хіра, українського художника відомого своєю співпрацею із виставковим проектом Павла Гудімова — Тіні Забутих предків, 2016 року. Регулярний перформативний акт виставки, авторства Хіра називався Бетлегем і Андрій Хір розробив тут 5 персонажів у форматі ляльок — величних людей-статуй із головами демонів, котрі своїми розмірами перевищували розмір тулуба цих внутрішніх манекенів, які ходили Києвом та Львовом одночасно привертаючи увагу до виставки, а також були експонатами тієї ж виставки.
Тож звязок, тісний зв'язок артистів із Карпатами, лісами, демонами, традиціями тут прочитується досить яскраво. Звісно, не забуваймо і про так званого слона в кімнаті — прізвища Ігора та Сергія також тісно пов'язані із контекстом трав та ягід. В описі до альбому читаємо, що музиканти акцентували свою увагу на 5 травах, які стали назвами треків — це Полин, Мохи, Беладона звичайна, Мандрагора лікарська та Звіробій.
Хлопці намагаються тут віддати честь, і нагадати нам про те, як наші предки розбиралися в травах, і що вміли з ними зробити. Взагалі, це дуже важливий аспект традиції та культури, коли я особисто думаю про те, скільки трав нас оточує, і що ми абсолютно нічого не знаємо про те, що це за трави, і як ними користуватися, а тут раптом хтось нахиляється, зриває певну траву тай каже «це таке й таке», наприклад, це аніс — Вау! Ти такий, «нічого собі, ось тут ця славнозвісна трава, а я навіть не помітив її». Тож традиція не лише в одязі, літературі, чи піснях, але і в наших контактах із природою, або насамперед в них.
Дискова версія цього альбому вже розпродана, проте ми ж на радіо, тому маємо можливість послухати зараз композицію Artemisia — Полин.
І зрештою, ось найсвіжіший альбом Gamardah Fungus TO THE STARS AND BACK — до зірок і назад. Я б сказав, тут гітара та електроніка переплітаються дуже майстерно і спільно, звучать вже як одне ціле, зрештою й не дивно, мабуть, говоримо ж про гармонію сфер.
Хлопці пишуть про цей альбом: «Звідси випливає головна ідея і філософія цього випуску, яку можна висловити словами давньогрецького філософа Геракліта: все тече, все змінюється, все минає».
Все йде все минає і краю немає — читаємо у Шевченка.
Йдеться тут звісно про Panta rhei.
Тут доцільно мабуть ще згадати і латинську фразу per aspera ad astra — яка означає через терни до зірок. А в Gamardah Fungus — це ж, наче, через терни до зірок і назад, щоб розповісти про побачене, поділитися історіями з подорожі.
Цитую, що хлопці пишуть про філософію цього альбому, адже в музиці Ялівця і Ягоди завжди присутня філософська складова:
«Війна в Україні змусила нас переосмислити своє життя, переоцінити наше ставлення до навколишнього світу та самих себе, подивитися на своє існування як на дуже короткий процес, протягов якого ми стільки всього хочемо зробити.. Але в контексті Всесвіту і Часу наше існування мізерне, наше буття тлінне, наше марнославство позбавлене сенсу. Єдине, що ми можемо зробити, це не втрачати людяність і намагатися прожити своє життя в гармонії з собою та навколишнім світом, щоб колись відродитися зірками на небі».
Слухаємо, їхню історію про зірку Альдебаран — найяскравішу зорю у сузір'ї Тельця, яка має позначення Баєра α Tauri, Alpha Tauri, або α Tau. Через розташування у «голові» Тельця та червоний колір зорю часто називають Бичаче око.
В цьому місці ми покидаємо територію співпраці двох музикантів і переходимо до сольних проектів Ігоря, а проте, теми про які ми щойно говорили супроводжуватимуть нас і надалі, бо спершу послухаємо кілька композицій із попереднього альбому Ялівця — Still Life.
Варто сказати, що Ігор Ялівець в своїй роботі регулярно використовує філд-рекординг, окрім модулів, ми про це з ним власне говорили в програмі Centrum Mundi, прогулянки лісом, або поїздки по світу завершуються колекцією свіжих записів, які підсилюють музичну складову.
Таких записів багато і в альбомі Still Life, окрім того, в альбомі також присутня гербарна тематика — натюрморт із окремих квітів. Тут їх вже 8 і сам Ігор говорить про альбом, як про натюрморт.
Мені здається. Що слухаючи цю музику навіть можна почути запах квітів, або розгледіти букет в інтер’єрі, чи картину із цим букетом, яка висить на стіні. Мені, чомусь, бачиться тут довгий коридор, галереї, чи музею, в кінці якого висить пишно оздоблена картина маку.
Попереду букет із конвалій та фіалок, заплющуйте очі і уявляйте себе посеред карпатського поля встеленого конваліями із філковими акцентами. З музикою Ігоря Ялівця це дуже легко зробити.
Композиція Convallaria, а попередня Viola — фіалка. Маємо тут ще один бік взаємозв'язків і не випадкових випадковостей. Оскільки ця композиція могла би також зватися — Альтом. Viola — це ж також альт.
Зрештою, перед нами найсвіжіший альбом Ігора Ялівця — Etudes (Етюди). Ми пройшли цей шлях, щоб усвідомити собі, який бекграунд знаходиться за цим альбомом. Сам Ігор відмовляється називати цей альбом амбіентальним, оскільки акцентує увагу на його мелодійності і ритмічності, я, проте, слухаючи його добре таки собі пройнявся настроєм відпочинку і спокою. Зараз ви самі все почуєте. Ми розпочинаємо із запитання про те, як зараз в цей час створюється амбіентальна музика в Україні, хоча питання дещо риторичне, оскільки минулого тижня Юрій Єфремов казав про те, як опрацьовує звуки бомбардувань і перетворює їх на милозвучні звукові ландшафти, тож амбіент, або пост-амбіент важлива і потрібна музика зараз для всіх нас.
Mirages - Міражі в ефірі Польського радіо для України, та Ad Astra попереду, зрештою, знову ж таки, Ad Astra, тобто до зірок. Далі говоритимемо про мінімізацію — тема теж досить актуальна для всіх українців сьогодні у зв'язку із постійними переїздами і ризиками бомбардувань. Продовжує наш ефір знову ж алюзія до античності композиція Петрико́р — запах землі після дощу. Слово походить від грец. petra, що означає «камінь» та грец. ichor — «рідина, яка тече в жилах богів» у грецькій міфології. Раніше я згадував про те, що ми ще почуємо про певне протистояння, дуальність. В контексті обкладнки Ігор Ялівець знову ж повертається до цієї теми, wątku, як кажуть поляки. Уламки хаосу видніються на фоні жовтого графічного сонця — цілісне сонце знаходиться в стані спокою, тут можна знову ж говорити про філософію стоїцизму, тоді, як зло, хоч і різноманітне, але розірване, розкидане, знищéнне.
Innuendo — натяк на хвилях Польського радіо для України, не знаю, чи Ігор тут посилається на однойменну пісню Фредді Меркурі з 1991 року, про це я його не встиг спитатися. Проте, час нам натякає на те, що наш сьогоднішній вечір в ефірі Польського радіо для України добігає завершення, ми спілкувалися із музикантом композитором Ігорем Ялівцем, про його новий альбом Etudes - Етюди. Попереду заключна композиція під назвою Emergency — назва наче не на сон, але музика навпаки.
Мирослав Трофимук
