Поетична книжка «Мис доброї надії» про відчуття дому та сподівання знайти цей дім. Назва не має нічого спільного з географічним поняттям. Ідеться про місце пошуку віри, надії та любові, позбавлення від страхів, крок до гармонії та вміння радіти.
У віршах Антоніни Тимченко кожен може знайти щось близьке. В описі книги йдеться: «Деякі вірші були написані до війни, а деякі — під час неї, і це, по суті, історія однієї людини, доля та почуття, якої можуть здатися знайомими багатьом людям, котрі жили звичайним життям, навчалися, кохали, народжували дітей. А потім дізналися, що таке війна. Усі ми стоїмо на порозі майбутнього, молимося, аби воно було мирним, аби ніхто не помер. Ми всі стоїмо на мисі Доброї Надії».
Чому саме така назва збірки? Як виникла ідея зробити книгу двомовною й продублювати українські вірші англійською?
Також пані Антоніна пригадала початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну та розповіла теплу історію про теплий прийом родиною її учня, підприємця Адама з Познані. Антоніна Тимченко якось викладала йому українську мову і була приємно здивована, розчулена, яку допомогу давній знайомий запропонував і надав їй та її родині, коли ті мали тікати із рідного Харкова.
Більше можете почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць
