9 вересня в Саксонському саду у Варшаві вдванадцяте розпочалося 12-те Національне читання за участі президентського подружжя Анджея Дуди й Аґати Корнгаузер-Дуди. Для публічного виконання цьогоріч було обрано роман Елізи Ожешко «Над Німаном». Загалом читання відбудеться в усіх куточках Польщі і навіть поза її межами. Кожен охочий може просто розгорнути книгу і прочитати уривок із роману. Про те, як за 12 років існування Національного читання розвивається цей проєкт, Польському радіо для України розповів директор Національного центру культури, доктор Рафал Вішнєвський.
— Пане Рафале, одразу хотіла би попросити не тільки розказати про цьогорічне Національне читання, а й оцінити, як упродовж вже тривалого часу розвивається цей проєкт.
— Історія Національного читання розпочалася 12 років тому з ініціативи президента Броніслава Коморовського і наразі продовжується президентом Анджеєм Дудою та його дружиною Аґатою Корнгаузер-Дудою. Національні читання — це презентація канону польської літератури, яка є добре відомою і вкоріненою, а також тієї літератури, яка є невід'ємною частиною польської культури, але й складовою європейської та світової культур. Перше Національне читання було присвячене «Пану Тадеушу» Адама Міцкєвича. Це дуже відоме видання, яке входить до канону, так само як і «Quo vadis» Генрика Сєнкєвича. Цього року — роман Елізи Ожешко «Над Німаном». Цей твір перекладено двадцятьма мовами світу, що є свідченням того, що роман читають. Еліза Ожешко — авторка, яка двічі була номінована на Нобелівську премію. Хоч вона її не отримала, але сама номінація — це вже велика нагорода і престиж. Еліза Ожешко — також людина, яка була заанґажована до Січневого повстання. Тож його мотиви відобразилися на сторінках «Над Німаном». Цей роман досі має універсальний характер, адже ми бачимо події, що відбуваються в Україні і напад Російської Федерації, тому його можна прочитати в різних контекстах. «Над Німаном» Елізи Ожешко — це роман, який є нашаруванням різних тем і сюжетів, що складаються у велике ціле. Тут є кохання між Юстиною і Яном, і тема кохання міцно вплетена в твір. Є у ньому класовий конфлікт на економічному тлі, який дуже чітко окреслений. Наступний елемент — це етнографічні описи, дуже сильні і щільні, як спільноти, так і фауни, флори. На мою думку, на сьогоднішній день це також є засобом для всіх видів діяльності, які часто відбуваються в інтернеті, коли хтось намагається врятувати ліс Амазонки, просто поставивши у фейсбуці «цікавить». Я думаю, що варто звернутися до цих описів, які можуть надихнути на те, як зберегти цю природу. У цьому контексті є ще один важливий елемент роману, а саме реалізм, на якому помітно наголошує авторка. Еліза Ожешко — це жінка, яка мала силу, енергію, динамізм і можна сказати, що в контексті культурних змін вона відіграла важливу роль. А щодо самого роману, гадаю, що кожен, незалежно від того, чи читатиме уривок, чи повністю, знайде для себе щось. Треба просто читати разом, адже Національне читання — це передусім спільнота для читання. Це, мабуть, основний елемент. Бо книга, як писали класики, є живою, коли хтось тягнеться до неї, коли її читають. Ми читаємо індивідуально в наших домівках, ми читаємо в колективно і у публічних просторах. Я думаю, що перш за все, Національне читання — це своєрідний маніфест читання. Це те, що ми можемо зробити для себе і для інших, це брати участь у спільному читанні, бо читання приносить тільки добро, як ми повторюємо в Національному центрі культури.
— Мені цікаво, як щоріч обираються твори для публічного виконання на Національному читанню?
— Вибір роману «Над Німаном» не є випадковим. Я думаю, що президент Анджей Дуда і його дружина Аґата Корнгаузер-Дуда зробили свій вибір у контексті 160-ї річниці Січневого повстання. Це також спонукає до своєрідної рефлексії щодо його початку, а також стосовно наслідків цих подій. Тому, гадаю, варто звернутися до цієї прекрасної літератури. Ми починаємо, 9 вересня, об 11 годині ранку в Саксонському саду. Там відбудеться центральна інавгурація Національного читання за участю президентського подружжя. Триватиме захід до 16-ї вечора. Уривки з роману читатимуть видатні польські актори. Все розподілено на кілька частин, які перемежовуватимуться музичними творами. Тож цей елемент є дуже важливим. Тих, хто не зможе потрапити до Саксонського саду, я закликаю зайти на сайт та у соціальні мережі Національного центру культури, Офісу президента, де будуть транслювати Національне читання. Окрім цього, захід висвітлюватимуть канали Польського радіо. Але, окрім того, що послухати, як роман читатимуть видатні польські актори, можна просто піти до бібліотеки, взяти книжку, або ж знайти її на книжковій полиці в себе вдома і просто прочитати її разом. Важливо просто разом брати участь у цій події. Минулого року під час нападу Російської Федерації на Україну Національне читання проходило в десятках локацій. Тож, незважаючи на війну, на бойові дії, що тривають, це читання, яке виходить за межі часу і всіляких бар'єрів, які виникають. В цьому контексті варто зазначити, що це події, які відбуваються не лише в Польщі, а у всіх просторах. Люди читають у горах, у місцях проведення дозвілля, вдома, в бібліотеках, в школах, на площах, а також у літаках і на кораблях у Польщі та за її кордоном. Отже, це проєкт, який є відкритим, інтегруючим, заохочувальним, який шукає специфіку спільноти. І ця спільнота вкорінена в прекрасних словах, які з'явилися на сторінках роману Елізи Ожешко «Над Німаном».
— Я так розумію, що кожен може долучитися до цих читань, просто відкривши книжку вдома. В яких ще містах, можливо, за межами Польщі, відбуватиметься це читання?
— Наразі мені важко давати оцінки, ми можемо лише спиратися на минулорічні дані. Ймовірно, йдеться про понад 3 тисячі різних ініціатив та інституцій, які долучилися до заходу. На сайті Офісу президента з'явиться інформація про те, скільки інституцій і хто долучився до цього заходу. Важливо те, що ми зустрічаємося в Саксонському саду безкоштовно. Сподіваюся, що нам буде сприяти гарна погода, і в такій атмосфері, можливо, вдасться влаштувати якийсь пікнік з ковдрою, де можна посидіти з книжкою в руках, і послухати, як роман читають видатні польські актори. А саме читання є позитивним аспектом своєрідної інвестиції в себе і в інших. Ми читаємо для наймолодших і це створює елемент зв'язку, ми збагачуємо свій словниковий запас, а головне, ми присвячуємо комусь час, який є великим дефіцитом в наші дні. Для Національного читання ми обираємо канон, але також заохочуємо читати загалом: шукати натхнень як у класичних творах, так і в сучасній поезії, прозі, репортажах чи віршах, коміксах. Тут є щось для кожного. Але ця точка в Національному читанні є каноном польської літератури, і добре би його знати.
— У Польщі відбувається дуже багато заходів, які популяризують читання. Це і фестивалі, і ярмарки, і «Іменини Яна Кохановського», які я мала можливість відвідувати другий рік поспіль. Чи, на ваш погляд, впливає Національне читання на те, що люди у Польщі справді більше читають, і на популяризацію обраних творів? Хоча розумію, що «Пан Тадеуш» Адама Міцкєвича — це дуже відомий твір.
— У нас вже був «Пан Тадеуш» Міцкєвича, у нас був Александр Фредро, трилогія Генрика Сєнкєвича, «Лялька» Болеслава Пруса, «Quo vadis» Генрика Сєнкєвича, «Весілля» Станіслава Виспянського, Стефан Жеромський та його «Провесінь», збірка з восьми новел, серед яких, Ожешко, Конопницька, Шульц, Реймонт, Жеромський, Юліуш Словацький чи «Мораль пані Дульської» Ґабріелі Запольської. Це свідчить про дуже широкий діапазон творів, які є частиною спадщини, що формує ядро ідентичності польської культури. Але пам'ятаймо, що Національне читання закінчуються 9 вересня о 16:00 в центрі міста, але воно може продовжитися у наших домівках. Ви також можете читати в інший час і в інших місцях. Ми хочемо, аби книжки читали. Пан міністр культури і національної спадщини, професор Пьотр Ґлінський, який є ініціатором Національної програми розвитку читання 2.0, постійно намагається шукати такі механізми, які б заохочували людей йти до бібліотеки, до читального залу, тому що це сучасні місця, де ми можемо безкоштовно взяти книжку, провести час у приємній атмосфері. Це закупівлі книг, які субсидуються Національною бібліотекою, закупівлі для шкільних бібліотек і те, що робить Національний культурний центр — постійна популяризація. Не можна зупинятися, завжди потрібно заохочувати, показувати хороші приклади і практики, шляхи суспільного розвитку через читання. Якщо ми хочемо мислити критично, мати ресурси компетентності, вони є результатом звертання до книги, тобто просто читання. Читання не тільки з точки зору обов'язку, а для задоволення. Давайте не будемо шукати приводів, аби відкласти це на якийсь інший час. Варто просто ставитися до читання як до своєрідної інвестиції в себе і до того, що ми можемо зробити для своїх близьких. Ми всі можемо бути героями Національного читання, створюючи цей зв'язок і елемент спільноти просто заради спільного читання. Варто просто читати, варто тягнутися до цієї літератури, бо тоді ми матимемо ширший спектр нашої діяльності. Національне читання — це програма, яка має давню традицію. Дуже важливо, щоб це була не ефемерна програма, яка з'явилася і зникла. Іноді ініціативи бувають короткостроковими, а програма існує 12 років. Якщо ми шукаємо плоди, які приносить дерево, то Національне читання є гарним прикладом. Дехто запитує нас, що буде наступного року, як підготуватися, що можна просто зробити. Я думаю, що те, що робить президент Анджей Дуда і його дружина, те, що робить Офіс президента, а також те, що роблять інституції, безпосередньо залучені до цієї ініціативи, місцеві громади, ці приклади надихають інших, особливо молодь, які починають свій шлях з читання. Давайте дамо їм шанс, почнімо хоча б цієї суботи, під час Національного читання з Елізою Ожешко «Над Німаном».
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови
Христина Срібняк