Українська Служба

«Niech odejdą z niczym» Григорія Чубая. Розмова з Мацеєм Пьотровським

10.08.2023 20:00
Мацей Пьотровський: «Коли я ще навчався у варшавському університеті, я не знав Чубая. Не чув про нього під час курсу української літератури. Потім я послухав пісні й почав читати його вірші. Це було щось трохи таємне, магічне, невідоме. Зрештою, я відчув цю атмосферу Львова, яку я шукав і прагнув також бути до неї дотичним. Чубай та його товариші декілька років творили  вільне товариство друзів, митців, що цікавляться не політикою, але творчістю. І хочуть просто робити прекрасне. Живуть так, начебто системи нема. На жаль, система їх за це покарала, Ці ідеї товариства Чубая, Рябчука, Морозова були для молодої людини дуже привабливі. Минуло тринадцять років з моменту, коли, бувши ще студентом, я переклав перший вірш».
Аудіо
  • «Niech odejdą z niczym» Григорія Чубая. Розмова з Мацеєм Пьотровським
Мацей Пьотровський Foto: Gosia Kawka (з дозволу авторки)

Обкладинка м`яка, Дизайн: Jakub Kamiński. Рік: 2023. Місця видання: Wojnowice-Wrocław, Видавець: Kolegium Europy Wschodniej. Мова оригіналу: українська. Переклад польською: MACIEJ PIOTROWSKI, MIŁOSZ WALIGÓRSKI, Автор: ГРИГОРІЙ ЧУБАЙНазва — NIECH ODEJDĄ Z NICZYM.

нехай і на сей раз

вони в нас не вполюють нічого

Григорій Чубай «Говорити, мовчати і говорити знову»


Григорій Чубай Григорій Чубай (з приватного архіву Соломії Чубай)

До цієї публікації увійшли вірші з чотирьох томів поета: «Постать Голосу», «Вертеп», «Плач Єремії», «Світло і сповідь».

Григорій (Грицько) Чубай легендарна, культова постать. Поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960 — 1980-х років XX століття, народжений у селі Березини на Волині, пов'язаний здебільшого зі Львовом, творець самвидавного часопису «Скриня», єдиний випуск якого з’явився у Львові 1971 року.

Книжка, про яку сьогодні говоримо, абсолютно надзвичайна прекрасним графічним оформленням Куби Камінського та чудовим перекладом геніальної поезії.

Це перше неукраїнське видання творчості Григорія Чубая окремою книжкою.

Про перекладачів.

Мілош Валіґурський один з найцікавіших сучасних польських поетів і прозаїків, талановитий перекладач з багатьох мов. Нещодавно він опублікував том оповідань та есеїв «Pięć i pół kobiety» та переклад поетичної збірки латвійського поета Маріса Салейса «Przez sekundę w sferze wiersza».

Мацєй Пьотровський історик та україніст, культурний менеджер. Перекладач української літератури — його opus magnum є роман «Жовтий князь» Василя Барки, раніше переклав також, зокрема, збірку оповідань Андрія Бондаря «Церебро» (спільно з Валерієм Бутевичем, 2020), засновник перекладацького семінару в селі Гораєць та літературного сайту Rozstaje.art.

Саме Пьотровський вибрав та впорядкував вірші Чубая, що поміщені у цій збірці.


W lipcowym skwarze uciekam ulicą, od siebie, od przeklętych słów, którymi zdaję relację z codziennych wysiłków. Chcę uciec. Uciec… bo całe miasto jest ucieczką. Bo zaraz spadnie deszcz. Bo wszyscy to robią. Biegną… przed czym uciekają? Czy tylko przed deszczem?

Ktoś ucieka przed sobą dzisiejszym, ktoś dogania siebie wczorajszego, każdy pędzi. Jeden przed sobą, drugi do siebie, trzeci przed kimś, a czwarty przed nikim, piąty do szóstego, a szósty przed piątym. A miała to być tylko ucieczka przed deszczem…

I co dnia w pogoni, w karuzeli godzin,

biegną, czmychają przed sobą, do siebie,

do kobiet, robót, w ból i pod ziemię,

do książek, gazet, pod wodę i w niebo,

w miłość, nienawiść, i na film do kina, 

w karty, bilardy, na partię domina,

w sałatki, barszcze, kotlety i torty

w kaszkiety, mankiety, komody i w szorty.

Od diabła do Boga,

od Boga do diabła,

z nocy w noc,

przed cieniem do cienia.

W krzyk, w milczenie,

w sen, wzdychanie, czekanie,

w śmiech, bezsenność i łkanie – uciekają.

Biegną do schronu, biegną pod dach,

pod łóżko, pod pagon, do gmachu praw.  

Nie wiadomo, kto ucieka, kto goni,

i do której modlić się ikony?

Przed którą z nich masz bić pokłony,

przed którą bluźnić, przed którą się kajać?

Czy ci, co nie pędzą, wyginęli dawno?

Czy życie bez czucia opadłoby na dno?

Jaki sens znaleźć w dzikiej bieganinie,

gdy przed siebie lecisz, gnasz ślepo i tępo? 

Jaki duch smyczkiem niczym Paganini  

dyktuje światu rozpaczliwe tempo?  

I co dnia w pogoni, w karuzeli godzin, 

biegną, czmychają przed sobą, do siebie,

by zostać człowiekiem czy przestać być nim,

do kobiet i mężczyzn, na Marsa, pod ziemię,

ku słońcu, na Księżyc, w lód i ognia trzask, 

w fobię, panikę, we wściekłość i wrzask.   

Do książek i gazet, pod wodę i w dym.   

Do domu. Do grobu.

Na kawę.

Na Krym. (с. 32—34)


Hryhorij Czubaj, Niech odejdą z niczym, przeł. Maciej Piotrowski, Miłosz Waligórski, KEW, 2023 Hryhorij Czubaj, Niech odejdą z niczym, przeł. Maciej Piotrowski, Miłosz Waligórski, KEW, 2023

Запрошую послухати інтерв'ю в звуковому файлі.

Марцін Ґачковський

«А світ – вертеп. Кажу я з гіркотою…»

01.04.2022 16:35
В ефірі Української служби Польського радіо продовжуємо читати поезію - польською і українською. До вашої уваги уривок поеми «Вертеп» одного із найвидатніших українських поетів другої половини ХХ століття Грицька Чубая. Українською твір читає близький друг поета – видатний музикант, перекладач Віктор Морозов, а польською - перекладачі Мацєй Пьотровський і Мілош Валіґурський

«Wesoły cmentarz» - це не зовсім «Веселий цвинтар»

24.05.2022 19:56
Про актуальність поезії Василя Стуса у наші воєнні дні, а також про зв’язок, що завдяки перекладам встановився між українською та польською літературами, із перекладачем Марціном Ґачковським розмовляє Антон Марчинський

Спитайте Мієчку = Nim dojrzeją maliny. Розмова з Євгенією Кузнєцовою

06.08.2023 12:30
Євгенія Кузнєцова: «Я, як авторка, вважаю своєю сильною стороною те, що я можу писати легко.  Моя бабуся прочитала книжку. Її зауваження було критичне: вона сподівалася від мене на більш інтелектуальну книжку, а не що я напишу про якихось дівчат, що поїхали в село і там ціле літо спілкуються. Мені було приємно, що польська аудиторія відреагувала на книжку дуже схоже, як українська. Я відчула, що це у нас спільне: і ця бабця, і це відчуття дому, і ця малина, і ці кущі».