1 липня 1971 року об 11:00 в ефір вперше вийшла програма «Літо з радіо». Вона тривала 50 хвилин, а слухати її можна було з понеділка по п'ятницю. Від самого початку передача мала бути розважальною і супроводжувати слухачів всюди, де вони проводили своє літо. Ведучим першого випуску був Войцєх Зимс, репортером Рафал Бжеський, звукорежисером Мєчислав Драбіковський, а випусковим редактором і багаторічним шефом — ідейний натхненник передачі Алєксандер Тарнавський. Завдяки йому на Першому каналі з'явилися ще дві легендарні передачі: «Сигнали дня» (1973) та «Чотири пори року» (1978). Останню в сезоні 1971 року передачу, 31 серпня, провів Станіслав Стец.
«В останній передачі було з'єднання з усіма регіональними радіостанціями, тоді їх було 17. І журналіст та редактор Польського радіо Зєльона Ґура Тадеуш Цеґєльський порушив питання. Не знаю, чи було це узгоджено, чи сталося спонтанно. Він сказав, що програма є пречудовою і її дуже люблять слухачі, а також те, що вони не можуть попрощатися з нею і проспівав фразу: "Мені так шкода літа…". Цеґєльський переказав побажання від слухачів, які хотіли, аби було не тільки "Літо з радіо", а й також "Весна з радіо", і "Осінь з радіо", і "Зима з радіо". Була ідея, що такі програми треба робити упродовж цілого року. Але в 72-му або не було політичної волі, бо невідомо, що відбувалося в кулуарах парламенту, або нікому було цим займатися, чи просто не було коштів, зрештою, це не має значення… В 1972 році програма не виходила», — згадував тодішній журналіст Першого каналу Польського радіо Пьотр Садовський для проєкту Кшиштофа Саґана «Radio w pamięci zapisane».
«Літо з радіо» було аполітичною програмою у комуністичну епоху, а отже — ковтком свіжого подиху. У 1973 році було вирішено збільшити тривалість програми до трьох годин (9:00-12:00), як і сьогодні. Проривом стало те, що програма виходила в прямому ефірі, а у ті часи майже все записувалося. Саме тоді вперше в ефірі пролунала «Polka Dziadek». Ця жвава, життєрадісна мелодія стала сигналом програми і до сьогодні залишається її невід'ємним символом. Із спогадів Пьотра Садовського відомо, що Драбіковський випадково почув, як хтось переписував музику з однієї плівки на іншу і робив це так голосно, що чути було крізь відчинені двері на іншому боці коридору. Драбіковський показав цю мелодію Тарнавському і так у «Літі з Радіо» з'явилася ця «Polka Dziadek».
Винахідливість авторів передачі не знала меж. За всю історію було організовано понад сотню конкурсів та опитувань. Дуже швидко передача стала головною для слухачів і лунала з усіх куточків.
«Я пам'ятаю своє дитинство, свої літні канікули, коли ми з мамою їздили на море і сиділи на пляжі, на другий сніданок у нас була булка з маслом і медом. І у багатьох відпочиваючих були маленькі радіоприймачі. У нас з мамою власного не було, але у цьому не було жодної потреби, адже "Літо з радіо" лунало звідусіль, його слухав весь пляж. Тоді я навіть не наважувалася мріяти про те, що буду журналісткою і коли-небудь працюватиму в цій редакції. На моє щастя, я потрапила на радіо і майже одразу до "Літа з радіо" і "Чотирьох пір року". По-перше, що я запам'ятала з дитинства із цих передач — це музика, хіти з-за кордону. По-друге, це відбувалося в прямому ефірі, де завжди є елемент непередбачуваності. І по-третє, це манера ведення передачі, адже навіть у ті часи вона була дещо розкутою. Коли я порівнюю нашу невимушену манеру ведення, те, як ми звертаємося до слухачів, все одно це величезна різниця між тим, що було п'ятдесят чи сорок років тому. Водночас і в порівнянні з тим, що було двадцять років тому, коли я починала працювати. Зараз ця свобода. Вона також стала можливою завдяки наших концертним турам. Виїзних трансляцій за ці роки було, навіть не полічити, але точно понад тисячу. І завдяки тому, що ми маємо більш безпосередній контакт з аудиторією, я думаю, це те, що приваблює людей. А також форма і те, що це жива програма. Тут немає ніякої фальші. З дев'ятої до дванадцятої години ми або в студії, або в пленері. Наші репортери також перебувають у різних місцях», — розповіла багаторічна ведуча, редакторка програми «Літа з радіо» Слава Бєньчицька.
Уявіть собі, що колись у «Літі з радіо» проводилися конкурси краси. Також одним із найпопулярніших конкурсів є «Skojarzenia» («Асоціації» — укр.). Щодня між 10:15 та 10:30 перевіряються асоціативні навички трьох слухачів. На відповідь на всі запитання вони мають лише 30 секунд. А невід'ємним і традиційним елементом, який існує від самого початку «Літа з радіо», є читання коротких випусків новин кількома іноземними мовами. Це англійська, німецька, а українська лунає у цій передачі вже сьомий рік.
«Цього не знають ваші слухачі і, можливо, навіть ви, в українській редакції не знаєте, але те, що українська зараз є третьою іноземною мовою, яка лунає в коротких новинах, є моєю заслугою. Це, звісно, звучить трохи нескромно, але так було. У 2018 році на радіо відбувалися різні зміни і нашу команду "Літа з радіо" запросили на зустріч з генеральним директором. Йшлося про нові побажання до передачі і також про те, що російська має зникнути з нашого ефіру. Нам було зрозуміло, що з росіянами нам не по дорозі, крім того, на східному кордоні в Україні вже кілька років тривав воєнний конфлікт. Питання було таким: "Якщо не російська, то яка?". Один з керівників сказав, що це має бути італійська. Я здивувалася: "Чому італійська?". — "Ну, тому що вона така співоча, і багато італійців приїжджає на відпочинок до Польщі”. Я сказала, що тоді так само це може бути і шведська, і будь-яка інша, адже вони теж приїжджають у відпустку. І тоді я запропонувала: "Якщо російська має зникнути, то, можливо, давайте схилимося в бік України? У Польщі багато українців. Зрештою, по той бік нашого східного кордону, в Україні, також живе багато поляків". Я пам'ятаю свій візит в рамках "Літа з радіо" до Львова. Тоді на концерт прийшло неймовірно багато поляків, які там живуть і, звісно, житимуть до кінця. Я сказала: "Нехай це буде українська!". Запанувала тиша, всі на мене подивилися і сказали: "Гарна ідея. Ми подумаємо про це і дамо вам знати". Ну, а потім вже прийшло рішення, що замість російської буде українська. Тож це була моя ідея і моя заслуга, і я трохи нею хвалюся», — поділилася Слава Бєньчицька.
З кожним роком програма «Літо з радіо» здобувала все нових шанувальників. Ведучих і журналістів, а також редакторів, які працювали над передачами знали всі. Не дивно, що колись до редакції надходило щоденно тисячі листів. Продовжують вони надходити і сьогодні, але вже на електронну пошту.
«"Літо з радіо" завжди отримувало рекордну кількість листів і посилок. І в ті давні часи, коли не було соціальних мереж, і навіть не можна було відправити текстове повідомлення, бо не було мобільних телефонів. Коли я прийшов сюди працювати, то застав ще великих майстрів: Тадеуш Шнук, Зиґмунт Хайзер, Славомір Шоф, Анджей Матуль… Пам'ятаю, як Тадеуш Шнук отримував по кілька тисяч посилок на день. Не за тиждень, не за місяць, не за весь літній період, а щодня. Він брав цю кореспонденцію і йшов до студії, та просто на розмові зі слухачами будував цілу передачу, відкриваючи конверти. Зараз, звісно, більше люди пишуть коментарі у соціальних мережах, тому що це зробити найлегше, значна частина надсилає смс-повідомлення, але все ще певна група людей надсилає нам традиційні розсилки. Можливо, тому, що хочуть отримати у подарунок наші талісмани, м'які іграшки з різними тваринками. Вони є бажаними призами, за які всі змагаються. Свій символ "Літо з радіо" має кожного року. Цього разу — це видра. Я їх дарую, наприклад, за найцікавіші, найдивовижніші листи і посилки. Тому слухачі стараються і це дуже добре», — розповів багаторічний ведучий і редактор «Літа з радіо» Роман Чеярек.
Талісмани передачі («maskotki») з'явилися у 1996 році. Тоді це була Корівка. Серед іншого, за весь час, також Жабка, Лелека, Опудало, Слоненя, Лось, Кіт-кухар, Пес-кухар, Коник, Золота рибка, Ведмедик, Сонечко, Сороконіжка, Їжачок, Рись, Морський котик, Бджілка, Черепаха, Сонечко, Радіоприймач та багато ін. Слухайте новини українською у «Літі з радіо» в ефірі Першого каналу Польського радіо до кінця літа з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 12:00.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan