Суспільний мовник TVP демонстрував другу серію документальної стрічки «Перезавантаження» [Reset]. Автори фільму – Міхал Рахонь та проф. Славомір Ценцкєвич – зосередилися у ньому на пропозиції путіна розподілу України. Таку пропонову від путіна мав почути відразу, на початку зустрічі у Москві, у лютому 2008 року, Дональд Туск. Про той факт Дональд Туск та Радослав Сікорський не повідомили тоді ні президента Лєха Качинського, ні союзників НАТО, до чого були зобов’язані законом.
Говорить співавтор стрічки Міхал Рахонь:
– У лютому 2008 року документ, про який мова, був таємним. Штрих негласності документа наклав сам Радослав Сікорський. Не менш цікаво, що також Радослав Сікорський зняв штрих негласності з документа за кілька днів до того, як припинив займати посаду міністра закордонних справ. Проте, впродовж довгих років ніколи публічно не сказав, що такий документ існує. Цей документ ми представляємо глядачам вперше. Журналісти, хоча ставили Сікорському десятки, сотні запитань про те, чи існує державна записка на тему пропонови путіна, ніколи не доклали зусиль, щоб намагатися знайти цей документ. Його не готували прямо після перегорів Туск-путін у Москві, але набагато пізніше – відтак вона не є класичною державною запискою – такою, яка повинна бути виготовлена, але є якоюсь спробою створити знання постфактум. Той документ підписаний Радославом Сікорським, але його авторами, підписаними в документі, є двоє людей, дуже добре відомих Москві – Ярослав Браткєвич [Jarosław Bratkiewicz] – випускник московського МҐІМО й шеф східного департаменту польського відомства закордонних справ Збіґнєв Жоньца [Zbigniew Rzońca] – впродовж довгих років співробітник комуністичних, тобто московських служб безпеки.
Історик, професор Славомір Ценцкєвич звернув увагу, що записка з зустрічі Туск-путін у Москві, де прозвучала пропонова розподілу України, була виготовлена з запізненням:
– Адже державних записок із зустрічей такого рівня не виготовляють два тижні після зустрічі. Принципом дипломатичної роботи, дипломатичної кухні є – написати записку швидко, за короткий проміжок часу, записку, що віддзеркалює фактичний хід зустрічі, найкраще у день, коли описана у документі зустріч відбулася. Тут маємо записку виготовлену не відразу у Москві, але у Варшаві – 21.02.2008 року, тобто, як кажу, пройшло кільканадцять днів від візиту Дональда Туска, й записку відтворили, що виникає з документа Ярослава Браткєвича до Сікорського. Її відтворили на підставі якоїсь записки, яку 12 лютого, після внутрішніх авантюр, отримано з Москви. У цій офіційній державній записці, яка була дезінформаційного характеру й мала дуже низький штрих – засекречено, на першому місці видніє президент Лєх Качинський. На основі досвіду роботи з документами дипломатії Дональда Туска до 2010 року, державні записки, де помітне за переліком серед прізвищ отримувачів ім’я президента Лєха Качинського, є іншими від тих, на яких його прізвище не видніє.
Відтак виявляється, що чиновники Туска та Сікорського намагалися приховати факт, що путін в ході офіційних переговорів у Москві пропонував офіційній польській владі розподіл України. Професор Кшиштоф Щерський – нині представник Польщі при ООН в Нью-Йорку, у фільмі «Перезавантаження» нагадав, що вже тоді – у 2008 році – не всі споглядали так наївно на Москву, як Туск та Сікорський:
– Нагадаймо, що незадовго після документів, про які мова, був діагноз світлої пам’яті Лєха Качинського, який він проголосив на вічі в Тібілісі, й цей діагноз правильний. Отже, тоді у Польщі існував правильний діагноз того, що відбувається, що незабаром відбуватиметься у цьому регіоні, до чого веде московська політика путіна. Нині, після кільканадцяти років, кажуть це всі, й зізнаються, що тоді вчинили помилку. У Варшаві тоді були сили, що зберігали реалістичну оцінку російської політики. Тоді вони були зосереджені навкруг світлої пам’яті президента Лєха Качинського, але я переконаний, що чимала кількість експертів знала тоді, що відбувається.
Автор стрічки «Перезавантаження» Міхал Рахонь каже, що попри відсутність однозначного запису, саме під час зустрічі Туск-путін прозвучала пропонова Москви – розподілити Україну:
– В ході цієї зустрічі мала прозвучати пропозиція, російська пропозиція участі Польщі в розподілі України, пропозиція, сліди якої ледь помітні на полях нечисленних документів, які за дивних обставин виготовляли у польському відомстві закордонних справ.
Редактор Рахонь запитав професора Ценцкєвича, чи у державній записці, яку виготовили люди Москви, що тоді працювали у польському відомстві закордонних справ: Ярослав Браткєвич [Jarosław Bratkiewicz] – випускник московського МҐІМО та шеф східного департаменту польського відомства закордонних справ Збіґнєв Жоньца [Zbigniew Rzońca] – згадали про пропозицію путіна розподілу України.
Професор Ценцкєвич відповів:
– Звісно, ні.
Професор Ценцкєвич у фільмі «Перезавантаження» виявив факти із переговорів Туск-путін, відсутні у державних записках, а водночас ними повинні поцікавитися не лише польські правоохоронні органи, але також українські, а то й структури НАТО:
– Мої джерела інформації, які на той час – у 2008 році – працювали у відомстві закордонних справ, звітуючи зустріч прем’єра Туска з путіним в Кремлі – 08 лютого 2008 року, розповідали мені про те, що коротко після привітання, на першому етапі переговорів, путін у формі дотепу звернувся до Дональда Туска із заявою, що хотів би з ним, з Польщею, вести переговори про розподіл України. Не знаємо, як прем’єр на це відповів. Я не стверджую, що він відповів схвально, але, напевно, путін поставив польського прем’єра, польську делегацію, у складне становище. Напевно, не з приводу відповіді польського прем’єра на заяву путіна, але з приводу того, що взагалі виринула така проблема, зникнула одна, дві, може, три державні записки щодо справжнього перебігу цієї зустрічі – саме з приводу першого етапу зустрічі. Адже викриття такої державної записки, її архівізація, відправлення у формі витягу такої записки, наприклад, до президента Лєха Качинського, поставило б під великим сумнівом сенс того, що вже восени 2007 року Туск назвав «новою філософією польсько-російських відносин». На початку «перезавантаження» визнано б недійсним. Адже, якщо ставкою згаданих «нових відносин», «нової філософії російсько-польських відносин» у цьому вимірі мало б бути співробітництво Польщі з росією в руйнації незалежності України, то весь процес «перезавантаження» був би позбавлений сенсу.
Через кілька років, коли українці вже захищалися від агресії путіна у 2014, в інтерв’ю для сайту Politico Радослав Сікорський заявив, що путін пропонував Польщі розподіл України. Спалахнув великий скандал, чому він та Туск приховували той факт перед президентом Лєхом Качинським, структурами НАТО та Україною. Сікорський намагався забрехати власні слова, але вже тоді, у 2014 році, журналісти не відпускали Сікорському. Восени 2014 року Сікорський займав посаду спікера польського парламенту:
– Чи Ви чули пропозиції путіна, спрямовані до прем’єра Дональда Туска, про спільний розподіл України особисто, а якщо ні, то від кого Ви це чули? Чи у цій справі виготовлено державну записку? Чи про цю справу повідомлено президента Республіки Польща, наших союзників в НАТО та партнерів з Європейської Унії?
У відповідь Сікорський намагався фальшувати власні свідчення. Тому журналісти допитували:
– Чи польська сторона має запис цих переговорів? Переговорів про які Ви розповідали, між прем’єром Туском та путіним? Чи написано державну записку про зміст переговорів?
Сікорський продовжував брехати й просто втік з пресконференції:
– Ви ознайомтеся з моїм текстом.
Співавтор фільму «Перезавантаження» Міхал Рахонь аналізує, чому Сікорський злякався своїх слів для сайту Politico про розподіл України:
– Радослав Сікорський в ході пресконференції робив усе можливе, щоб не зізнатися, що записка про переговори Туск-путін збергіається в архівах МЗС. Йдеться про документ, з якого зняли штрих «засекречено» кілька тижнів раніше. Журналісти прямо його про це запитували, а попри те, ні разу не дав відповіді на запитання, чи записка існує, чи не існує, чому? Чи тому, що у документі, який підготували Ярослав Браткєвич [Jarosław Bratkiewicz] – випускник московського МҐІМО й шеф східного департаменту польського відомства закордонних справ Збіґнєв Жоньца [Zbigniew Rzońca] – співробітник московської Служби безпеки, і який підписав Радослав Сікорський – відсутня інформація про пропозицію владіміра путіна Дональдові Тускові розподілу України. Чи, може, тому, що Сікорський знав, що Туск, разом з [агентом москових служб безпеки] Збіґнєвом Жоньцею підготував ще інший документ, який відправили до Агентства розвідки, де наявною була інформація про пропонову путіна, інформація засекречена перед президентом Польщі Лєхом Качинським та громадською думкою.
Фільм «Перезавантаження» Рахоня та Ценцкєвича доказав, наскільки небезпечним для Польщі, Європи та України були рішення Дональда Туска та Радослава Сікорського перезавантажити відносини з росією путіна, внаслідок яких нині гинуть українці, захищаючи Європу перед звірствами росії, з якою Туск, як прем’єр Польщі, бажав співпробітництва «з такою, якою вона є».
Андрій Рибалт