СВІЙ ЦЕХ. Стародруки барокового поета, містика і мислителя Анґелуса Сілезіуса можна оглянути у Вроцлаві

На виставці у Музеї Пана Тадеуша представлено сім німецькомовних стародруків Анґелуса Сілезіуса з XVII і XVIII століть з колекції Оссолінеум, які торкаються релігійно-містичної тематики його творчості

«Екклезіологія» Анґелуса Сілезіуса в експозиції виставки у Музеї Пана Тадеуша у Вроцлаві.

Матеріали для медіа / Muzeum Pana Tadeusza

25 грудня виповнюється 400-ліття від дня народження німецького християнського містика, теолога, душпастиря, лікаря, мислителя і поета епохи бароко Анґелуса Сілезіуса, відомого також як Ангел Сілезець (Anioł Ślązak — пол.). Йоханнес Шеффлер — справжнє ім’я цього важливого для Сілезької землі діяча, який більшу частину життя прожив у Вроцлаві (тоді Бреслау — ред.). Останні роки свого життя Ангел Сілезець провів у монастирі Госпітальєрів, на місці якого сьогодні знаходиться Оссолінеум (Національний інститут імені Оссолінських — ред.). Рішенням міської ради Вроцлава цей рік визначено роком Анґелуса Сілезіуса. Для вшанування пам'яті та поширення знань про нього місто провело низку заходів, зокрема, Вроцлавський університет та Оссолінеум присвятили Ангелу Сілезцю дві наукові конференції. А до кінця року Музей Пана Тадеуша у Вроцлаві запрошує на виставку стародруків Анґелуса Сілезіуса із колекції Оссолінеум.

Це сім німецькомовних видань XVII і XVIII століття з унікальними палітурками, декоративними титульними сторінками та ілюстраціями, які знайомлять відвідувачів із бурхливими часами релігійних суперечок, католицького тріумфу та мистецького динамізму епохи бароко. Про Анґелуса Сілезіуса і про стародруки, які можна побачити на виставці, розповіла асистентка відділу історії та інтерпретації Пана Тадеуша Марта Дардзінська.

«Йоганнес Шеффлер, відомий під псевдонімом Анґелус Сілезіус, був сілезьким священнослужителем. Спершу він дотримувався лютеранської віри, оскільки народився в протестантській родині, але з роками перейшов у римо-католицизм. Це було XVII століття, період після Тридцятилітньої війни, час, коли католицька церква була дуже активною у сфері контрреформації, тобто заохочення людей різних протестантських деномінацій, тобто автономних течій, до повернення у лоно католицької церкви. Оскільки Шеффлер був дуже освіченою людиною, йому не можна закидати, що він прийняв емоційне рішення чи перебував під впливом певних кіл. Він здобував освіту в університетах багатьох європейських міст, зокрема в Падуї, Страсбурзі, Лейдені, де мав контакт з протестантськими деномінаціями і з римо-католицькою вірою. Коли у 1649 року Анґелус повернувся з навчання до Сілезії і став придворним лікарем герцога Сильвія Німрода Вюртембергського, який володів землями сучасного міста Олєсьниці, що неподалік від Вроцлава. Водночас він активно був заанґажований у церковну діяльність, тоді ще як протестант. З іншого боку, низка подій у його житті призвела до навернення до римо-католицизму, адже ще з підліткового віку і часів навчання в університеті, Йоганнес Шеффлер цікавився католицькою містикою. Він читав містиків, пов'язаних саме з Римо-католицькою церквою, і дуже поважав їх духовний доробок. Крім того, він цінував традиційну побожність, шанував святих і мав багато сумнівів щодо викладу віри з лютеранської точки зору. Він вважав, що довільне тлумачення Святого Письма може призвести до багатьох помилок і зловживань. А ще він мав сумніви щодо самого Мартіна Лютера, щодо його характеру, його життєвої позиції, його здобутків, його досягнень, що це була за людина в  етичному, моральному вимірі. Відтак, з роками це призвело до того, що почав сумніватися, чи хоче він і надалі залишатися лютеранином. Але були й інші чинники, адже Шеффлер (Анґелус Сілезіус) намагався видати свою збірку молитов католицьких містиків, переважно середньовічних, але тодішнє протестантське середовище стало йому на заваді. Зокрема, серед тих, хто не дозволив йому це зробити, був придворний проповідник герцога, адже остерігався гострої реакції місцевих протестантів. І це якраз відбувалося у передріздвяний період, адже, передбачалося, що  видання побачить світ з нагоди Різдва Христового. З листування Анґелуса, що збереглося, відчувається, що він був засмучений і ображений тим, як далеко зайшло протестантське невігластво в традиційній християнській духовності, богослов'ї та містицизмі. Тож, коли його близький друг, шляхтич з місцевості Бистра фон Фалькенберґ помер, це стало одним з чинників, які змусили Шеффлера відмовитися від прибуткової і почесної посади придворного лікаря в Олєсьниці і повернутися до Вроцлава», — зауважила Марта Дардзінська.

У Вроцлаві Йоганнес Шеффлер долучився до Ордену хрестоносців Червоної Зірки. А вже за кілька місяців у 1653 році він прийняв римо-католицьке віросповідання. Відбулося це в Костелі Святого Матвія (Kościół św. Macieja we Wrocławiu — пол.), де він і знайшов спочинок. Через вісім років після його конверсії, тобто у 1661 році, Анґелус Сілезіус був посвячений на священика у Нисі і вступив до Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців. 

«Згодом він зайнявся душпастирською діяльністю, написав багато полемічних творів, в яких обґрунтував своє рішення відмовитися від протестантизму і пояснював, чому став католиком. Багато з цих полемічних праць були опубліковані у збірці "Romischen Kirchen Priesters Ekklesiologia oder Kirche bei Schreibung" ("Римські церковні священики: еклезіологія або церква під час будівництва"), відомішій більше як "Екклезіологія". Вона була опублікована у 1677 році, а потім перевидана у 1735 році, і на виставці можна оглянути обидва примірника. Це збірка полемічних творів Шеффлера, написаних ним у період, коли він вже був католиком. Вони дуже гарно оформлені. Один із стародруків демонструють титульну сторінку і фронтиспіс, тобто ілюстрація, розташована перед титульним аркушем на лівому боці. Ньому представлені такі алегоричні образи церкви в облозі, яка захищається від нападів протестантів під проводом Мартіна Лютера. Третій експонат виставки, теж цікавий, — це своєрідна апологія Тридентського собору, який мав на меті відновити церковне життя після промови Мартіна Лютера під час Реформації. Він відбувався між 1545 і 1563 роками, і проходив у місті Триденті, на півночі Італії. Рішення цього собору однозначно змінили обличчя Римо-католицької Церкви. Вони були спрямовані на викорінення тих вад, які призвели до виходу протестантів з Римо-католицької Церкви і заохотити їх до повернення. Звісно, цього не сталося, бо Тридентський собор не вичерпав конфлікту. Він вже точився, не тільки як богословсько-духовний, а згодом і як політичний, і військовий. Йдеться про релігійну війну XVI століття і велику гекатомбу, яка спіткала Європу в XVII столітті — Тридцятилітню війну 1618-1648 років. Саме під час цієї війни у Вроцлаві народився і виріс Анґелус Сілезіус. І він був уже дорослим у післявоєнні часи, коли Сілезія і Європа збиралися з силами після драми, що прокотилася Європою», — пояснила Марта Дардзінська.

Окрім теологічних творів Анґелус Сілезіус залишив у творчому доробку і містичну поезію, яка найкраще представлена збіркою «Херувимський прочанин» (Cherubinowy Wędrowiec — пол.) 1657-го року, яка є прикладом містицизму і духовності того періоду. Це збірка глибокодумних поетичних афоризмів, які стосуються доробку християнських містиків від найдавніших часів, тобто — перших християн, аж до сучасників самого Сілезіуса. На виставці у Музеї Пана Тадеуша представлено сім стародруків із колекції Оссолінеум, які торкаються релігійно-містичної тематики. Вони були видані у Нисі, Клодзько, Свідниці, Берліні, Обераммергау-Кемптені і є рідкісними джерелами книги XVII і XVIII століття. Адже хоч у той час і інснували друкарські верстати, та все ж книги були  дуже дорогими та частково оздоблювалися вручну. І представлені стародруки є обєктом з найцінніших гравюр барокової літератури в колекції Національної бібліотеки Оссолінеуму.

«Ці книги часто мають дерев'яну палітурку, обтягнуту тисненою шкірою. Цікаво, що книги з XVII або XVIII століття набагато довговічніші і часто в кращому стані, ніж новіші книги з XIX століття, адже папір тоді виготовлявся зі старого рваного ганчір'я. Згодом, папір почали виготовляти з целюлози, яка менш довговічна. Тому стародруки XVIII, XVII і навіть XVI століть мають досить міцні, товсті сторінки, які завдяки такому способу виготовлення пережили століття і до сьогодні перебувають у дуже гарному стані. Презентовані стародруки друковані чорним кольором, іноді мають  червоні підкреслення, з гравюрами — мідьоритами. Загалом книжкова колекція Оссолінеум складають, як новопридбані примірники, так і ті книжки, які ми, поляки, привезли зі Львова після Другої світової війни, де раніше знаходився Інститут Оссолінських, так і ті, що потрапили до нас у німецьких екіпажах, коли німці відступали перед радянською армією. Коли сюди почали приїжджати поляки після сталінського переселення після Другої світової війни, вони теж застали тут сформовані книжкові колекції, які залишили після себе німці, що були виселені звідси на Захід. Ще до Другої світової війни Оссолінеум мав у своїй колекції книжкові зібрання дуже багатьох шляхетських родин XIX і XX століття, яке вони передавали або дарували до Оссолінеуму у переконанні, що там вони будуть у безпеці і зберігатимуться належним чином, що вони будуть каталогізовані і  доступними для багатьох інших людей. І це не лише збірки родини Любомирських. У нашій колекції з Оссолінеума ви можете зустріти артефакти з дуже цікавою історією і дуже довгим шляхом. Тут, у Нижній Сілезії, дуже помітні впливи різних культур, які панували на цих земель. У середньовіччі це були території П'ястів. Потім поляки втратили їх на користь Богемії. У 1526 році вона стала частиною Австрійської монархії Габсбургів. Приблизно до середини XVIII століття ці території були австрійськими. І лише пізніше, у 1740 році, в результаті Першої Сілезької війни, ці території були відібрані у Габсбургів і  включені до складу Прусської держави. Тож від пізнього Середньовіччя, Нового часу і до Другої світової війни ця територія, з Вроцлавом на чолі, знаходилася під значним впливом німецької культури і мови. І у цій частині Нижньої Сілезії німецько-австрійсько-чеський дух все ще дуже живий. І я бачу, що сучасні нижньосілезійці, попри те, що вони є поляками, будують свою місцеву ідентичність також і на основі своєї місцевої ідентичності, що випливає безпосередньо з німецької культури. Наша нижньосілезька прив'язаність до Анґелуса Сілезіуса, наша симпатія до цієї постаті, наше вшанування його пам'яті, наша увага до його творчості, його діяльності та часу, в якому він жив і працював, є проявом цього. Це доказ того, що ми, як мешканці Нижньої Сілезії, як поляки у XXI столітті, відчуваємо зв'язок з історією регіону. Це нам близько, це важливо, ми хочемо про це пам'ятати, незважаючи на те, що це насправді не польська культура, а німецька , це німецько-австрійська спадщина», — пояснила Марта Дардзінська, асистентка відділу історії та інтерпретації Пана Тадеуша. 

Do nieba patrzysz w górę, a nie spojrzysz w siebie,

Nie znajdzie Boga, kto go szuka tylko w niebie.

Цей двовірш у польськомовному перекладі Адама Міцкевича викарбувано на постаменті пам’ятника, що стоїть у саду Оссолінеум. Триметрова бронзова фігура зображує людину з двома крилами. Йоханнес Шеффлер є патроном однієї з найважливіших літературних премій Центральної Європи Angelus. А стародруки творів Анґелуса Сілезіуса із колекції Оссолінеуму у Музеї Пана Тадеуша у Вроцлаві можна побачити до кінця року.

Запрошуємо послухати матеріал.

Христина Срібняк