Переможцем 53-го Всепольського конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена став Матеуш Дубєль. Другу премію отримав Кшиштоф Вєрцінський; третю присуджено двом виконавцям — Антоні Клєчеку та Юлії Лозовській, четвертої і п’ятої не надали, а шосту премію здобули Єгуда Прокопович та Каміля Сахажевська.
Лауреати першої та другої премій отримають особливі призи — гарантовану участь у Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена, який відбудеться цьогоріч у жовтні, сказав речник Національного інституту Фридерика Шопена Алєксандер Лясковський:
— Цьогорічний Усепольський конкурс піаністів має особливий характер, бо це, можна сказати, перевірка або ж національний відбір до цього великого міжнародного конкурсу, який відбудеться в жовтні цього року. Перша і друга премії у всепольському конкурсі — це, крім грошової винагороди, також зарахування, обминаючи етап попереднього та кваліфікаційного відбору до жовтневого заходу. Отже, справді є за що боротися.
Лауреати третьої премії мають право брати участь у відбіркових слуханнях цього конкурсу без проходження кваліфікаційного відбору.
А ось що про сучасне суперництво піаністів сказала професорка Ева Поблоцька, членкиня журі 53-го Всепольського конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена. У розмові з журналістом Каролем Фуртаком на Другому каналі Польського радіо експертка спробувала відповісти на запитання, чи в учасника таких змагань на першому місці повинна бути техніка, чи певні риси в інтерпретації, які схиляють нас до того, щоб думати про артиста як про індивідуаліста:
— Сьогодні про техніку вже не говориться, адже всі ті, хто приступає до конкурсу, мають неймовірну техніку, вони спроможні зіграти все. Мені хотілося б, я бажала б собі, щоб ця техніка служила їм у тому, щоб вони могли висловити те, що є в них. Дуже часто трапляються такі ситуації, що на початку конкурсу всі захоплені, бо тут — особистість, там — особистість, після чого доходимо до фіналу і виявляється, що, власне, цих особистостей уже немає, їх не залишилося, а є ті, що грають дуже коректно. Хоча іноді не вистачає певної розкутості.
Чи в сучасному світі можливою є кар’єра молодої людини, наприклад, піаніста без участі в конкурсах, чи вони вже стали постійною складовою як обов’язковий елемент формування кар’єри в музичному світі? Це ще одне запитання до професорки Еви Поблоцької:
— На мою думку, в кожному поколінні є люди, які виходять за межі традиції конкурсів. Але, щоб заіснувати, необхідно справді бути незвичайною особистістю. Маємо приклад хоча б Пйотра Андершевського, в якого це фантастично вийшло. Я не кажу: вдалося. Але, справді, він чудово все це реалізує. А хтось, хто лише правильно зіграє всі ноти, хто гратиме досконало з технічного погляду, на мою думку, в нього складне завдання і менші шанси.
Усепольський конкурс піаністів імені Фридерика Шопена адресований молоді — студентам музичних академій та учням музичних шкіл другого ступеня.
Цей захід називають Малим Шопенівським конкурсом. Для частини учасників він стає своєрідною перепусткою на Міжнародний конкурс імені Шопена — ця подія відбудеться восени цього року.
У 53-му конкурсі, який розпочався 1 лютого, взяли участь 28 молодих піаністів.
Dwójka, IAR/Н.Б.