«Світло в темні часи»: середньовічні вітражі із Музею Ханенків експонуються у Кельні

Одним із символів виставки «Світло в темні часи» став голуб з вітража «Чудо П'ятидесятниці» з колекції Музею Ханенків. Завдяки фаховому убезпеченню Андрієм Онищуком він не постраждав під час обстрілу Києва у жовтні 2022 року

«Пророк Єзекіїль та Апостол Павло» на виставці «Світло в темні часи» у Музеї Шнютген в Кельні.

commons.wikimedia / CC BY-SA 4.0

У Музеї Шнютген в Кельні до квітня 2026 року триватиме виставка середньовічних вітражів «Світло в темні часи». Вона об'єднала вибрані твори з колекцій Алєксандра Шнютгена, Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Фонду Петера та Ірен Людвіґів (Peter und Irene Ludwig Stiftung), а також приватної колекції.

Майже одночасно у 1870-х роках Алєксандр Шнютген у Кельні і подружжя Варвари й Богдана Ханенків у Києві розпочали формування своїх мистецьких колекцій, до яких, серед іншого, увійшли і вітражі. Алєксандр Шнютген зосередився винятково на середньовічному мистецтві і доповнив його добіркою християнської скульптури постсередньовічного періоду. Колекція Ханенків охоплювала ширший історичний та географічний спектр. Обидві колекції стали суспільним надбанням: у 1910 році в Кельні відкрився Музей Шнютген, а в 1919 році в Києві — Музей Ханенків.

Як розповіла провідна науковиця відділу обліку та збереження експонатів Музею Ханенків, дослідниця з європейської скульптури XII-XXI століть Анастасія Мацело, вітражі у спадщині подружжя Ханенків представлені двома комплексами. Дванадцятьма творами, що були придбані як окремі, а також вітражним оздобленням вікон та дверей у їхньому будинку.

«Вітражами кінця XIX-початку XX століття на замовлення Ханенків під час будівництва будинку була оздоблена Голландська "делфтська" їдальня, зокрема, вікна та балконні двері приміщення, які виходять у двір. На першому поверсі — вітражний десюдепорт приймальні Богдана Ханенка, а також вітражні двері у вестибюлі. Зараз вони всі, звісно, убезпечені», — пояснила Анастасія Мацело.

Сцени з «Притчі про блудного сина», Фландрія, друга чверть XVI ст.

Решта дванадцять вітражів ХІІІ-XVIII століття, що були виконані французькими, австрійськими, фламандськими та німецькими майстрами, Ханенки придбали як окремі художні предмети. І це одна з найбільших збірок середньовічних вітражів у музейних колекціях України.

«Порівнюючи наші вітражі з колекцією Музею Шнютген, ви розумієте, що це все частини одного величезного культурного шару, який має дуже багато століть своєї історії і показує зацікавленість колекціонерів ХІХ століття саме в цьому виді мистецтва. Вони репрезентують різні часи, різні техніки, різні країни і різні типи вітражів в принципі», — зауважила Анастасія Мацело.

Мистецтвознавиця зазначила, що колекція вітражів Богдана і Варвари Ханенків є дещо загадковою. Попри те що у ХІХ столітті у Києві як і у Європі загалом була поширеною мода на вітражі в інтер'єрі, а в другій половині століття у тих країнах, де була міцна середньовічна традиція католицьких храмів, через різні причини вітражі широко з'являються на мистецькому ринку, не збережено документів, які пояснюють, чому подружжя Ханенків вирішили поповнити ними свою колекцію.

«У своїх мемуарних записках, а також маргіналіях Богдан Ханенко описував формування колекції: їхні подорожі, де і коли були куплені конкретні твори мистецтва. Вони містять дуже багато імен та назв. В основному там йдеться про живопис, менше про скульптуру і ані слова — про вітражі. Тому нам довелося підняти всі доступні архівні документи, а чимало документів в радянські часи було знищено, тому про деякі події ми можемо лише здогадуватись з перехресних згадок. І лише про два вітражі ми маємо точну інформацію, де саме їх купили. У дослідження провенансу та встановлення атрибуції творів неоціненний внесок зробили наші зарубіжні колеги, Олена Козіна та Іво Раух», — пояснила Анастасія Мацело.

«Моління про чашу та Явлення Христа Магдалині» (Noli me tangere) з Паломницької церкви Марії Штрассенгель у Штирії. Австрія, 1350-1355 рр.

До найдавніших вітражів з експозиції Музею Ханенків належать вітражі першої чверті ХІІІ століття «Пророк Єзекіїль та Апостол Павло» з Кафедрального собору Сен-Жерве-Сен-Проте в Суасоні. Дуже цінним, навіть знаковим є вітраж з Південних Нідерландів «Чудо П'ятидесятниці», котрий складається з 12 окремих фрагментів, і представляє сходження Святого Духу на апостолів і Діву Марію. Цей вітраж знаходився у приміщенні музею у момент влучання російської ракети 10 жовтня 2022 року у 50 метрах від будівлі Музею Ханенків. 

«Цей вітраж не постраждав від вибухів, адже був дуже фахово укріплений і убезпечений на своєму місці нашим колегою, музейним дослідником іхудожником Андрієм Онищуком. Ми неймовірно вдячні йому за цю роботу і хочемо, аби про неї дізнавалося якомога більше людей. Андрій від початку осені 2022 року служить у лавах Збройних сил України і нещодавно пропав безвісти на полі бою», — повідомила Анастасія Мацело.

Голуб з фрагмента врятованого Андрієм Онищуком вітража «Чудо П'ятидесятниці» став символом і обкладинкою виставки «Світло в темні часи». Цей вітраж походить із ансамблю оздоблення церкви Святого
Етьєна у Херелендерелені (Бельгія). Інша частина з цього вітражного комплексу потрапила до колекції Ротшильдів. Атрибуція «Чуда П’ятидесятниці» належить Олені Козіній, науковиці Академії наук та літератури у Майнці.

«Чудо П‘ятидесятницi», Південні Нідерланди/Фландрія, 1540 рік

Також до безумовних шедеврів колекції Музею Ханенків належать австрійські вітражі 1350-1355 років «Моління про чашу» та «Явлення Христа Магдалині» (Noli me tangere) з Паломницької церкви Марії Штрассенгель у Штирії. Вони є фрагментами вітражних композицій 10-метрових храмових вікон. Їхня атрибуція була підтверджена Оленою Козіною. А придбали їх Ханенки, вочевидь, не на аукціоні, а приватно, з рук реставратора або колекціонера у Відні у 1885 році.

«У 1885 році у храмі проводили масштабну реставрацію, майстри, які цим займалися, могли демонтувати деякі вітражні панелі, забрати з собою і потім продати. Таким чином частина вітражів цього комплексу опинилися в різних музеях світу, наприклад, у Метрополітені в США та в музеї Вікторії Альберта в Лондоні. Точно відомо, що у 1885 році Богдан Ханенко відвідав величезний аукціон посмертного розпродажу колекції та майна Ханса Макарта у Відні, з колекції якого він придбав кілька творів. Про це Богдан не згадує у своїх нотатках, натомість, у бібліотеці музею є каталог аукціона із власноручними помітками Богдана», — розповіла Анастасія Мацело.

Зараз в експозиції виставки «Світло в темні часи» представлено 8 середньовічних вітражів із Музею Ханенків, ще 4 перебувають на реставрації у майстерні Кельнського собору і, можливо, приєднаються до решти через деякий час, адже триватиме виставка до квітня 2026 року.

Проєкт «Світло в темні часи» включає не тільки реставраційні роботи та експонування вітражів, а й ґрунтовні наукові дослідження. Дізнатися більше можна із каталогу на сайті Музею Шнютген в Кельні, який доступний німецькою, англійською та українською мовами.

Христина Срібняк