Starsi panowie Starsi panowie, starsi panowie dwaj, już szron na głowie, już nie to zdrowie, a w sercu ciągle maj
Цей рефрен із «Куплетів літніх панів» назавжди вписаний золотими пером в історію польського кабаре та популярної музики XX століття. Дует Старих Панів: Єремі Пшибори та Єжи Васовського вносив у прозу комуністичної повсякденності ноту лірики, дрібку застарілого погляду на світ, давно забуту елегантність і посмішку. І як згадував Войцєх Млинарський, «Кабаре літніх панів» переносило нас в інший, свій власний, унікальний поетичний світ. І постійно нагадувало нам, що польська мова не мусить бути примітивною чи вульгарною, що вона може бути, з тим трохи старомодним шармом, сповненою культури, витонченості та смаку». Як розповідав після смерті Єжив Васовського в інтерв'ю його син Ґжеґож, кожну створену пісню його батько записував на магнітофон у власному виконанні для зразка акторам.
«Єжи сідав за піаніно, грав і показував. Кожного разу це були хіти, які миттєво "влітали" у вухо. І слова, і акомпанемент врізалися в пам'ять, і з якоюсь спонтанністю ми одразу починали співати, ще зовсім, не знаючи пісні, але, ніби летіли за рукою Васовського і слідували за звуками. Йому це дуже не подобалося. Він завжди гальмував, просив нас послухати, як це має звучати, і співав сам. І тільки тоді можна було повільно репетирувати пісню з ним нота за нотою. У мене є цей запис, того дня, коли я сиділа тут, на цьому маленькому стільчику біля піаніно, а він грав мені наші останні пісні. Я зберігаю його як реліквію», — архівний спогад акторки кабаре Барбари Краффтувни.
Про популярність передач, що виходили, нагадаю, з осені 1958 року до літа 1966-го на польському телебаченні, свідчила не тільки впізнаваність авторів та виконавців на вулиці. У 1963-69 роках Польське музичне видавництво опублікувало ноти і тексти сорока восьми пісень у чотирьох зошитах, а у 1962-1967 роках видало серію з чотирьох компакт-дисків із сорока одним записом кабаре. На Польському радіо вони часто записували та презентували свої пісні.
«Я не була свідком безпосередньої співпраці цих двох чоловіків, більше бачила вже результат в момент запису. Однак, нерідко траплялося, що Васовський, який загалом дуже легко виходив зі словесних труднощів, знаходив у тексті якесь незручне для співу слово і просив автора Пшибору підшукати інше, яке б більш пасувало. Адже, мені здається, що автору завжди легше дібрати слів, ніж композитору змінювати мелодію. Були суперечки, попри те, що Васовський в музиці мав подібний стиль тонкого жарту, як у Пшибори в тексті, тому ці дві індивідуальності так чудово доповнювали одне одного. За моїми спостереженнями, Пшибора йшов на компроміси неохоче, і частіше поступався Васовський, хоча, зрештою вони доходи до порозуміння. Вони завжди знаходили якийсь спільний знаменник і загалом доповнювали одне одного не тільки у творчому сенсі. Це були дві людини, які розмовляли між собою тією ж мовою, що й герої їхніх спільних творінь. І іноді сторонній людині, яка випадково натрапляла на них, було нелегко зрозуміти, про що говорять ці двоє чоловіків. Вони говорили мовою таких метафор, в підтексті яких завжди була якась голка і підскубування одне одного, але це було надзвичайно галантно, елегантно», — архівний спогад журналістки Польського радіо у Варшаві Халіни Махай.
Актори кабаре натомість згадували атмосферу всередині «Кабаре літніх панів» як найприязнішу у їхньому досвіді.
«У жодній іншій компанії я не зустрічав такої чудової атмосфери, як у "Кабаре літніх панів" всі одне одного любили, поважали, раділи, що у колеги вийшла гарна пісня чи вірш. Ніколи не було ніяких непорозумінь, які іноді трапляються в театрі. І цю атмосферу створили Васовський та Пшибора, які робили це кабаре з неймовірною культурою. Власне, особливих втручань режисерів не було, тому що після першого прочитання тексту одразу народжувалася ідея, як його виконати, як це зробити», — спогад актора і виконавця пісень «Кабаре літніх панів» Вєслав Міхніковський.
«Кабаре літніх панів» було справжнім ревю зірок тих часів і кожен актор мріяв попрацювати із колективом цієї передачі.
«Можна сказати, що тільки-но хтось отримував пропозицію виступити, він погоджувався загалом і одразу ж приїжджав. Навіть, якщо під час перших репетицій виявлялося, що якась роль була більше чи менше важливою, або виконавця не затверджували, достатньо було зробити один телефонний дзвінок, і, якщо інший актор міг, він одразу ж приїздив. І не потрібно було жодних вмовлянь. Перші та деякі інші випуски кабаре, на жаль, не збереглися. Адже спочатку їх виконували на живо і навіть пізніші повтори епізоду, який вже показували, відтворювали знову на живо. Ну, а пізніше, коли з'явилася можливість запису передач, вона була недосконалою, тож деякі із них не можна було відтворити або вони десь загубилися, бо зберігалися саме в такому вигляді. Пізніше навіть були ідеї повторити ці епізоди через кілька років і записати їх на сучасну кольорову камеру, але деякі актори вже не хотіли повертатися до своїх попередніх ролей, відчуваючи, що їх переросли. Дехто вже помер, хоч, звісно, шукали акторів на заміну. Але кожен мав в пам'яті ту оригінальну версію, і нова версія завжди була гіршою, тож вона не приносила очікуваного результату», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Закінчилося «Кабаре літніх панів» влітку 1966-го неочікувано не тільки для фанів, а й для його виконавців. З цим рішенням виступив Єжи Васовський, пославшись на вік і бажання займатися лише композиторством, хоча сам Пшибора був готовий писати для кабаре і надалі.
«Коли закінчилося "Кабаре літніх панів", на нас посипалися маса справді дуже гарних некрологів. Люди вирішили, що це свого роду кінець нашої кар'єри, і так само, як над могилами померлих говорять улесливі слова, про мене і Васовського, було написано багато об'ємних і дуже приємних згадок», — пригадував Єремі Пшибора.
Наступні два роки Пшибора самостійно створював кабаре Divertimento, записи яких проводилися в тій же студії, що й «Кабаре літніх панів». Після цієї епохи Єремі Пшибора продовжував співпрацювати з Польським радіо, хоча і дедалі рідше, створюючи радіоп'єси. «Мої емоційні та органічні зв'язки з радіо дуже сильні», — наголосив Єремі Пшибора у 1995 році, коли отримав «Діамантовий мікрофон», нагороду для видатних особистостей Польського радіо.
Запрошуємо послухати передачу.
Христина Срібняк і Кшиштоф Саґан