Відкриття Польського радіо у Катовицях

Рубрика. присвячена історії Польського радіо

Програмний директор Польського радіо в Катовицях Стефан Тимєнєцький за робочим столом

Narodowe Archiwum Cyfrowe / Public domain / https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/ru/jednostka/-/jednostka/5897178/obiekty/284109

Офіційне відкриття станції Польського радіо у Катовицях відбулося 4 грудня 1927 року. Звук «молоточків», які стали офіційним сигналом регіонального мовника, що є символом гірничодобувної та металургійної промисловості Сілезії, пролунали о дев'ятій ранку. Перша будівля радіо була розташована на околиці Катовиць. Але в другій половині 20-х років студія на вулиці Мєльонського вже не могла задовольнити усіх потреб радіостанції. І за деякий час канал отримав нове приміщення. І це, до слова, була перша на терені Польщі будівля, зведена спеціально для радіо. Тобто не адаптацією до потреб радіо вже існуючих споруд, а абсолютно новий будинок, що був спроєктований з урахуванням багатьох галузевих особливостей. Зокрема, студія була відділена від фундаменту, аби при будь-якому здриганні, які могли бути відчутними через чималу кількість копалень, аби в ефірі не було чути сторонніх звуків. Польське радіо Катовиці діє в цьому приміщенні і досі. Але це була не єдина будівля радіостанції у цьому місті, мала з'явитися ще третя. 

«Нова радіостанція повинна була мати потужність у 50 кіловатів. І, зрештою, її будівництво вдалося завершити незадовго до Другої світової війни. Втім, після успішного тестового режиму її судилося пропрацювати всього кілька днів, до кінця серпня 1939-го. А вже у вересні до Польщі увійшли німецькі війська і станцію підірвали самі ж поляки, аби вона не дісталася німцям. Знаходилася вона у місцевості Морґі, що на південний схід від Катовиць. Хоча повоєнні історики та дослідники радіофонії так і не змогли визначити її точну локалізацію. В пресі подавалися дані про різні місця. І лише кілька років тому мені, завдяки читачам мого порталу Radio Polska, вдалося ознайомитися зі спогадами місцевих жителів і з'ясувати, що воно знаходилося в історичній місцевості Morgi, нині це місто Mysłowice, а на самому місці зараз розміщується садівничий центр, і з радіо це місце більше не пов'язане», — поділився Кшиштоф Саґан.

Першим директором Польського радіо у Катовицях став Стефан Тимєнєцький і обіймав цю посаду до 1933-го. Він був видатним музикантом, піаністом, учнем Яна Падеревського і вчителем Яна Кєпури, про якого ми вже згадували у своїх програмах. Одразу ж після відкриття радіо у 27-му році, Стефан Тимєнєцький почав вести програму, яка згодом отримала назву La boite aux lettres («Французька поштова скринька»).

«Тимєнєцький вирішив поговорити зі слухачами без офіційної риторики, а довірливо ніби у родинному колі. Натомість аби охопити якомога більше слухачів, то свої виступи він готував французькою, якою бездоганно володів. Тож одного вечора, сівши перед мікрофоном, він розпочав таку собі pogawędkę (або ж "теревені"), трохи розповідаючи про себе, історії із приватного життя, серед іншого, хвалився шкільними успіхами сина. Окрім цього він заохотив слухачів ділитися своїми приватними історіями і при нагоді запитав, чи хорошим є сигнал. Із отриманих листів виявилося, що його слухають у різних частинах світу. А, зокрема, в Парижі, Марселі, Алжирі, Каїрі, Тунісі…. Тобто, ефіри Польського радіо із Катовиць охоплювали цілий світ. Хоча варто зауважити, що в той час ще не було такої кількості радіостанцій, тож частота, на якій мовило Польське радіо Катовиці, була вільною у цілій Європі», — зауважив Кшиштоф Саґан.

Програма виходила щосереди. Відповіді на листи, як правило, Тимєнєцький вплітав поміж своїх промов. Щоразу охочих поділитися своїми історіями, щоденними проблемами чи радостями, ставало дедалі більше.  Листи надходили вже і з Нової Зеландії, Австралії, Японії та США. Коло слухачів передачі «Французька поштова скринька» із Катовиць налічувало від кількох сотень тисяч до навіть понад мільйона абонентів. І власне один із прихильників вигадав назву для цієї спільноти, у якій поєднав назву міста Катовиці з французьким словом card (листівки), тож вийшло Катовицарди.

«З часом програма отримала від своїх прихильників таке гасло: "Далеко від очей, близько до серця". І це свідчило про дуже теплі відносини між слухачами і ведучим. Стефана Тимєнєцького почали називати Papa Stefan, а періодичність виходу передач збільшилася до двох разів на тиждень: в середу і п’ятницю від 23:00 до 01:00. Окрім листування зі слухачами, Тимєнєцький почав сполучати їх одне з одним за інтересами. Наприклад, коли один зі слухачів написав, що цікавиться пірамідами та історією Єгипту, і був інший слухач із цієї країни, Тимєнєцький допомагав їм обмінятися контактами, і далі вони продовжували безпосередню комунікацію. Таких випадків було безліч, ба більше, слухачі почали об'єднуватися у спільноти, про які періодично писала преса. Приміром, одна зі статей розповідала про самотнього літнього пана із міста Колобжеґ, родичі якого померли, і в пошуці співрозмовників він вступив до цього клубу Катовицардів. Коли ж він помер, ця так би мовити "радійна родина" зібрала кошти йому на пам’ятник, і серед них навіть знайшовся скульптор, який його і виконав. Цей феномен не міг не вражати. Преса навіть утопічно зауважувала, що це хороший спосіб уникнути у майбутньому воєн. Адже при таких відносинах і близькості між людьми, одна людина навряд чи могла би заподіяти зла іншій», — додав Кшиштоф Саґан.

Слухачі програми «Французька поштова скринька» не тільки об'єднувалися у спільноти, але й організовували з’їзди Катовицардів. Ця передача була настільки популярною, що її вирішило перейняти і Польське радіо у Варшаві. Після Стефана Тимєнєцького у 1933 році директором Польського радіо став письменник, художник, культурний діяч, режисер та актор Станіслав Ліґонь. Ним він керував до Другої світової. Ліґонь, який мав псевдонім Карлик з Коциндра (Карлик – від сілезького імені Кароль), Kocynder — це політично-сатиричний журнал, в якому він друкувався під псевдонімом Карлик, водночас із Тимєнєцьким випускав цикл передач, так само адресованих іноземним слухачам і згодом став найпопулярнішою постаттю Катовицької радіостанції. Також він був автором багатьох розважальних і сатиричних програм. Коли Станіслав Лігонь сідав перед мікрофоном, вулиці буквально порожніли. Вплив, який Карлик з Коциндри мав на слухачів, можна було побачити незадовго до початку війни під час збору коштів для Фонду національної оборони, коли у своїй програмі Ліґонь просив слухачів пожертвувати кошти на купівлю кулемета для армії. За кілька годин перед будівлею радіо зібрався натовп із охочих допомогти. Коли Ліґонь вийшов на вулицю, його підхопили на руки і підкидали вгору. Через кілька днів преса повідомила, що було зібрано кілька тисяч злотих готівкою, а також ювелірні вироби, столове срібло, нумізматичні предмети. Кампанія розпочалася наприкінці квітня 1939 року, а до середини серпня повідомлялося, що було зібрано понад 135 000 злотих. Це був неймовірний успіх, який підтвердив важливість радіо та його найвидатніших особистостей. Ніхто в Польщі ще ніколи не організовував подібної акції.

Польське радіо Катовиці не виходило в ефір лише під час Другої світової війни і повернулося до мовлення 6 березня 1945 року. З того часу мовник працює безперервно, сьогодні Польське радіо Катовиці є однією з найбільших цілодобових радіостанцій в країні.

Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл

Христина Срібняк, Krzysztof Sagan