Марек Зайонц - журналіст, публіцист, ведучий святкового вечора: Кая Мянована - одна з небагатьох польських вокалісток, яка має настільки еластичне сопрано, що може виконувати найрізноманітніші музичні стилі - від давньої музики до альтернативного попу. Дебютувала вона на музичній сцені в 17 річному віці, Тож не дивно, що вона виконує головні ролі в багатьох музиклах, до яких її запрошують іноді самі ж автори, як наприклад Людина Легенда - Ендрю Ллойда Вебер. Станіслав Лопушинський - наступний артист, піаніст і клавесиніст, лауреат конкурсів і суспільний діяч. Від 2020 року співпрацює з Інститутом Polonika. Першим його проектом був проеткт - так звучить Львів. Літом 2021 року, в рамках проекту Тур Замосць - Одеса - 2021 дав 11 речиталів і концертів в Польщі, Україні і Молдові. А додатково - проїхав шлях до Одеси від Замостя на ровері. А тепер, від 26 лютого організовує гуманітарні конвої і проїхав з ними вже 80 тисяч кілометрів. Кшиштоф Чупінський-Cвйонтек - визначний тенор, випускник музичного університету Фредеріка Шопена у Варшаві. Від 2012 єдиний поляк, який входить до міжнародної арт групи 12 тенорів, з якими заспівав вже більше 100 концертів, в Європі і Китаї. А весь концерт своїм словом прикрасить Міхал Пєкарський, ад'юнкт в інституті історії Польської академії наук, автор книжки - Музика у Львові.
Міхал Пєкарський, ад'юнкт в інституті історії Польської академії наук: Ми привітали вас піснею Анди Кічман - Поїду на прогулянку алеями. Анда Кічман є надзвичайно невідомою. А проте вона є першою жінкою-диригенткою, яка дала можливість жінкам реалізуватися в цій спеціальності. Так звучить Львів, є проетом, який виник в час пандемії. Те, що говорив тут пан міністр, професор, доктор Пьотр Глінський, є дуже правдивим - культура, яка заморозилася в реальному світі в час пандемії, перенеслася в мережу, таким чином виник проект Так звучить Львів. Хотів трішки наблизити контекст музичного Львова, починаючи піснею Анди Кітчман. Від легенької музики. Памятаймо, що музичне життя Львова представлене велкою кількістю жанрів і сьогодні так заведено, що коли говоримо про музику Львова, то найчастіше обмежуємося кабетами, чи вуличною музикою. А прізвища композиторів ніхто вже згадати не може. То десь так, якби розглядали Відень з перспективи віденських кабаре, без Моцарта, Бетховена і Малєра, або так, якби говорили про Варшаву з перспективи Капели Черняковської, без Шопена Монюшки, Карловича і Лютославського.
Я хотів би теж сказати, що приємні мелодійні пісеньки - це лише невеликий клаптик культури Львова, яка була досить вагомою, якщо говорити про її музичний контекст. Ідеально відсилаємося тут до діяльності інституту Polonika, говорячи про польську культуру за кордоном. Музика - це й інструменти і місця пов'язані з композиторами. Список композиторів, яких історія пов'язує зі Львовом є довгим і тут можна сказати, що на жаль протягом останніх 30 років, в публічному дискурсі стосовно музики актуальним є підхід Ялтинського кордону. На кордонах Ялтинської конференції завершується наша обізнаність стосовно польської музичної культури, а єдиним винятком є знання про Монюшка в Вільнюсі, ми насправді не розуміємо, чому Львів був важливим.
Якщо йдеться про архітектуру, або університет - то відповідь на це питання маємо, а коли говоримо про музику, то виникають кабаретні пісеньки. А я хотів звернутися до такого факту, що терени поза Польщею є важливими в контексті музичної культури. Від часів єзуїтських бурс від Познані до Могилева, від Львова до Вільнюса - діяльність маґнацьких капел. Сьогодні тільки спеціалісти знають, що одна з перших польських опер була поставлена в Несвіжі (в Білорусі), Агатка Алессандра Данессі. Зазвичай опера Пане коханцю, теж залишається відомою лише спеціалістам, а її скомпонував Мєчислав Солтис, львівський композитор. Родина Солтисів, до слова, досі існує у Львові. В час сьогоднішнього концерту звучатимуть твори притаманні для Львова і околиць, які репрезентують різні жанри - легшу музичку і твори серйозні.
Львів на початку 20 століття називали наймузичнішим містом. А традиції музики у Львові є набагато старші і сягають Речі Посполитої, я звернуся тут до 18 століття, бо давніші справи - то ще окрема лекція. В першій половині 18 століття функціонував Йоган Філіп Johann Philipp Kirnberger, який був учнем Йогана Себастьяна Баха, а грав при дворі подільського воєводи Вацлава Жевуського, тобто власника маєтку в Підгірцях. До цього твору звернеться композиція Вільгельма Фрідемана Баха. В наступній частині концерту. З родиною Жевуських був повязаний син Вольфганга Амадея Моцарта - Франц Ксавєр Моцарт. Який співпрацював у Львові з Каролем Ліпінським, відомим польсьим скрипалем. Моцарт син присвячував свої твори Олександрі Жевуській, Терезі Стандницькій-Глоговській. Що Моцарт компонував будучи Львові? - полонези. Полонези меланхолійні, не героїчні, а трішки з іншими відтінками, зараз прозвучить один із полонезів присвячених Терезі Живуській, а наступний твір - сарабанда Падеревського.
Stanisław Łopuszyński
Падеревський жив у Кирилівці, 300 кілометрів від Львова, але у Львові часто появлявся. У Львові відбулася його прем'єра опери Манру. Сарабанда твір який виник у 19 столітті, але в ньому цитується стилістика 18 століття. Отже попереду два твори для клавесину - Полонез Моцарта ля-мінор, присвячений Жевуський І Сарабанда Яна Падеревського. На клавесині Станіслав Лопушинський.
На межі 19-20 століть Львів був знаний, як одне з найбільш музичних польських міст, він був істотним осередком музичної культури, Я вважаю, що занадто односторонньо згадується лише вплив Відня. Якщо б так було, то Львів би не відрізнявся особливо від Грацу - австрійської провінції, міста з університетом і оперою. Але те, що так багато творців та особистостей осідали у Львові - означає, що Львів був цікавішим містом за Ґрац. Якщо йдеться про музичні традиції Львова, то видимою була його понадлокальна роль. Важливою є його роль в контексті трьох розборів Польші. Існували сильні шопенівські традиції, завдяки учневі Шопена Каролю Мікулі, були відчутні традиції Монюшківські, завдяки учневі Генрику Ярецькому. Більш ніж 110 років тому Варшавяки, щоб брати участь в Році Шопена, в 1910 повинні були їхати до Львова, бо такі урочистості у Варшаві просто не відбувалися, не було, також можливості почути Страшний двір Монюшка, їхали теж до Львова, бо у Варшаві російська цензура зняла цей спектакль, а у Львові його ставили. Такою був понадлокальний вплив Львова. До учнів Мікулі належало більш ніж 100 піаністів, Мав серед учнів теж композиторів, до яких належав згаданий Мечислав Солтис, і Вєслав Нєвядомський, народжений в Жовкві. На межі 19-20 століття був відомий, як автор пісень для голосу і фортепіано, писав музику на вірші Міцкевича, поетів пов'язаних зі Львовом - Марії Конопницької, Корнеля Макушинського, Яна Захаріясевича, останній - літератор який був пов'язаний із Львівською газетою та й іншими газетами. Почуємо пісню Станіслава Нєвядомського Жовта квітка на слова Захаріясевича. І варто памятати, що пісня була присвячена Адамові Шуліславському, відомому окулісту, професорові Львівського університету. А щоб ще більше контекстів додати, згадаю що дочкою професора була Марія Шуліславська, яка в 20 роках 20 століття стала добре знаною Мачухою польського композитора Романа Палестра.
Ще одним відомим піснярем у Львові був Ян Галь. Цей композитор поєднує Варшаву і Львів. Народжений у Варшаві, а похований у Львові. Був теж знаним у Кракові, архітектор Теодор Мар'ян Тальовський увіковічнив одну з його пісень на кам'яниці при вулиці Риторика. Хіт Галя - який звався піснею Гондольєра співав весь Львіві. Запис його розміщений на надгробку Яна Галя. Марян Гемар Писав будучи в еміграції про цю пісню Галя - « і на ринку трапилася тобі мелодія Гондольєра і заграв її потім у Нафтули Тепфера».
На початку 20 століття Львів став важливим для молодих композиторів. Кароль Шимановський був у Львові неодноразово, у Львові його твори сприймалися набагато тепліше ніж у Варшаві, непогано сприймали у Львові теж твори Мечислава Карловіча, композитором, який досить довго жив у Львові був Людомір Рожицький, який народився у Варшаві, професор консерваторії, оперний диригент. У Львові відбулася прем’єра його опери Болеслав Сміливий на тексти Станіслава Виспянського. Теж питання - хто сьогодні знає цю оперу і знає, як вона звучить. З дещо пізнішого періоду походить відома його колискова «А-а-а, Котки два», яка також сьогодні звучатиме. Така коротка ретроспектива, я б хотів, що натякнула вам на те, що Львів може похвалитися цілою плеядою знаних композиторів, яких сьогодні недоречно забуваємо, а вони є вагомими для образу польської музичної культури. Додаткова діяльність композиторів, як Ян Галь, Станічслав Невядомський, Рудольф Рожицькиє поєднує дуже міцно Львів і Варшаву, подібно, як Юзеф Ельснер, вчитель Шопена. Він саме у Львові познайомився із польською культурою, оскільки походить з-під Ополя, не знав польської, а контакт з Войцехом Богуславським зробив з Ельснера польського композитора. Так було з багатьма музикантами і композиторами. Роль Львова для польської музичної культури була гігантська. І без Львова, є неповною ні варшавська ні взагалі польська культура 19-20 століття.
Так звучав Львів на урочистому гала вечорі приуроченому до 5 річчя існування Інституту Polonika. До музичного Львова з вами мандрував Мирослав Трофимук.