Герой сьогоднішньої передачі — Станіслав Сташевський. Пісню його авторства у виконанні гурту KULT будемо перекладати на Музичному уроці польської. Пісня увійшла до альбому «Tata Kazika», який вийшов у 1993 році і був першим з двох альбомів, присвячених творчості Станіслава Сташевського, поета, барда, батька Казіка Сташевського, постаті з цікавою біографією.
Станіслав Сташевський був учасником Варшавського повстання, причому коли вибухнуло повстання, йому було несповна 19 років, але Сташевський вже перед тим пройшов через «Пав’як», найбільшу в’язницю, найбільший тюремний центр Генеральної губернії (так називали окуповані німцями польські території). Перед в’язницею Сташевський встиг вступити до Армії Крайової. Під час Варшавського повстання він воював у районі Праґа, там, зрештою, його німці схопили і відправили в концтабір «Ебензее», який діяв на терені Австрії і був побудований як суміжний табір концтабору «Маутхаузен» із кодовою назвою «Проект цемент». Сташевському тоді було неповні 20-ть. У концтаборі він тяжко захворів, його стан був настільки поганим, що хтось вирішив, що в’язень Сташевський помер, і кинув його до моргу. Станіслав пролежав ніч у морзі й певно би там помер, якби не капо, котрий зауважив, що Сташевський дихає. А відшукав він Сташевського зовсім не тому, що хотів врятувати (до речі, капо походив із того самого містечка, що і Станіслав — Паб’яниць). До концтабору прийшла посилка, адресована Сташевському, а наглядач хотів її забрати собі, тож мусив переконатися, що адресата нема серед живих. Після завершення війни, Станіслав Сташевський вивчився на архітектора і навіть виконував функцію головного архітектора міста Плоцьк. Сташевський писав поетичні тексти, які часто коментували дійсність, що його оточувала. Станіслав Сташевський у молоді роки був захоплений соціалізмом, лівими ідеями, він належав до партії, але в якийсь момент його творчість стала «підозрілою», потім Сташевський увійшов у конфлікт з партійним керівництвом, і його взагалі виключили з партії. Фінал був такий, що Станіслав Сташевський емігрував до Франції, залишивши у Польщі сім’ю — дружину і сина. В одному з інтерв’ю Казік Сташевський говорив, що дуже добре пам’ятає свого батька, попри те, що в момент його від’їзду Казіку було тільки чотири роки. «Я пам’ятаю його коротку стрижку «на їжака», пам’ятаю, як він шкутильгав на праву ногу після перенесеного у концтаборі», — говорив лідеру KULTу. А після смерті батька, коли він разом з мамою поїхав до Франції — це був кінець 70-тих років — друг Станіслава Сташевського дав його дружині, мамі Казіка, вірші Сташевського і записи, на яких Сташевський виконує свої пісні. Але Казік Сташевський тоді не використав цих, готових вже текстів: «Щось мене блокувало. Можливо, я мав жаль до батька за те, що він мене і маму покинув. І цей жаль був настільки сильним, що я стер всі його записи», — говорив в інтерв’ю Казік Сташевський. На початку 90-тих Казік Сташевський повернувся до творчості свого батька і видав два альбоми з його текстами.
Текст пісні «Knajpa morderców» — «Корчма вбивць»:
Nie szukaj drogi, znajdziesz ją w sercu... — Не шукай дороги, знайдеш її у серці
Smutna jest knajpa byłych morderców. — Сумна корчма колишніх убивць (варто звернути увагу, що Сташевський, колишній солдат Армії Крайової, пише в цьому тексті про своїх колег, воїнів Армії Крайової, котрі після завершення війни, де були змушені стати титульними вбивцями, боролися не тільки з ПТСР, але й з новим ворогом — комуністичною владою, владою убивць, котра вбивцями називала своїх ідеологічних опонентів).
Niech Cię nie trwożą, gdy do niej wkroczysz, — Хай тебе не тривожать, коли до неї увійдеш,
Płonące w mroku morderców oczy. — Очі убивць, що горять у темряві.
Nieważny groźny grymas na gębie, — Не має значення страшна (грізна) гримаса на пиці (еквівалентом до слова «gęba» буде «пика» або ж «мармиза»),
Mordercy mają serca gołębie. — Убивці мають чутливі серця (дослівно — серця голубині)
Словосполучення «gołębie serce» означає серце ніжне, чуйне до чужого горя, добре і м’яке.
Człowiek o gołębim sercu — це про добру, чуйну і порядну людину.
Band, armii, gangów i czarnych sotni, — Банд, армії, шайок і чорних сотень,
Wczoraj — rycerze, dziś — bezrobotni. — Вчора — лицарі, сьогодні — безробітні.
Pustką i chłodem wieje po kątach, — Порожнечею і холодом віє по кутах,
Stary morderca z baru szkło sprząta, — Старий убивця з барної стійки прибирає скло,
Szafa wygrywa rzewne kawałki, — Шафа виграє журливі мелодії,
Прикметник «rzewny» означає «сповнений суму, жалю, печалі»,
а «kawałkiem» у розмовному мовленні називаємо пісню.
Siedzą mordercy, łamią zapałki. — Сидять убивці, ламають сірники.
Czasem twarz obca mignie — i znika, — Час від часу промайне чуже (незнайоме) обличчя – і зникне,
Zaraz się dźwignie ktoś od stolika, — Зараз хтось підніметься з-за столика,
Wróci nazajutrz z miną nijaką, — Вернеться завтра зі спохмурнілим виразом обличчя (спохмурнілою міною),
Bluźnię na życie, postawi flakon. — Проклинаючи життя, він поставить пляшку.
Слово «bluźnić» — означає нецензурно висловлюватися, «bluzgi» — «вульгаризми,
«bluźnierstwo» — «блюзнірство».
Każdy do niego zaraz się tłoczy, — Кожен зараз біля нього збирається, юрмиться,
W krąg nad szklankami błyskają oczy — У колі над склянками блищать очі
I zaraz każdy lepiej się czuje: — І вже кожен почувається ліпше:
Jeszcze morderców ktoś potrzebuje! — Ще вбивці комусь потрібні!
Może nareszcie któregoś ranka — Може нарешті якогось ранку
Znowu się zacznie wielka kocanka — Знову почнеться велика «м’ясорубка» (бої, битви, протистояння, бойовисько),
слово «kocanka» є неологізмом Сташевського.
I dni powrócą godne zazdrości, — І повернуться дні, що на заздрість заслуговують,
Gdy płacić będą za przyjemności. — Коли платитимуть за приємність.
Znów w dłoni, zamiast płaskiej butelki, — Знову в долоні, замість пляшки,
Znany kształt kolby od parabelki. — Звична форма прикладу парабельки (Парабелум Пістолет Модель 1908).
A w końcu palca wibruje skrycie, — А на кінці пальця вібрує непомітно,
Jak łaskotanie: tu śmierć, tu życie... — Як лоскотання: тут смерть, тут життя...
Wracajcie, słodkie chwały godziny, — Провертайтеся, солодкі години слави,
Sławne gonitwy i strzelaniny. — Славні погоні і перестрілки.
Tak tylko można znowu być młodym: — Тільки так можна бути знову молодим:
Zabić — i z dumą czekać nagrody. — Убити — і з гордістю чекати нагороди.
W knajpie morderców gryziemy palce, — У шинку вбивць ми обгризаємо пальці,
Żądze nas gnębią i sny o walce. — Гнітить нас жага і сни про боротьбу.
Ale któż dzisiaj mordercom ufa? — Але ж хто сьогодні довіряє убивцям?
Więc srebrne kule śpią w czarnych lufach. — Тому срібні кулі сплять у чорних стволах.
Zmazując barwy lasom i polom, — Стираючи кольори лісів та полів,
Mknie balon nocy z knajpy gondolą. — Мчить гондолою ночі повітряна куля.
Kiedyś tak jasno, a dziś tak ciemno — Колись так ясно, а сьогодні так темно
Wroga nie widzę, wroga przede mną. — Я ворога не бачу, ворога перед собою.
Rwie łeb od tortur alkoholowych, — Дах зриває від алкогольних тортур
слово «łeb» — це розмовне визначення голови (głowa) з негативним відтінком,
Lecz wśród porcelan i rur niklowych — Але серед порцеляни і нікельних труб
Człowiek się znowu czuje półbogiem, — Людина знову відчуває себе напівбогом,
Bo oto stoi twarzą w twarz z wrogiem. — Бо ось стоїть вона віч-на-віч з ворогом.
Kula jak srebrna żmija wyskoczy, — Куля, як срібна змія вискочить,
W lustrze nad kranem zagasną oczy, — У дзеркалі над краном згаснуть очі,
Czoła morderców skry potu zroszą, — Чола убивць іскрами поту покриються
zraszać — обприскувати водою, зрошувати; zraszacz — обприскувач,
I milcząc ciało za drzwi wynoszą… — І мовчки тіло за двері виносять...
Gdy bije północ! — Коли б’є північ!
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич і Марцін Ґачковський