Обкладинка м`яка, Дизайн: Jakub Kamiński. Рік: 2023. Місця видання: Wojnowice-Wrocław, Видавець: Kolegium Europy Wschodniej. Мова оригіналу: українська. Переклад польською: MACIEJ PIOTROWSKI, MIŁOSZ WALIGÓRSKI, Автор: ГРИГОРІЙ ЧУБАЙ. Назва — NIECH ODEJDĄ Z NICZYM.
нехай і на сей раз
вони в нас не вполюють нічого
Григорій Чубай «Говорити, мовчати і говорити знову»
Григорій Чубай (з приватного архіву Соломії Чубай)
До цієї публікації увійшли вірші з чотирьох томів поета: «Постать Голосу», «Вертеп», «Плач Єремії», «Світло і сповідь».
Григорій (Грицько) Чубай — легендарна, культова постать. Поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960 — 1980-х років XX століття, народжений у селі Березини на Волині, пов'язаний здебільшого зі Львовом, творець самвидавного часопису «Скриня», єдиний випуск якого з’явився у Львові 1971 року.
Книжка, про яку сьогодні говоримо, абсолютно надзвичайна — прекрасним графічним оформленням Куби Камінського та чудовим перекладом геніальної поезії.
Це перше неукраїнське видання творчості Григорія Чубая окремою книжкою.
Про перекладачів.
Мілош Валіґурський — один з найцікавіших сучасних польських поетів і прозаїків, талановитий перекладач з багатьох мов. Нещодавно він опублікував том оповідань та есеїв «Pięć i pół kobiety» та переклад поетичної збірки латвійського поета Маріса Салейса «Przez sekundę w sferze wiersza».
Мацєй Пьотровський — історик та україніст, культурний менеджер. Перекладач української літератури — його opus magnum є роман «Жовтий князь» Василя Барки, раніше переклав також, зокрема, збірку оповідань Андрія Бондаря «Церебро» (спільно з Валерієм Бутевичем, 2020), засновник перекладацького семінару в селі Гораєць та літературного сайту Rozstaje.art.
Саме Пьотровський вибрав та впорядкував вірші Чубая, що поміщені у цій збірці.
W lipcowym skwarze uciekam ulicą, od siebie, od przeklętych słów, którymi zdaję relację z codziennych wysiłków. Chcę uciec. Uciec… bo całe miasto jest ucieczką. Bo zaraz spadnie deszcz. Bo wszyscy to robią. Biegną… przed czym uciekają? Czy tylko przed deszczem?
Ktoś ucieka przed sobą dzisiejszym, ktoś dogania siebie wczorajszego, każdy pędzi. Jeden przed sobą, drugi do siebie, trzeci przed kimś, a czwarty przed nikim, piąty do szóstego, a szósty przed piątym. A miała to być tylko ucieczka przed deszczem…
I co dnia w pogoni, w karuzeli godzin,
biegną, czmychają przed sobą, do siebie,
do kobiet, robót, w ból i pod ziemię,
do książek, gazet, pod wodę i w niebo,
w miłość, nienawiść, i na film do kina,
w karty, bilardy, na partię domina,
w sałatki, barszcze, kotlety i torty
w kaszkiety, mankiety, komody i w szorty.
Od diabła do Boga,
od Boga do diabła,
z nocy w noc,
przed cieniem do cienia.
W krzyk, w milczenie,
w sen, wzdychanie, czekanie,
w śmiech, bezsenność i łkanie – uciekają.
Biegną do schronu, biegną pod dach,
pod łóżko, pod pagon, do gmachu praw.
Nie wiadomo, kto ucieka, kto goni,
i do której modlić się ikony?
Przed którą z nich masz bić pokłony,
przed którą bluźnić, przed którą się kajać?
Czy ci, co nie pędzą, wyginęli dawno?
Czy życie bez czucia opadłoby na dno?
Jaki sens znaleźć w dzikiej bieganinie,
gdy przed siebie lecisz, gnasz ślepo i tępo?
Jaki duch smyczkiem niczym Paganini
dyktuje światu rozpaczliwe tempo?
I co dnia w pogoni, w karuzeli godzin,
biegną, czmychają przed sobą, do siebie,
by zostać człowiekiem czy przestać być nim,
do kobiet i mężczyzn, na Marsa, pod ziemię,
ku słońcu, na Księżyc, w lód i ognia trzask,
w fobię, panikę, we wściekłość i wrzask.
Do książek i gazet, pod wodę i w dym.
Do domu. Do grobu.
Na kawę.
Na Krym. (с. 32—34)
Hryhorij Czubaj, Niech odejdą z niczym, przeł. Maciej Piotrowski, Miłosz Waligórski, KEW, 2023
Запрошую послухати інтерв'ю в звуковому файлі.
Марцін Ґачковський