Войцех Бонович — поет, публіцист, колумніст «Тиґодніка Повшехного» та щомісячника «Znak». Автор, зокрема, біографії Юзефа Тішнера, численних томів поезії та дитячих книжок, лауреат літературної премії «Ґдиня» (2007). Народився в Освенцімі, живе у Кракові.
В’ячеслав Левицький — український поет, літературознавець, дослідник і відкривач прихованих скарбів української літератури, чудовий перекладач польської поезії.
«Збіркою пана Войцеха, — каже Левицький, — можна користуватись як кишеньковою філософською енциклопедією, дохідливим посібником із теорії літератури, дієвим порадником для політтехнологів, вивіреною інструкцією з виживання в екстремальних умовах».
Wojciech Bonowicz \ Войцех Бонович
Z cyklu „Komentarze”
Skoro społeczeństwo nie ma
już nikogo komu mogłoby zaufać
wybiera mniejsze zło. I zawsze
jest tak samo: mniejsze rośnie
i staje się ciężarem nie do udźwignięcia.
З циклу «Коментарі»
Оскільки суспільство не має
вже зовсім нікого вартого довіри
обирає менше зло. І щоразу
те саме: виростає менше
і стає тягарем котрий годі зрушити.
Publiczność
Jaki wiersz o śmierci?
Wbijam zęby w gruszkę.
Gorycz. W zepsutym wnętrzu
niezrównany biały artysta
zabawia mnie swoimi
robaczymi ruchami.
В імʼя публіки
Який вірш про смерть?
Зуби всаджую в грушку.
Гіркота. У зіпсованій серцевині
блискучий білий митець
веселить мене своїми
хробачими рухами.
Papier
Lubi kiedy pakują wędlinę w papier.
Przy całym okrucieństwie
odrobina delikatności.
Папір
Любить коли мʼясні вироби у папір загортають.
На тлі цілковитого варварства
хоч маленька дрібка делікатності.
Tryb
Rękawiczka wmarznięta w chodnik zgina cztery palce.
Za nią w głębi wynurza się twarz żółta i śliska.
Chór dziewcząt alleluja śpiewa w ciemnej salce.
Antychrystus pod oknem stoi notuje nazwiska.
Триб
Вмерзла в хідник рукавичка — пальці гнуться й надалі.
Із глибини зринає жовта слизька мармизка.
Хор дівчат алілую виспівує в темній залі
Попід вікном антихрист умить поповнює списки.
Powrót
pamięci Jerzego Ficowskiego
Dlaczego te ciała nie wychodzą z rowów?
Dlaczego nie idą w proch swąd dlaczego wiatr
nie rozwiewa ich? Czemu historia broni się tak długo
oczami zębami? Jeszcze stoi w tle „zbity tłum nikogo”.
Jeszcze jest choć coraz dalszy coraz mniej
wyraźny. Coraz mniej mówi kaszle.
Повернення
памʼяті Єжи Фіцовського
Чому ці тіла не ідуть із ровів?
Чому не стають порохом гаром і чому це вітер
їх не розвіює? Навіщо історія так довго обороняється
очима зубами? Ще стоїть на фоні «перебитий натовп нікого».
Він іще є хоч і щораз дальший щоразу менш
чіткий. Щоразу менше промовляє кашляє.
Jak mu pomóc
Zdarza się że wiersz
podnosi głowę.
Wtedy myślisz
jak mu pomóc
zachować jasne spojrzenie
zdezorientowanego.
Як допомогти йому
Буває вірш
підіймає голову.
Такої миті задумуєшся
як допомогти йому
зберегти ясний погляд
заблуканого.
Przemiana
Księżyc jest złoty. Albo czerwony.
Pisałem już o księżycu. Pisałem też
o innych rzeczach którymi jestem wypełniony
i trochę o tych które sam wypełniam.
Pół księżyca cały księżyc mały żarzący się
kawałek wystający zza chmur. I noc
w trakcie której usiłuję wytłumaczyć sobie
wszystko podnieść się spróbować
zacząć nowe podobne życie.
Перетворення
Місяць золотий. Або червоний.
Я вже писав про місяць. Я також писав
про інші речі котрі сповнюють мене
і трохи про ті котрі сповнюю сам.
Повня півмісяць мала блискотлива
скибка яка визирає з-за хмар. І ніч
упродовж якої силкуюся пояснити собі
усе піднятися спробувати
почати схоже нове життя.
Sen w Brnie
Nigdy przenigdy nie zamieniłbym się miejscami z lotniskiem
z automatem do napojów listem poleconym czy siecią.
Czy to dlatego że chrapię nie pamiętam już swoich snów?
Co najwyżej chciałbym być skórzaną piłką która płynie środkiem rzeki.
Dziś widocznie nie chrapałem bo przypomniał mi się
zakład fryzjerski i fryzjer któremu trzęsły się ręce.
Kobiety wychodziły z kokonów z trwałymi na głowie.
Można się modlić wszędzie ale spróbujcie
modlić się tam gdzie kobietom obcinają włosy.
Dlaczego nie śnią mi się kwiaciarnie? Dlaczego kwiaty
i młode pary wyglądają dziś na zmęczone?
Сон у Брні
Ні за які пироги я б не перетворювався у летовище
автомат із продажу напоїв рекомендований лист або сітку.
Чи тому що хроплю не памʼятаю вже свої сни?
Щонайбільше хотів би стати шкіряним мʼячем який пливе посеред річки.
Сьогодні мабуть я не хропів бо затямилася мені
перукарня та майстер у котрого трусилися руки.
Жінки виходили з коконів зі своїм перманентом.
Можна молитися скрізь але спробуйте
молитися там де жінкам обтинають волосся.
Чому не сняться мені квіткарні? Чому ж бо квіти
і молоді пари сьогодні здаються виснаженими?
Poranek
Razem z ćmą która przysiadła
na okiennej ramie wpatrujemy się w deszcz.
„Nie wyganiaj jej”. Nie wyganiam:
potrzebujemy jedno drugiego jak lampy.
Ранок
Разом із темрявою що присіла
на віконній рамі вглядаємося у дощ.
«Не виганяй її». Не виганяю:
ми одне одного потребуємо ніби лампи.
Pierwsza lekcja
„Ilu ludzi zginęło w Oświęcimiu?”,
spytała pani.
Skuliłem się i modliłem w duchu
żeby było ich
jak najmniej.
Перший урок
«Скільки людей загинуло в Освенцімі?» —
запитала пані.
Я знітився і молився подумки
щоб їх було
якнайменше.
переклав В’ячеслав Левицький
