Українська Служба

«Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті»

27.05.2022 21:52
Власні переклади Василя Стуса читає Марцін Ґачковський
Аудіо
  • Пропонуємо Вашій увазі декотрі переклади Марціна Ґачковського у його ж виконанні. Оригінали читає Антон Марчинський
Марцін ҐачковськийFot. Max Pflegel | WDL (з дозволу автора)

До Вашої уваги наша регулярна рубрика «Польсько-українські поетичні діалоги», в якій українську поезію ми читаємо в супроводі польських перекладів, а польську – поруч із українськими. Днями в нашому ефірі вийшла велика розмова із перекладачем української літератури Марціном Ґачковським про перекладену ним збірку Василя Стуса. Польський автор назвав її «Wesoły cmentarz», проте він наголошує на тому, що цей том неідентичний із оригінальним «Веселим цвинтарем» українського поета. Всіх цікавих цієї розмови, яку з Марціном Ґачковським провів Антон Марчинський, ми запрошуємо на сайт УСПР та до наших подкастів.

Проте в цій передачі майже не звучала поезія Стуса. Саме тому сьогодні пропонуємо Вашій увазі декотрі переклади Марціна Ґачковського у його ж виконанні. Оригінали читає Антон Марчинський.

Запрошуємо Вас послухати передачу в звуковому файлі


Балухаті мистецтвознавці!

Вам незручно в цивільному одязі,

вам дуже незручно,

коли шиї не душить кітель,

коли ноги не чують провалля

діагоналевих галіфе.


Балухаті мистецтвознавці!

Вам даремно іспитувати мене:

я знаю всі ходячі цитати

з патентованих класиків,

я недвозначно вирішую

головне філософське питання:

спочатку була матерія,

а потім...


Що потім? — ви ж не питатимете!

А потім була свідомість

балухатих мистецтвознавців,

а потім були кітелі,

діагоналеві галіфе,

одне слово – матерія вічна

тільки з діагоналлю.

Більше ніж Марксові

я вірю в ваші чоботи хромові.

То який же я в біса

неблагонадійний?

X. 1965

 

Tu i dalej przekład Marcina Gaczkowskiego

Wy, z wytrzeszczem spece od literatury!

Uwiera was strój cywilny,

jakże wam niewygodnie,

kiedy szyi nie dusi stójka,

kiedy nogi nie czują fałd

galifetów z diagonalu.

 

Wy, z wytrzeszczem spece od literatury!

Daremny wasz egzamin:

znam na pamięć wszystkie cytaty

z waszych patentowanych klasyków,

jednoznacznie rozwiązuję

najważniejszą z kwestii filozoficznych:

na początku była materia,

a potem…

 

Co potem? – przecież nie zapytacie!

A potem była świadomość

speców z wytrzeszczem,

potem były stójki pod szyją

i galifety z diagonalu.

Wieczną materią jest diagonal,

nic więcej.

Bardziej niż w Marksa

wierzę w wasze chromowane oficerki.

 

Więc jaki ze mnie, do cholery,

element wywrotowy?

październik 1965

 

* * *

Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті

і витягнув п’ятака, схожого на сонечко.

А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч,

носаком позначивши її межу.

Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони,

транзистори,

беріть до рук іграшкові калатала,

бемкайте, хоч би й по голові.

Щоб не хотілося їсти й пити —

слухайте лекції, популярні кінофільми,

як ви житимете щасливо,

коли доправитесь небесного царства.

А щоб не капав за шию дощ —

пам’ятайте,

що будь-яка злива

колись та кінчається,

навіть потоп.

Буде холодно — співайте оцих пісень,

при цьому він подав жмутик

проштемпельованих текстів

(дозволено цензурою

для колективного співу

двом, трьом і більше співакам).

Коли вам захочеться відпочити —

розучуйте цікаву гру про війну,

уявіть, що опали вас вороги

і хочуть позбавити щасливого існування.

Словом, стріляйте, кидайтесь на амбразури,

падайте під танки.

Тільки не розбігайтесь, докинув він.

— Благодійнику наш,

кому хочеться тікати з раю, —

загукали ми в одне горло,

вдивляючись в очі під кокардою,

схожі на дві крапельки ртуті.

 

 

Oto wasze słońce, powiedział mężczyzna z kokardą

na kaszkiecie

i wyjął piątaka podobnego do słoneczka.

A oto wasza droga, zrobił kilka kroków w prawo

i czubkiem buta wytyczył granicę.

Żeby wam było wesoło –

włączajcie magnetofony, tranzystory,

bierzcie do rąk dziecięce grzechotki,

bijcie, nawet po głowach.

Żeby nie chciało wam się jeść i pić,

słuchajcie wykładów, oglądajcie filmy

o szczęśliwym życiu, którego zaznacie,

kiedy dotrzecie do królestwa niebieskiego.

Żeby deszcz nie kapał wam na głowę –

pamiętajcie:

każda ulewa

kiedyś musi się skończyć,

choćby była potopem.

Jak będzie zimno – śpiewajcie te piosenki,

podał zszywkę

ostemplowanych tekstów

(„dozwolone przez cenzurę

w celach śpiewu kolektywnego

na dwóch, trzech i więcej śpiewających”).

Kiedy zechcecie odpocząć,

nauczcie się ciekawej gry w wojnę,

wyobraźcie sobie, że oblegli nas wrogowie

i chcą pozbawić szczęśliwego życia.

Strzelajcie, rzucajcie się na ambrazury,

padajcie pod czołgi.

Tylko mi się nie rozbiegać, dodał.

– Dobroczyńco nasz,

a kto chciałby uciekać z raju?! –

krzyknęliśmy jak jeden mąż

wpatrzeni w dwie krople rtęci

pod kokardą.

 

* * *

Я прокинувся.

П'ятиповерховий будинок,

що закриває від нашого вікна

ранкове сонце,

увесь в жовтневому темнуватому тумані.

Що то буде сьогодні?

Адже день новий?

І ти — новий?

Ти ще — вчорашній,

А вже — й сьогоднішній.

Може, напишу найкращого вірша?

Може, зроблю гарний переклад

монологу великого грішника з

життя Галілея.

Може, проходячи вулицею,

побачу таке-собі миршаве дитинча,

що радісно посміхнеться до мене.

І я відповім йому так само.

Попереду — цілий день.

Цілий день — попереду.

А ти — поки — іще вчорашній.

А вже — й сьогоднішній.

Часом, лягаючи спати, я думаю, що

Не встиг зробити якоїсь дрібниці,

Не сходив до перукаря,

Не вніс за квартиру гроші,

або не залатав сорочки,

що розлізлася під пахвою,

і кожного разу нагадую собі,

і кожного — забуваю.

Попереду — цілий день.

А тобі то — як добра знахідка.

Міг же тебе задушити автомобіль,

могла нежить напасти,

чи розболілася б голова,

чи задеренчало серце

після чергової цигарки.

А ти — здоровий.

Над тобою — водогінна труба,

потім дах, а над ним — неба.

Клопоти, спогади, сподівання.

Під тобою —

твої незнайомі товариші

кібернетики, математики,

біологи, хіміки й мовознавці.

Під тобою — вчорашній день —

геть аж до першого поверху,

аж до підмурку.

А все-таки ми — посередині.

Сюди — завтра.

Туди — учора.

Ти посередині.

І солодко потягаючись,

радієш:

бо ти живеш.

 

 

Zbudziłem się.

Gdzieś w ciemnej mgle października

czteropiętrowy blok

osłania przed naszym oknem

poranne słońce.

Co dzisiaj będzie?

Nowy dzień.

Ty, nowy?

Jeszcze wczorajszy,

a już dzisiejszy.

Może napiszę najlepszy wiersz?

Może wykonam piękne tłumaczenie

monologu wielkiego grzesznika

z Życia Galileusza?

Może przechodząc przez ulicę,

zobaczę jakieś ohydne dziecko,

które uśmiechnie się do mnie radośnie,

a ja odpowiem mu tym samym?

Przed tobą – cały dzień.

Cały dzień – przed tobą.

A ty nadal wczorajszy.

I jednocześnie dzisiejszy.

Czasem, gdy kładę się spać, myślę,

że nie zdążyłem czegoś zrobić, jakiegoś drobiazgu,

nie poszedłem do fryzjera,

nie zapłaciłem za mieszkanie,

nie zacerowałem koszuli,

która rozeszła się pod pachą,

i za każdym razem przypominam sobie,

i za każdym – zapominam.

Przed tobą – cały dzień.

Dla ciebie to jak wygrana na loterii.

Mógł cię przecież przejechać samochód,

mógł dopaść katar,

głowa mogła cię rozboleć

albo serce zakołatać

po kolejnym papierosie.

A ty jesteś zdrowy.

Nad tobą rura wodociągowa,

dalej dach, a nad nim –

niebo, niebo, niebo.

Kłopoty, wspomnienia, nadzieje.

Pod tobą –

twoi nieznani towarzysze:

cybernetycy, matematycy,

biolodzy, chemicy i językoznawcy.

Pod tobą – wczorajszy dzień –

głęboki aż pod parter,

aż po sam fundament.

Jesteśmy pośrodku.

Tutaj – jutro.

Tam – wczoraj.

Ty też pośrodku.

I przeciągając się rozkosznie,

cieszysz się:

bo żyjesz.


Побач більше на цю тему: поезія переклад Marcin Gaczkowski

«Поезія - це операція на відкритому серці»

20.09.2020 18:00
Розмова з ведучою та учасницями Польсько-українських майстер-класів для перекладачів

«Перекладачі без кордонів» повернулися до Войновиць

29.12.2021 12:50
Можна було очікувати, що з огляду на пандемію, якою, зокрема, була спричинена дворічна перерва у проведенні цього перекладацького семінару, семінар зазнав певних змін. Проте він вдався, - розповідає очільник Колеґіуму Східної Європи Лауринас Вайчунас

«Wesoły cmentarz» - це не зовсім «Веселий цвинтар»

24.05.2022 19:56
Про актуальність поезії Василя Стуса у наші воєнні дні, а також про зв’язок, що завдяки перекладам встановився між українською та польською літературами, із перекладачем Марціном Ґачковським розмовляє Антон Марчинський