Завершився ювілейний 25-й Фольковий фестиваль Польського радіо «Нова традиція». У його рамках — чотири дні концертів з Польщі, України, Палестини, Латвії, а також два дні Конкурсу фолькової музики, що незмінно впродовж 25 років дає можливість фольковим гуртам показати свою музику на сцені і в ефірі Польського радіо. Це один із найважливіших конкурсів фолькової музики у Польщі. А його переможці, як правило, мають відкритий шлях на світові фестивальні сцени. А завдяки підтримці Польського радіо також можуть записувати свої композиції.
Цьогорічний конкурс був дуже несподіваний, коли йдеться про жанровість, виконавство, різносторонність учасників. Це були як професійні музиканти з хорошою освітою, великим сценічним і виконавським досвідом, так і зовсім молоді люди, які лише роблять перші кроки у музиці, проте впевнено і дуже індивідуально.
Розповідає Голова журі Конкурсу фолькової музики, музикантка і організаторка фестивалю «Етно Краків» Йоанна Словінська:
- Я в захваті від різноманітності, від того, що було дуже гарно, думаю, варто сказати, що було дуже професійно. Рівень був дуже високий, але разом з тим у цьому не було штампів, не було типовості. Властиво, кожний гурт, який ми почули, був оригінальний і мав авторську пропозицію, що є великим плюсом. Я дуже щаслива, що мала нагоду тут бути і послухати ці всі звуки. Цей фольк — молодий, навіть музиканти, які грають вже багато років, показали зовсім нове обличчя того, що можна зробити з традиційною музикою, те, що в ній хороше. Для мене це великий плюс, і що це продовження такої гри, як грали раніше народні музиканти. І це зовсім нове, сучасне звучання, що випливає з цієї давньої музики, а рівень між людьми, які грають музику і мають професійну підготовку, а також аматорами, що не мають відповідної освіти, є непомітним, бо рівень майстерності, техніки, що мене дуже радує, дуже високий, він настільки високий, що дозволяє творити мистецтво.
Гурт SAWA з Підгалля — учасники Конкурсу фолькової музики
Гран-прі Конкурсу фолькової музики цього року здобуло тріо «Suferi», це студенти Варшавського музичного університету ім. Фридерика Шопена. У своїй музиці вони черпають з традиції Нижнього Бескиду, але роблять це у такий спосіб, що люди, які не знають традиційної музики, ніколи її не чули, можуть взагалі не зрозуміти, що це щось, що виводиться з традиції. «Suferi» — це щось без кордонів, але з дуже високим музичним мисленням про те, як можна оновити традицію. Розповідає Кацпер Маліш:
- Це музика про черпання, радість, любов, непевність, певність, здогади, про гуслі, певні норми, їхню відсутність. Це ритмічна музика, мелодійна, гармонічна. У ній є постійна форма, що постійно змінюється. Мене дуже цікавить мікрорегіон у Нижньому Бескиді — Менціна Мала. Там є неймовірне багатство різних тривимірних мотивів, оберково-мазуркових. Це післявоєнні мелодії, які записав або я, або мій тато. Ці архівні записи, які у мене є, знаходяться, наприклад, у моєму телефоні, я собі їх вмикаю, і ці теми ми граємо з хлопцями. У нас нема жодних кордонів [в інтерпретації цієї музики – ред.]. Власне, про це йдеться, що ми не задумуємося над тим, чи щось стильне, і чи люди сприймуть це в рамках цієї музики, ми просто граємо те, що нам подобається.
Концерт лауреатів Конкурсу фолькової музики і завершення фестивалю
Для Кацпера Маліша — це вже друге гран-прі на «Новій традиції»:
- Для мене цей фестиваль має особливу сентиментальну цінність. І не тільки… Я вважаю, що зараз у Польщі — це найважливіший фольковий фестиваль, який також має конкурс. З цим фестивалем я пов’язаний вже десять років. І для мене «Нова традиція» — дуже важлива. Я також сам був свідком того, як ця нагорода допомагає новим гуртам, новим митцям на початок чи продовження, пришвидшення кар’єри. Ми точно дуже вдячні за це.
Капела Hraybery
Нагороду Першого каналу Польського радіо отримала капела «ГрайБери», що виконує музику з польсько-українського прикордоння. Музиканти переважно грають незмінену музику, хоча так чи інакше це вже нова якість і нове звучання музики, яка давно відійшла. Через переселення у 40-х роках XX століття сьогодні практично не має капел, які б грали музику з цього регіону. Розповідає Сергій Постольников — мультиінструменталіст, музикант, який пов’язаний з багатьма українськими гуртами традиційної музики чи співу:
- Думаю, що вже те, що ми виступаємо на такому фестивалі, ми маємо відповідно певні відчуття. Думаю, що у кожного вони свої. Це конкурс «Нова традиція», а ми граємо стару музику, дуже традиційну, тому я особисто можу сказати за себе, що я відчував, що все це стара музика, але вона є абсолютно адекватною, сучасною і, можна сказати, актуальною. І в цьому конкурсі вона повинна бути. Тому що старе звучання може так само бути цікавим і новим. У ньому багато чого можна знайти…
Дві нагороди — «Золоті гуслі» для найкращого інструменталіста та другу премію Конкурсу здобув Ґарі Ґвадера — ударник, який грав найрізноманітнішу музику від року до традиції, а на фестивалі сам на ударних інструментах видобув найпотаємніше з традиційної музики — її душу, ритм. Під час нашої розмови музикант зі сльозами на очах згадував про те, як вникав у світ традиційної музики.
Ґари Ґвадера — лауреат другої премії Конкурсу і володар нагороди "Золоті гуслі" для найкращого інструменталіста
- Загалом, коли йдеться про традиційну музику, а в моєму випадку найбільше саме про музику, але це пішло трохи далі, то все почалося з «Нової традиції». І тут замикається коло. Традиційною музикою я зацікавився десь 12-13 років тому. Мене запросив скрипаль Марцін Драбік, який переміг на цьому конкурсі (я вже не пригадую, у якому році — 2012 чи 2013). І як переможець наступного року він грав концерт. І він запросив мене до участі у цьому концерті. Я не мав поняття, я не грав цієї музики раніше. У залі, який ми винаймали, що знаходився у підвалі, був великий склад. Був барабанщик з Радомщини, гармоніст, також була друга педальна гармонія, були клавіші, скрипка, контрабас. Було три бубни, грало двоє осіб — один сільський музикант, а один — з міста, а я — на перкусії. Тоді я вперше грав таку музику. Я щойно вчився з ними. Але той ритм, звук досить швидко мені вдавався. Я також почав слухати цю музику. Мене дуже захопила ця музика, ритміка. У ній дуже багато всього відбувається. Я почав багато слухати, їздити на сільські забави, це була Радомщина. Також я був на якихось танцювальних майстер-класах. Я почав більше грати. Потім було створено гурт «Odpoczno». І так я вчився з людьми дуже швидко. Люди, які вже цим досить довго займалися, граючи з ними, це було неймовірно.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль