«Говори зі мною!» Вірші Юрія Іздрика

Успішний і скандальний, на всі руки майстер. Номінант на Шевченківську премію з літератури 2021, найсексуальніший український культурний діяч 2021 року. Автор культового «Воццека», вокаліст DRUMТИАТРу, один із представників «станіславського феномену». Юрій Іздрик — харизматичний та самобутній письменник, музикант і художник. 16 серпня він святкував шістдесят перший день народження.  З цієї нагоди в "Українсько-польських поетичних діалогах" три вірші Іздрика — "Молитва", "Інгаляція" та "Реторта" — українською та в польських перекладах Івони Борушковської.

Юрій Іздрик під час фестивалю Місяць Авторських Читань у Вроцлаві (2016)

Foto: Rafał Komorowski (з дозволу автора)

Юрій Іздрик / Jurij Izdryk

МОЛИТВА

 

коли повертається світ спиною

і знов поміж нами відстань і стіни

говори зі мною

говори зі мною

хай навіть слова ці нічого не змінять

 

і коли вже довкола пахне війною

і вже розгораються перші битви

говори зі мною

говори зі мною

бо словом також можна любити

 

я одне лиш знаю і одне засвоїв

і прошу тебе тихо незграбно несміло:

говори зі мною

говори зі мною

і нехай твоє слово станеться тілом

 

MODLITWA

 

kiedy świat odwraca się plecami

i znów między nami odległość i ściany

mów do mnie

mów do mnie

bo kochać można też słowami

 

a kiedy dookoła pachnie już wojną

i pierwsze bitwy rozgorzały

mów do mnie

mów do mnie

bo kochać można też słowami

 

wiem tylko jedno i tylko tego się nauczyłem

i proszę cię cicho niezdarnie nieśmiało:

mów do mnie

mów do mnie

i niech twoje słowo obróci się w ciało

 

 

ІНГАЛЯЦІЯ

 

сніг на жовтень зійшов як ангіна –

посипались стіни

побігли тіні

пішли ці щоденні нестримні зміни

в розкладах

графіках

рейсах

цінах

 

злітають флотилії диких дронів

зриваються круки ворони грифи

від холоду гаснуть екрани айфонів

стихає плейбек із гітарних рифів

 

а десь в океанських рифах – риби

а десь в острівних печерах – парко

і реггі летить із пивбарів карибів

у зелень густу каталонських парків

 

і зріє імбир на полях амброзії

і піниться кокс у коктейлях ібіци

на вірші збивається кожна проза

і просяться бути піснями вірші

 

це пам’яті нашої деміургія

це марева нашого вариво гойне

це мрій наших віще чарівне зілля

і відповідь снігу цілком достойна

 

у венах-артеріях наших – літо

в гербаріях – трави насіння квіти

ми все ще уміємо тут радіти

ми все ще дурні і смішні як діти

 

INHALACJA

 

Śnieg w październiku przyszedł jak angina –

zawaliły się ściany

rozbiegły się cienie

zaszły te codzienne niepohamowane zmiany

w rozkładach

grafikach

kursach

cenach

 

zlatują się flotylle dzikich dronów

wznoszą się krzyki wron i gryfów

od zimna gasną ekrany iPhone’ów

cichnie playback gitarowych riffów

 

a gdzieś w oceanicznych rafach – ryby

a gdzieś w wyspowych jaskiniach – parno

i reggae leci z barów karaibskich

w gęstą zieleń katalońskich parków

 

i dojrzewa imbir na polach ambrozji

i pieni się koks w koktajlach z Ibizy

do wierszy upodabnia się każda proza

wiersze pieśniami być chciałyby

 

to demiurg naszej pamięci

to naszych ziół uśmierzających omamy

to magiczne wieszcze ziele naszych marzeń

i śnieżna odpowiedź zupełnie przyzwoita

 

w żyłach – naszych arteriach – lato

w herbariach – nasiona trawy kwiaty

cieszyć się potrafimy jeszcze

jak dzieci ciągle głupi i śmieszni

 

 

РЕТОРТА

 

я мешкаю в місті якого нема

молюся до бога відомого всім

всередині в мене – порожня пітьма

та іноді й там загорається світло

 

обожнюю всіх тонкорунних дівчат

що суть віддзеркалення діви дів

не йти уперед й не дивитись назад –

найкраще з усього що я тут зумів

 

та все ще купуюсь на свіжий драйв

і все ще білизну брудну перу

а ще – перетворюю в чистий кайф

усе що підвладне моєму перу

 

я склеюю слиною сни і слова

з них робиться небо а потім – твердь

мені залишилась остання глава

де сам я – іменник

де сам я – смерть

 

RETORTA

 

mieszkam w mieście którego nie ma

modlę się do boga znanego wszystkim

wewnątrz mnie pusta ciemność

ale czasem i tam zapala się światło

 

uwielbiam wszystkie eteryczne dziewczęta

będące odbiciem dziewicy dziewic

nie iść przed siebie i nie patrzeć za siebie –

to najlepsze z wszystkiego co mi się tu udało

 

lecz wciąż jeszcze nabieram się na świeżą energię

i nadal piorę brudną bieliznę

i wciąż – przetwarzam w czystą rozkosz

wszystko czym włada moje pióro

 

śliną sklejam sny i słowa

z nich powstaje niebo i firmament

został mi ostatni rozdział jeszcze

gdzie ja sam – rzeczownikiem

gdzie ja sam – śmiercią jestem

 

przełożyła Iwona Boruszkowska

Переклади були опубліковані в антології «Листи з України», яку упорядкував Григорій Семенчук, а видало дрогобицьке видавництво «Коло» 2016 року.

Запрошуємо послухати передачу в звуковому файлі — читають Тарас Андрухович і Марцін Ґачковський

МҐ