Українська Служба

Івашкевич у перекладах Павличка

05.02.2024 14:00
До перших роковин смерті Дмитра Павличка пригадуємо його переклади «київських» віршів Ярослава Івашкевича. Дмитро Павличко — поет, суспільний і політичний діяч, один з авторів Декларації про Державний суверенітет України, Посол України в Республіці Польща у 1999-2002 роках, а також блискучий перекладач польської поезії. Народжений 28 вересня 1929 року в Стопчатові на Івано-Франківщині, від 1964 року Павличко жив у Києві, там і помер 29 січня 2023 року
Аудіо
  • Ярослав Івашкевич у перекладах Дмитра Павличка
    .
Поділ на початку ХХ ст.Вікіпедія — CC0 Domena publiczna

Ярослав Івашкевич (1894 — 1980) — відомий польський письменник, перекладач і громадський діяч, який у Києві провів частину своїх юних років.

«Київські сонети» — «Поділ» та «Липки весною» — Івашкевича написані у 1912-1914 роках. Вірш «Дочки Ярослава» походить з пізнього періоду творчості поета.

Переклади Дмитра Павличка з'явилися друком 2017 року в двомовній збірці «Wieże. Вежі».

Jarosław Iwaszkiewicz / Ярослав Івашкевич 

Padół

 

Gdzie niegdyś chytry Pers dzierzgany głaskał bławat

I łuskał perły w dłoń, rozwarłszy muszli strąk –

Tam dzisiaj gwarny Żyd jedwabny wiąże krawat

Lubieżnym ruchem swych miękko błyszczących rąk.

 

Tu po Wikingów łódź słała się fala drżąca;

Rycerzy dumnych pierś, strojną w stalowy błysk,

Gnała nad siny Dniepr rozboju dzika żądza.

Rozbił namioty tu od wieków chciwy zysk.

 

Lecz czasem lubię pójść pod starych domów mur,

Kędy spokojnych ksiąg złożono cichy sznur.

Znajduję stary sztych  zwierciadło dawnych lat.

 

Złoto  spłowiały strzęp menuetowych szat...

Otrząsam miasta gwar  i czuję się poetą,

I wielbię ciebie, ty  stare kijowskie Getto!

 

(1912)

 

Поділ

 

Де хитрий перс колись, придбавши гарну ятку,

Перлини продавав, роздерши мушлі струк,

Сьогодні там єврей зав’язує краватку

Шовкову й видно рух його блискучих рук.

 

Тут вікінгів пройшла флотилія велика,

Тут гордих лицарів стояв сталевий блиск;

До синього Дніпра жага розбою дика

Тяглась, а з нею йшов одвічний, хтивий зиск.

 

Та часом я люблю прийти під славні мури,

Де на полицях книг стоять спокійні шнури,

Знаходжу в розкопах свічадо давніх літ.

 

Являє золото сміття старого світ.

Стрясаю з міста шум і чуюся поетом,

Бо я люблю тебе, старе подільське Гетто!

 

 

Lipki wiosną

 

W cichej zadumie kijowskie Saint-Germain.

Wiśniowe białe drzewa ścielą swych płatów łzę...

Wygnana z starych sadów odwieczna piosenka łka...

 

Od miasta leci poszum... zwycięski życia wir...

A domki stoją ciche, bielutkie - styl empire...

Tańczono tu lanciery i walce na trzy pas,

Gdzie w starej niskiej sali klawikord cicho gra...

 

Wzmagał się w karnawale prowincji sennej gwar.

Tańczono menuety i skoczne écossaise,

I przez wyblakłe sale szły ciche szepty par...

 

A dziś pod pustym oknem liliowy kwitnie bez,

Ostatnie stoją wiśnie, jak w szacie bladych łez -

Ścielą się płatków roje na ulicy szary szlak,

Po których niegdyś chodził sam Honoré Balzac...

 

 

Липки весною

 

В тихій задумі київський Сен-Жермен.

Вишні розквітлі стелять плаття свого сльозу...

Вигнана з давніх парків, хлипає пісня стара...


Звуки життя із міста залітають у двір

Будиночки всі білесенькі стилю ампір...

Танцьовано тут ланцьери, вальси на три па,

Де клавікорд у залі притишено гра...

 

Сонної провінції говір здіймавсь над бульвар.

Танцьовано менуети і підскакувано екосез,

Чути крізь вицвілі зали тихі перешепти пар...

 

А нині під вікном порожнім квітне ліловий без,

Сльози на вишнях, неначе на шатах принцес;

Пелюсток рої покривають сірої вулиці знак,

По якій тут колись ходив сам Оноре де Бальзак...

 

Сórki Jarosława

 

Jakże im jechać daleko!

Wychodzą tak ze świecami,

Anna do Francji, Eudoksja

Na Węgry, Saweta do Danii.

 

Stoją na progu i patrzą -

Każą w świat jechać ojcowie,

Dziewczynom to bardzo trudno:

Żegnaj zielony Kijowie! –

 

A na przeciwnej ścianie,

Gdzie załamała się krata,

Śledzi je ciężki, spode łba,

Tak przenikliwy wzrok brata.

 

Дочки Ярослава

 

Як же далеко їм їхати!

Виходять вони зо свічками,

До Франції Анна, на Угри Анастасія,

Єлизавета — в Данію.

 

Стоять на порозі. Дивляться.

Отецької вже не буде опіки.

Їдуть дівчата зажурені.

- Києве! Прощай на віки!

 

А зі стіни, що навпроти,

Де затінь лежить сороката,

Стежить за ними спідлоба

Проникливий погляд брата.

 

переклав Дмитро Павличко

Запрошуємо послухати поезію в звуковому файлі — читають Тарас Андрухович і Марцін Ґачковський

Михайль Семенко. Тричі «Місто»

02.09.2022 19:13
Цього разу в рубриці «Поетичні діалоги» ми пропонуємо увазі слухачів три урбаністичні вірші Михайла Семенка в оригіналі та польських перекладах Адама Поморського та Марціна Ґачковського. Українські тексти читає Антон Марчинський, переклади – Марцін Ґачковський. Михайль Семенко (1892–1937)  – поет-футурист, сміливий експериментатор та провокатор, творчість якого посіла надзвичайно важливе місце в авангардних тенденціях української літератури 1920-х років XX століття. Він загинув під час сталінського терору в одній з київських в’язниць, розділяючи трагічну долю більшості представників «розстріляного відродження».  

«Про сумне не згадаю» — Володимир Сосюра

16.09.2022 20:00
У рубриці «Поетичні діалоги» ми пропонуємо увазі слухачів три ранні вірші Володимира Сосюри в оригіналі та польських перекладах Адама Поморського та Марціна Ґачковського. Українські тексти читає Антон Марчинський, переклади – Марцін Ґачковський. Володимир Сосюра (1897–1965)  – письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, епічних віршованих поем, роману «Третя Рота» та інших творів.

Плужник:  «Прийшов до мене чорт о другій ночі»

15.12.2023 19:30
Євген Плужник — поет, драматург, перекладач. Один з представників розстріляного відродження. Народився він 26 (а за старим стилем 14) грудня 1898 року. В чергових «Українсько-польських літературних діалогах» запрошуємо Вас послухати вибрані вірші Плужника — українською та в польських перекладах Адама Поморського.

Михайло Драй-Хмара: «Кошмар»

19.01.2024 19:30
85 років тому, 19 січня 1939 року, сталінські кати вбили Михайла Драй-Хмару — українського вченого-філолога, літературознавця, перекладача, поета-неокласика. Радянська критика часто звинувачувала поета Драй-Хмару в нерозумінні революції та «інтелігентському песимізмі». І справді, у творчості видатного неокласика, який встиг опублікувати єдину прижиттєву збірку, поступово з'являлося все більше й більше песимізму. У його віршах тридцятих років XX століття відчуваються обережність, тривога й пересторога. Яскравий приклад — поема «Кошмар», яку й пропонуємо сьогодні Вашій увазі. Читаємо українською та в польському перекладі Адама Поморського

Павло Тичина: «Золотий гомін»

28.01.2024 20:00
Павло Тичина (1891—1967) — один з найвидатніших українських поетів. У рубриці «Українсько-польські поетичні діалоги» уривок з його поеми «Золотий гомін» про історичні події 1917 року в Києві. Читаємо в оригіналі та в польському перекладі Адама Поморського