Українська Служба

Пауліна Підзік: «Входження в ліс»

10.04.2024 11:00
Пауліна Підзік народилася 1986 року в Ченстохові. Виросла між лісом і річкою. Нині мешкає у Кракові. Поетка. Авторка двох поетичних збірок. Фотографка. Юристка. Рятувальниця першої допомоги. Читаємо її вірші зі збірки «Wejście w las» («Входження в ліс»). Оригінальне видання побачило світ 2019 року, 2024 року з'явився український переклад Ростислава Кузика (книжку видав тернопільський «Крок»)
Аудіо
  • Пауліна Підзік: «Входження в ліс»
ЛісФото: Marcin Gaczkowski

Paulina Pidzik / Пауліна Підзік

 

(w i l k i)

 

po śladach dzikich zwierząt uczyliśmy się lasu

umierania sosen grzebania ciemnych liści szukania ciepłych jam

przytulania twarzy do

 

zimnej ziemi chowania się w sobie przed sobą opadania mgieł

szelestu strachu chłodu

choroby prześwitów w koronach

 

jak wilki

dłonie wciąż lepkie od krwi i jeżyn

 


 

(В О В К И)

по слідах звірини ми вчились лісу

вмирання сосен розгрібання темного листя

шукання теплих нір

пригортання обличчя до

задубілої землі ховання від себе у собі спадання туманів

шелесту страху холоду

хвороби просвітів у кронах

 

як вовки

долоні надалі липкі від крови й ожин


 

 (z n a k i)

 

przepowiadaliśmy deszcze z lotu ptaków

powodzie z wierzbowych gałązek

szkliste oczy zwierząt przynosiły chorobę

mgły majowe przymrozki

 

po procesjach zawieszaliśmy w oknach łąkowe wianki

 

chowaliśmy w sobie te znaki

głęboko

pod powiekami gorzki strach

ciemny chłód

budził nas przed świtem

 

woda zmywa złe sny

 

a dobre?

dobre i tak zostaną


 

 (З Н А К И)

 

по пташиному лету ми передбачали дощі

повені — по вербових галузках

осклілі очі тварин приносили хворобу

тумани травневі приморозки

 

після процесій ми вішали на вікнах польові вінки

 

ми ховали у собі ці знаки

глибоко

під повіками гіркий страх

темний холод

будив нас перед світанком

 

вода змиває погані сни

 

а добрі?

добрі і так залишаться


Обкладинка книжки Обкладинка книжки

 


 (o g i e ń)

 

tamtej nocy ogień zajął las

zabierał młode ciała brzóz krwawiące jeżyny

usypiał drżące sarny

 

w snach przychodziła do nas wielka woda

szaroniebieski chłód

rozlewał się na polach

przekraczał próg domu

 

wdychamy ciemny zapach ognia

ślinimy palce czujemy gorączkę zimne dreszcze

obserwujemy kierunek wiatru

nadchodzi

 

woda oddaje

ogień jest większy

 

lęk wypala nam oczy


09:01 Пауліна Підзік: «Входження в ліс»

 

(В О Г О Н Ь)

 

тої ночі вогонь охопив ліс

забирав молоді тіла беріз криваву ожину

заколисував тремтячих сарн

 

уві сні приходила до нас велика вода

сіро-блакитний холод

розливався полями

перетинав поріг дому

 

вдихаємо темний запах вогню

наслинюємо пальці відчуваємо гарячку холодні дрижаки

споглядаємо напрямок вітру

надходить

 

вода віддає

вогонь зростає

 

страх випалює нам очі


 

(w o d a)

 

bałam się jej

od pierwszych brzozowych gałązek

które niknęły w ciemnym nurcie

 

zabierała znanych tylko z imienia dalekich sąsiadów

niechciane zimy

i ziemię pod naszymi stopami

 

nocami podchodziła pod próg domu

 

jak las

chłonęła nasze niedokończone historie


(В О Д А)

 

я боялася її

від перших березових гілок

які зникали у темній течії

 

забирала знайомих тільки з числа далеких сусідів

небажані зими

й землю з-під наших ніг

 

ночами приходила під поріг дому

 

як ліс

поглинала наші недокінчені історії


 

(o b ł ę d)

 

zabobonni mówią że to przez burze

wpuszczaliśmy je otwarci na oścież nabrzmiałe powietrze

pęczniało w płucach odurzające porywy lęku i wiatru

 

w tamte noce gęstniał w nas obłęd

wydłubać ziemię spod palców wyrwać siebie

bez korzeni płynąć inną rzeką zrzucić liście

 

pamiętaj mamy ślady lasu na liniach papilarnych

kora będzie odrastać przebijać się w kruchym

miejscu nim jesteś

 

stąd nie da się uciec


 

(Б О Ж Е В І Л Л Я)

 

забобонні кажуть що це через бурюми впускали їх відчинені навстіж набрякле повітря

бубнявіло нам у грудях одурманюючі хвилі страху та вітру

 

у ті ночі густішало наше божевілля

виколупати землю з-під нігтів пальців вирвати себе

без коріння плисти іншою рікою скинути листя

 

пам’ятай ми маємо сліди лісу на папілярних лініях

кора відростатиме буде пробиватись у крихкому

місці ти ним і є

звідси не вийде втекти


переклав Ростислав Кузик


Запрошуємо послухати передачу в звуковому файлі — читають Марцін Ґачковський і Яна Стемпнєвич

МҐ

Суханецький: «Маю тисячу очей (а хотів би мати одне)»

03.11.2023 20:00
Пшемислав Суханецький це польський поет, автор двох поетичних книжок — «Wtracenie» (2019) та «О» (2022). Сьогодні пропонуємо вашій увазі вірші з першої збірки Суханецького, яку нещодавно переклала Анна Зотова, а опублікувало тернопільське видавництво «Крок». Наша особлива подяка – перекладачці!

«Великі та найбільші речі» Войцєха Боновича

17.11.2023 17:30
Запрошуємо на черговий українсько-польський поетичний діалог, а в ньому «Великі та найбільші речі» — саме так називається збірка віршів польського поета Войцєха Боновича в українському перекладі В'ячеслава Левицького. У листопаді 2023 року книжку опублікувало видавництво «Крок»

Юліан Тувім «Зелень»

05.04.2024 11:00
У поемі Юліана Тувіма «Зелень» (1936) бринить радість зеленої весни та безмежне щастя досліджувати історію рідної мови. Читаємо ривок — в оригіналі польською та в українському перекладі Михайла Москаленка.