Українська Служба

ПОЕТИЧНІ ДІАЛОГИ. Олеся Мамчич: «Любов беззахисна як ніж»

15.07.2024 10:00
«Поезія це дощ, що падає на поле полеглих» — пише українська поетка Олеся Мамчич. Читаємо її вірші часів повномасштабного вторгнення зі збірки «Любов беззахисна як ніж» (видавництво «Крок», Тернопіль 2023). Насичена болем, але й неймовірною енергією поезія звучить в оригіналі та в польських перекладах
Аудіо
  • Олеся Мамчич: «Любов беззахисна як ніж»
Олеся МамчичFoto: Фото: Наталія Бельченко (з дозволу авторки)

Олеся Мамчич

 

Азов

 

помста це справа

холодна

холодними руками людина

тисне на курок

i витирає холодний піт тильним

боком долоні

все, більше жодного руху не буде

жодного вогню і жодної втрати

витреш руку насухо твердим рушником

витреш до крові

 

***

 

з того що маєш —

чотири руки

дві квітки

одна ще тепла

 

чорний маленький столик в саду

з білим сонцем

на ньому

як хлібом

 

не викидай сонце —

каже бабця

навіть крихти

за три промені мене в полі розстріляно

ти не вродилася

 

11:01 Олеся Мамчич: «Любов беззахисна як ніж»

 

***

 

книжка має бути дочитана

життя прожите

 

нема на долонях яблук

які б не згнили

 

нема дому

що вміє стояти

на три покоління

немає дахів над тобою

тих самих

наступного літа

 

сонце знає про що говорить

коли дивиться понад нами

і птаха знає

яка летить

 

просто летить


 


Ołesia Mamczycz


Azow

 

jak zemsta

to na zimno

zimna dłoń

pociąga za spust

ściera zimny pot

wierzchem dłoni

i już, żadnych zbędnych ruchów

żadnego ognia, żadnych strat

wycierasz rękę szorstkim ręcznikiem

do krwi


* * *

 

tyle masz –

cztery ręce

dwa kwiaty

jeden jeszcze ciepły

 

czarny stolik w ogrodzie

a na nim

jasne słońce –

jak chleb

 

słońca nie wyrzucaj –

mówi babcia

ani okruszyny

za trzy promyki rozstrzelali mnie w polu

dlatego się nie urodziłaś

 

* * *

 

książkę należy doczytać

a życie przeżyć

 

nie ma na dłoniach jabłek

które nie zgniją

 

nie ma domu

który przetrwa

trzy pokolenia

nie ma nad tobą dachów

tych samych

kolejnego lata

 

słońce wie o czym mówi

kiedy spogląda

ponad nasze głowy

i przelatujący ptak wie

 

leci i wie

przełożył Marcin Gaczkowski

 

 


Запрошуємо послухати вірші в звуковому файлі — читають Яна Стемпнєвич і Марцін Ґачковський.

МҐ

Дмитро Лазуткін: «Усе в чорне»

30.12.2023 14:00
Дмитро Лазуткін — поет, журналіст, телеведучий, спортивний коментатор. Лауреат багатьох літературних премій. З 2022 року проходить службу в 47 механізованій бригаді Збройних сил України. Учасник бойових дій на Запоріжжі та в районі Авдіївки

Мечислав Яструн: «все почалося з дерева»

05.03.2024 17:00
Мечислав Яструн (народжений 29 жовтня 1903 у селі Королівка — нині Тернопільска область України, помер 22 лютого 1983 у Варшаві) — польський поет і перекладач, зокрема Тараса Шевченка, Павла Тичини, Максима Рильського.  Поетичні твори Яструна — це передусім рефлексивна, філософська та моралізаторська лірика. Наприкінці 2023 року тернопільське видавництво «Крок» опублікувало чималу збірку віршів Яструна «Знаходжу знов себе. Вибрані вірші» у перекладах Наталії Бельченко.  Саме переклади Наталії, поруч із оригіналами, сьогодні читаємо.

Ришард Криницький: «Не вірш, а зізнання»

14.07.2024 10:00
Читаємо вірші Ришарда Криницького різних років — в оригіналі та в українських перекладах Наталії Бельченко.