«Все — переклад». Голоси й звуки «Книжкового Арсеналу 2025»

Київ захоплює своєю особливою атмосферою, зокрема навесні та влітку, коли птахи на дніпрових схилах намагаються перекричати гомін автомобілів. Але нині це також місто контрастів, де світло змагається з темрявою, а радісний спів зі сльозами. Як подолати розриви — в мові, знаннях, досвіді?

XIII Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал»

Євгеній Завгородній | КА

Серце культурного життя

Від 29 травня до 1 червня 2025 року в Києві відбувався XIII Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», який традиційно став однією з найважливіших культурних подій року. Мистецький Арсенал на чотири дні перетворився на центр літератури, мистецтва та інтелектуального обміну. Цьогорічний фест об'єднав понад 100 великих видавців, 12 видавничих проєктів та понад 200 подій, серед яких лекції, дискусії, поетичні читання, перформанси та презентації книг, що проходили на дев'яти локаціях. Кураторками фокус-теми XIII фестивалю «Книжковий Арсенал» оголошено Марсі Шор та Оксану Форостину. Фокусна тема фестивалю: «Все між нами — переклад».

Все є переклад?

Це не просто про мову чи літературу, а про розуміння один одного в сучасному світі, коли, за словами поетки та перекладачки Ії Ківи, різні частини суспільств перестають чути одна одну. Переклад у цьому контексті стає потужним інструментом комунікації, здатним навести мости між людьми, культурами та дискурсами. Як зазначає Юрко Прохасько, «все на світі є переклад», адже ми постійно перекладаємо світ і один одного через призму власного досвіду.

Перемогти

Одним із польських учасників фестивалю був Кшиштоф Чижевський. Він відзначає, що в Україні відчувається зрілість, яка, хоч і парадоксально, стала результатом війни. «Немає часу на дурниці, немає часу на розмови про нісенітниці», — каже письменник. Є глибинна перспектива, яка є самокритичною та відповідальною, не зводиться до втішання, бачить свої слабкості та думає про майбутнє.

Для Чижевського українці вже давно стали унікальними у світі, оскільки вони «поставили на шальки терезів перемогу» — вони прагнуть і мусять перемогти.

(Не)очевидність втрат

Письменник Мирослав Лаюк, який представив на Арсеналі свою нову репортажно-есеїстичну книжку «Списки». Це фіксація рефлексій українців про війну «просто зараз», документування їхніх суб'єктивних втрат. Лаюк розповідає про зустрічі з військовими, які, втративши кінцівки, називають найбільшою втратою загибель побратимів та втрачений час з родиною. Найглибші втрати не завжди очевидні. Все це — свідчення того, як війна перекладає життя українців у нові, несподівані виміри.

Різниця досвідів

Тетяна Петренко, літературна критикиня та комунікаційниця Українського інституту книги, підкреслює, що в сучасному українському суспільстві існує величезна різниця в досвідах. Військові та цивільні, люди на різних посадах — всі вони переживають реальність по-різному. Завдання «перекладу» в цьому випадку полягає в тому, щоб пояснити один одному ці різні переживання, наблизитися, не втратити спільну мову та побудувати «місточки» розуміння. Петренко зазначає, що між людьми не прірви, а «лакуни» — простір для інтерпретації.

Переклад світів, світло в темряві

Галина Ткачук, дитяча письменниця, говорить про особливий «переклад» — мови дитячих книжок «дорослою мовою в освітніх і культурних категоріях». Нова книжка Галі Ткачук «Котулаки і цвіт папороті» світиться в темряві!

Піднімати рівень втіхи

Галина Глодзь, історикиня, літературознавиця, письменниця, розповідає про те, як історики та письменники об'єднуються, щоб створювати цікаві та вірогідні історичні книжки. Вона підкреслює, що книги повинні бути красивими, адже читання конкурує з багатьма іншими заняттями. Проте видаючи гарну книжку, важливо остерігатися викривлення історичної правди. А як готувати видання для наймолодших читачів? «Так само, як і для дорослих, тільки краще і ще дбайливіше», — каже письменниця.

Універсальність перекладу

Фестивалем-гостем КА був Translatorium з Хмельницького, що традиційно відбувається восени. Представниці Translatorium Юлія Дідоха та Вероніка Ядуха, акцентують на універсальності перекладу. Вони вважають, що «переклад — це все, що ми намагаємось пояснити для себе. Все, що бачимо навколо», переклад працює «на межі різних видів мистецтва».

(Не)перекладність досвідів

Оля Русіна, кураторка програми для/про дітей «Книжкового Арсеналу», наголошує, що переклад у ширшому розумінні — це не тільки робота з текстами, а й «перекладність і неперекладність досвідів». Це особливо актуально для українців, які прагнуть пояснити світу свій досвід війни, прагнуть зрозуміти військових та підтримати одне одного, адже досвід війни дуже різний для кожного. За словами Олі Русіної, КА про те, як у цій різності досвідів, у граничних ситуаціях залишатися суспільством, де кожен відчуває підтримку.

Літературний Київ

В'ячеслав Левицький, упорядник збірки «Київ в українській літературі», підкреслює, що Київ — місто вельми літературне, й існує чудовий баланс між Києвом в українській літературі та українською літературою в Києві. Він вважає, що варто більше говорити про українську літературу як про сферу, що репрезентує уявлення про місто та його історію.

Переклад — це життя?

«Книжковий Арсенал» 2025 року продемонстрував, що переклад — це не лише лінгвістичний процес. Це складна, багатогранна діяльність, яка допомагає нам розуміти світ і одне одного, долати розбіжності та будувати мости між досвідами, культурами та навіть часами. В умовах війни, коли досвіди українців настільки різняться, переклад стає життєво необхідним інструментом для збереження єдності та взаєморозуміння в суспільстві. Попри всі виклики, культурне життя продовжується, а КА щороку нагадує нам, що майбутнє попереду, і воно залежить великою мірою від нашої здатності перекладати.

Запрошую послухати репортаж у звуковому файлі.

Марцін Ґачковський