Українська Служба

«Індійський океан» Дмитра Лазуткіна

21.07.2023 20:00
Дмитро Лазуткін — блискучий поет, журналіст і спортсмен, який нещодавно вступив до лав ЗСУ. Його поема «Індійський океан» подається в оригіналі та перекладі польською мовою Марціна Ґачковського.
Аудіо
  • «Індійський океан» Дмитра Лазуткіна
Ілюстраційне фотоPxhere.com — CC0 Domena publiczna

Дмитро Лазуткін

Індійський океан

 

що вона робила

на узбережжі індійського океану?

 

дивилася як сонце обережно

сідає на хвилі і починає на них гойдатися?

 

їла солодкі фрукти під пальмами?

ганяла на моторолері?

вигиналася мов змія

лежачи на піску?

курила духмяну траву?

танцювала? медитувала?

фотографувалася зі слонами?

 

напевно саме так все і було

 

десять днів світла

десять днів свободи…

 

поверталася ніна

літаком через варшаву

під час пересадки

встигла поспілкувалася по відеозв’язку з донькою

яка залишилася з її батьками

вдома

 

у маріуполі

 

її малій було чотири роки

вона смішно вимовляла окремі слова

особливо нові для себе

наприклад говорячи про ракети

сказала:

мам

а у нас лакети

 

які лакети?

ну що ти там вже знову вигадуєш?

 

мам у нас бомби…

 

так ніна дізналася про початок війни

 

за кілька хвилин її рейс скасували

як і всі інші рейси у її напрямку

 

наступного дня стало ясно

що далі буде лише гірше

обстріли посилювалися

почали з’являтися повідомлення

про перших загиблих

і страшні кадри зруйнованих висоток

 

відстані між телефонними розмовами

ставали нестерпно довгими

 

коли їхала у мікроавтобусі

до українського кордону

зв’зок з донькою і батьками зник

на сім днів як виявилося згодом

 

крізь в’язкий час

вповзала у світ весна

 

абоненти були

поза зоною досяжності

 

новини що надходили –

заважали їй дихати

 

повна облога міста

повна облога міста

і де тут взятися повітрю у її легенях?

 

вона читала про гуманітарні коридори для цивільних

розстріляні російськими солдатами

дзвонила сусідам

питала – коли бачили її доньку востаннє?

перепитувала крізь скрипіння і шерехи у слухавці:

вона жива?

вона жива?

ви мене чуєте? вона жива?

 

проти її маленької дівчинки

армія путіна використовувала

системи залпового вогню

далекобійну артилерію

авіаційні бомби

тактичні ракети

дуже багато танків

мінометів і стрілецької зброї

 

постійно:

тремтіння і вібрація

 

писали що місто зруйноване

на 50 відсотків

потім – на 70

згодом – на 90

 

безкінечне згарище

мертва земля

до якої

птахи поверталися ніби додому

а побачили – лише спалені гнізда

та й розлетілися назавжди

здивовані

нажахані

розгублені

 

ніна прорахувала всі можливі варіанти

і на всяк випадок – неможливі

 

тобто коли їй подзвонили

з незнайомого номера

вона вже була готова до всього

 

як виявилося

одного дня у їхнє бомбосховище

зайшли люди з автоматами

швидко забрали всіх

і повезли кудись під ростов

частині – дозволили тимчасово залишитися у донецьку

саме звідти й телефонували

 

ніна слухала незнайомий голос і подумки молилася

почула знайомі – і розридалася

 

їй вдалося домовитися про все

майже дивом…

 

вона забрала їх на блокпості

за вікнами автомобіля пропливали

низькі хмари і високі дерева

 

майже всю дорогу дівчинка

спала на задньому сидінні

 

вже за перемишлем

прокинувшись від нахабного сонця ранку

раптом запитала:

мамо

мамочко

скажи

ну як тобі індія?

 

будь-ласка

скажи

як тобі індія?

 

розмитий горизонт

виїдав очі

 

коли ця дорога

закінчиться

ми обов’язково

про все поговоримо


Dmytro Łazutkin

Ocean Indyjski

 

co robiła

na brzegu oceanu indyjskiego?

 

patrzyła jak słońce ostrożnie

osiada i skacze na falach?

 

wcinała słodkie owoce pod palmami?

szalała na skuterze?

wiła się jak wąż

na rozgrzanym piasku?

paliła aromatyczne zioła?

tańczyła? medytowała?

trzaskała selfie ze słoniem?

 

pewnie tak właśnie było

 

dziesięć dni światła

dziesięć dni wolności…

 

nina wracała

samolotem przez warszawę

podczas przesiadki

zdążyła odbyć rozmowę wideo z córką

 

która została z jej rodzicami

w domu

 

w mariupolu

 

mała miała cztery lata

zabawnie przekręcała słowa

szczególnie nieznane

chciała powiedzieć o rosyjskich rakietach

a mówiła:

mama

łakiety łakiety

 

jakie łakiety?

co ty wymyślasz dziecko?

 

mamo bomby bomby…

 

tak nina dowiedziała się o wybuchu wojny

 

po kilku minutach jej lot odwołano

i wszystkie inne w stronę domu

 

następnego dnia stało się jasne

że będzie tylko gorzej

ostrzał przybierał na sile

pojawiły się informacje

o pierwszych zabitych

i upiorne zdjęcia zrujnowanych wieżowców

 

dystans między rozmowami telefonicznymi

rozciągał się w nieskończoność

 

kiedy jechała busem

na ukraińską granicę

straciła łączność z córką i rodzicami

potem okazało się że na siedem dni

 

przez zawiesinę czasu

wiosna wpełzała do świata

 

abonenci byli

zupełnie nieosiągalni

 

docierające wiadomości

tamowały jej oddech

 

pełne oblężenie miasta

pełne oblężenie miasta

skąd płuca mają czerpać powietrze?

 

czytała o korytarzach humanitarnych dla cywilów

ostrzelanych przez żołnierzy rosyjskich

dzwoniła do sąsiadów

pytała – kiedy po raz ostatni widzieliście moją córkę?

przedzierała się przez zgrzytanie i trzaski w słuchawce:

żyje?

czy żyje?

słyszycie mnie? żyje? 

 

przeciwko małej dziewczynce

armia putina wytoczyła

wieloprowadnicowe wyrzutnie rakietowe

artylerię dalekiego zasięgu

bomby lotnicze

pociski balistyczne

bardzo wiele czołgów

moździerzy granatników i karabinów

 

nieustanne

drżenie i wibrowanie

 

pisali że miasto zrujnowano

w pięćdziesięciu procentach

potem że w siedemdziesięciu

potem że w dziewięćdziesięciu

 

pogorzelisko jak okiem sięgnąć

martwa ziemia

ptaki wracały tam

jak do domu

lecz na widok spalonych gniazd

odleciały na zawsze

zdziwione

przerażone

zagubione

 

nina brała pod uwagę wszystkie opcje

niemożliwe – na wszelki wypadek – też

 

więc kiedy ktoś zadzwonił

z nieznanego numeru

była już gotowa na wszystko

 

otóż

ostatniego dnia do schronu

weszli uzbrojeni ludzie

prędko wszystkich załadowali

i wywieźli gdzieś do rostowa

niektórym pozwolili tymczasowo pozostać w doniecku

ktoś dzwonił właśnie stamtąd

 

nina słuchała nieznanego głosu i modliła się w myślach

usłyszała znajome głosy i rozpłakała się

 

jakimś cudem udało jej się wszystko załatwić…

 

odebrała ich w punkcie kontrolnym

za oknami samochodu płynęły

niskie chmury i wysokie drzewa

 

prawie całą drogę dziewczynka

przespała na tylnym siedzeniu

 

już za przemyślem

zbudziło ją uporczywe poranne słońce

zapytała nagle:

mamo

mamusiu

powiedz

jak było w indiach?

 

powiedz

płoszę

jak było w indiach?

 

rozmazany pejzaż

wyżerał oczy

 

na końcu

tej drogi

o wszystkim

porozmawiamy

 

 

przełożył Marcin Gaczkowski


Запрошуємо послухати передачу в звуковому файлі — читають Мар'яна Кріль і Марцін Ґачковський

МҐ

Юрій Завадський – вірші воєнного часу

27.08.2022 16:20
Ми пропонуємо вашій увазі три вірші тернопільського поета Юрія Завадського в оригіналі та польських перекладах – Марціна Ґачковського, Януша Радванського та Пауліни Цюцької. Українські оригінали читає Володимир Гарматюк, переклади – Марцін Ґачковський.

Михайль Семенко. Тричі «Місто»

02.09.2022 19:13
Цього разу в рубриці «Поетичні діалоги» ми пропонуємо увазі слухачів три урбаністичні вірші Михайла Семенка в оригіналі та польських перекладах Адама Поморського та Марціна Ґачковського. Українські тексти читає Антон Марчинський, переклади – Марцін Ґачковський. Михайль Семенко (1892–1937)  – поет-футурист, сміливий експериментатор та провокатор, творчість якого посіла надзвичайно важливе місце в авангардних тенденціях української літератури 1920-х років XX століття. Він загинув під час сталінського терору в одній з київських в’язниць, розділяючи трагічну долю більшості представників «розстріляного відродження».  

Чеслав Мілош — «Іншого кінця світу не буде»

01.10.2022 17:33
У рубриці «Поетичні діалоги» ми пропонуємо увазі слухачів два вірші Чеслава Мілоша — «Пісенька про кінець світу» та «У Варшаві» — в польському оригіналі та українських перекладах Сергія Жадана. Оригінальні тексти читає Марцін Ґачковський, переклади — Антон Марчинський. Чеслав Мілош (1911–2004) — польський поет, автор прозових творів — романів, есеїв, 1980 року став лауреатом Нобелівської премії з літератури

Розмовляю з тобою тихо — Рафал Воячек

25.11.2022 20:03
У рубриці «Українсько-польські поетичні діалоги» три вірші легендарного польського поета Рафала Воячека в перекладах Дмитра Павличка. Рафал Воячек (1945–1971) — культовий автор, зразковий «проклятий» поет, один з найбільш таємничих польських поетів двадцятого століття: провокатор і скандаліст, життя закінчив передчасно, залишаючи тексти виняткової експресивності. Воячек народився у містечку Міколові, вчився на філологічному  факультеті Ягеллонського університету, згодом переїхав до Вроцлава, де працював техніком на станції обслуговування автомобілів. Як поет дебютував 1965 року. Автор чотирьох поетичних збірок, дві з яких вийшли посмертно.

Ян Каспрович — «Вуста мої мовлять рідко»

11.11.2022 20:00
До Дня Незалежності Польщі у рубриці «Українсько-польські поетичні діалоги» прозвучав вірш «Вуста мої мовлять рідко» („Rzadko na moich wargach”) Яна Каспровича — чи не найпрекрасніший твір про любов до Вітчизни за всю історію польської літератури. Каспрович написав його у період Першої світової війни. Польський оригінал читає Марцін Ґачковський, блискучий український переклад Дмитра Павличка — Антон Марчинський.

Дмитро Лазуткін — «Європа може спати спокійно»

03.02.2023 20:00
Дмитро Лазуткін — український спортсмен, журналіст, телеведучий та... блискучий поет.

«Сон» Тараса Шевченка

10.03.2023 20:00
«Українсько-польські поетичні діалоги» приєднуються до святкування 209 річниці від дня народження Тараса Шевченка. Пропонуємо вашій увазі уривок із поеми «Сон» — в оригіналі та польському перекладі Богдана Лепкого.