У четвер, 26 травня, Центр аналізу європейської політики (англ. Center for European Policy Analysis) за підтримки посольства України в США організував дискусійну онлайн-панель під назвою «Культура як головна ціль російської війни в Україні», під час якої досвідчені українські та американські фахівці у галузі культури говорили про те, як Росія нищить українську культурну та духовну спадщину, а також про те, яку роль російська культура відіграє у війні РФ проти України.
У заході взяла участь також посол України у США Оксана Маркарова. Пані посол зазначила, що країна-агресор використовує російську культуру за кордоном як зброю, а популяризування цієї так званої «великої російської культури» сприяло підготовці до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Це нагадує нам про "Розстріляне відродження" – те, що росіяни вже робили в 30-х роках 20-го століття, коли вони спеціально знищували проукраїнську культуру, твори у галузі театру, літератури, а також проукраїнських лідерів, тому що завжди, коли це було можливо, відродження української культури зазнавало загрози з боку росіян».
За словами Оксани Маркарової, Росія використовує свою культуру також для просування російських наративів за кордоном, послаблення санкцій та продовження війни.
«Навіть зараз ми бачимо те, як використовують російську культуру для пом’якшення санкцій та поширення наративів, завдяки яким – я б навіть назвала ці наративи антиукраїнськими – російські художники, поети та режисери намагаються мовчки, або навіть іноді за підтримки місцевих, не засуджувати російську агресію. Вони все ще намагаються використовувати їхні зв’язки, особливо, тут, на Заході, щоб поширювати ці російські наративи».
Як говорить пані посол, за кордоном упродовж багатьох років інвестували великі гроші у розвиток «м’якої сили» Росії. Хочеться нагадати, що «м’якою силою» окреслюють здатність держави досягати своїх цілей коштом привабливості власної культури та суспільно-політичних цінностей.
«Протягом останніх десятиліть мільйони доларів США, якщо не більше, були витрачені на розвиток "м’якої сили" Росії (англ. soft power). Фонди "Рускій мір", "Росспівробітництво" … та багато інших неурядових фондів, створені олігархами як тут (в США, – ред.), так і в Україні. І це має припинитися, тому що тепер ми бачимо, що вони продовжують використовувати це як зброю для захисту Росії будь-якими можливими способами. Пригадаймо лише недавню ситуацію з Каннського кінофестивалю, коли російський режисер Кіріл Сєрєбрєнніков, якого пустили на цю подію, закликав скасувати санкції проти російського політика Владислава Суркова, який є одним із "архітекторів" цієї війни, та проти Романа Абрамовича – одного з олігархів, який підтримує путіна».
Оксана Маркарова додає, що багато людей беззастережно підтримують Україну, стоять на її боці та допомагають. Однак є й такі, хто не розуміє, що спільного російська культура має з повномасштабним вторгненням Росії в Україну.
«Є люди, які, наприклад, просувають наратив: "Скасуйте путіна, а не Пушкіна!". І для мене цілком зрозуміло, що ці люди ніколи не читали твори Пушкіна, тому що, якби вони прочитали хоча б деякі з них, вони б побачили, що те, що зараз робить путін, насправді знаходиться у багатьох його творах».
Як зазначила виконавча директорка Консультативної комісії США з публічної дипломатії при Державному департаменті Вівіан Вокер, путін і Росія систематично атакують культурний простір України та українську ідентичність не лише протягом останніх кількох місяців, а й протягом десятиліть.
«Я думаю, що одна з причин того, що українська культура та ідентичність зазнали нападу з боку Росії, полягає в тому, що вони становлять значну загрозу для Росії, тому що це справжня історія нації та індивідуальності проти вигаданої розповіді про "рускій мір", який намагається проектувати таку морально-етнічну та духовну перевагу, якої просто не існує», – стверджує експертка.
Участь в онлайн-заході взяв і Андрій Курков – сучасний український письменник, журналіст і голова української громадської організації «Український ПЕН» (англ. PEN Ukraine), створеної з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури й міжнародного культурного співробітництва. Андрій Курков є одним з найбільш відомих українських авторів за кордоном, роботи якого були перекладені багатьма мовами світу.
Учасник дискусійної панелі нагадав про те, що українські пам'ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму Росії. За словами Андрія Куркова, протягом багатьох років серед культур усіх союзних республік, з яких складався СРСР (перед розпадом у 1991 році до складу СРСР входило 15 союзних республік), популяризувалася лише російська культура.
«Коли я опублікував у Твіттері допис про знищення музею Сковороди в селі на Харківщині, у місці, де не було жодних військових об'єктів, куди влучила ракета та знищила будинок, було зрозуміло, що це цілеспрямована акція… І коли я опублікував про це допис у Твіттері англійською мовою, то перше питання, яке мені надійшло, було: "А де можна знайти роботи Сковороди?". Виявилося, що його зовсім не знають за межами України, адже українська література, філософія, мистецтво є невідомими для більшості читачів і любителів мистецтва. Немає, наприклад, перекладу творів Сковороди французькою мовою. І це ще одне підтвердження того, що на величезній території, яка колись була Радянським Союзом, популяризували лише російське мистецтво та літературу, а література й культура всіх інших націй були фактично поховані (Росією, – ред.)».
Через кілька днів після того, як Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, українські інституції та діячі культури звернулися до міжнародної культурної спільноти із закликом запровадити «культурні санкції» проти Російської Федерації та зупинити будь-яку співпрацю з людьми, а також інституціями, які безпосередньо чи опосередковано підтримуються режимом путіна.
Як сказав Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту при МЗС України, заклад надіслав своє звернення до багатьох представників партнерських інституцій та професійних мереж як за кордоном, так і в Україні.
«Припущення у нашому зверненні, у нашому заклику полягає в тому, що Росія протягом десятиліть використовувала культуру як інструмент, щоб красти (чужу культуру, – ред.), розповсюджувати та пропагувати дуже ксенофобні та провоєнні настрої, повідомлення й наративи, які придушували культуру сусідніх країн і намагалися відібрати їхню ідентичність. Росія вважала, що це сфера її геополітичного впливу. Важливо також розуміти, що на Заході існує усвідомлення того, що кожна культура заснована на цінностях гуманізму… А це не відповідає дійсності у випадку Росії, тому що російська культура, зокрема сучасна, пропагує цінності антигуманізму».
Володимир Шейко також додає, що «давати слово російській культурі зараз, означає стишити голос інших культур».
«Тому, ми вважаємо, що сьогодні замість того, щоб популяризувати російську культуру, яка, як виявилося, є безрадною, яка не допомогла запобігти вторгненню Росії в Україну, а мала б натомість бути сильним голосом, який виступає проти цієї жорстокої війни, настав час дати можливість говорити тим, хто історично у міжнародних культурних відносинах був недооцінений».
Хочеться нагадати, що відомий художник Ілля Рєпін народився у місті Чугуїв Харківської області.
Видатний мариніст Іван Айвазовський народився, жив і працював у Феодосії.
Художник авангардист Казимир Малевич народився у Києві та всіляко підкреслював, що у формуванні його художнього бачення світу велику роль відіграло українське село.
Живописець-пейзажист Архип Куїнджі народився у Карасівці, що нині є частиною українського міста Маріуполь.
Одним із видатних українських портретистів початку 20-го століття був також Олександр Мурашко.
Художник-футурист Давид Бурлюк народився на Семиротівщині Сумської області.
А ось яскрава представниця авангарду Олександра Екстер народилася в Білостоку (нині Польща), але виросла та жила у Києві протягом понад 30 років, де й здобула художню освіту у Київському художньому училищі.
Запрошуємо послухати передачу у прикріпленому звуковому файлі
Христина Пічкур