Дмитро Лазуткін: «Хочу, щоб читали»

У 2024 році у видавництві «Поґраніче» вийшла двомовна українсько-польська збірка Дмитра Лазуткіна «Індійський Океан \ Ocean Indyjski». Це здебільшого вірші, написані після 2014 року. Книжка скомпонована таким чином, що читач може спостерігати, як з кожним наступним твором світла стає менше, а більше темряви. На останніх сторінках книжки знаходимо вірші 2022-2023 років — там художні засоби зведені до мінімуму. Чим більш жорстокою та всеохопною стає війна, тим менше краси в поезії? Дмитро Лазуткін розповідає нам про свою першу польську книжку й про те, чому хоче видавати наступні різними мовами світу

Дмитро Лазуткін

(особистий архів)

Дмитро Лазуткін — інженер, спортсмен, журналіст, спортивний коментатор, вокаліст… Поет, автор низки поетичних збірок. З 2023 року солдат 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Збройних сил України, учасник бойових дій в районі Авдіївки. 5 березня 2024 року він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 10 квітня 2024 року він є речником Міністерства оборони України.

Розповідає Дмитро:

- Я давно хотів, щоб в мене вийшла книжка в Польщі, і радий, що вона вийшла цілісною, з якісним перекладом, з доволі цікавою, органічною композицією. Водночас я переконаний, що це не остання моя книжка польською та іншими мовами. Мені вперше в житті, дійсно, хочеться, щоб люди це прочитали. Не для того, щоб мене запросили на якусь резиденцію, чи дали відзнаку, а для того, щоб люди зрозуміли і відчули, те, що відчували ми і що пережили ми. Наш унікальний досвід може бути цікавим і корисним людям на всій планеті.

Я розумію, що це звучить трохи пафосно, але ми заплатили ціну, яку не виміряти нічим, йдеться і про те, що багато хто з наших ровесників, друзів віддав за це життя, хтось заплатив зламаним життям, зламаною долею, хтось втратив частинку свого серця.

Пів року пробувши на Донбасі, коли ти повертаєшся додому і бачиш своїх доньок, розумієш, як вони змінилися, як вони виросли, і розумієш, що ти не бачив цієї зміни.

Російська агресія забрала не тільки матеріальні речі, вона забрала безцінний час, який ніколи не повернеш, час, коли можна було дивитися, як ростуть твої діти.

До речі, про дітей, які ростуть під час повномасштабної війни. Збірку «Індійський океан» завершує однойменний вірш. Якою є історія цього твору?

- Це абсолютно правдива історія. Я тоді ще був військовим кореспондентом і мав зняти сюжет для Суспільного телебачення про людей, які виїхали з Маріуполя. Я знайшов таку жінку, розмовляв з нею, але потім вона відмовилася давати інтерв'ю на камеру, тому що у неї по той бік залишилися родичі. І з цього не вийшов сюжет, вийшов вірш, сумна балада.

 

Обкладинка книжки «Індійський океан»

19:04 Дмитро Лазуткін: «Хочу, щоб читали»

 

«Коли ця дорога закінчиться ми обов'язково про все поговоримо». Попереду багато розмов. Важко буде говорити про ВСЕ?

- Звісно, важко. Тому і важливо зараз проговорювати деякі речі, бачити хронологію емоцій, бо все дуже швидко забувається під час війни. Інтенсивність подій і трагедій така, що іноді, втративши якусь деталь, можна не відчути весь зв'язок причин і наслідків. Тому важливо писати те, що ти відчуваєш.

Запрошую послухати розмову й вірш у звуковому файлі

Марцін Ґачковський