Чеський перекладач української прози Мірослав Томек: зараз Жадан — зірка у всіх сенсах

Інтервʼю з Мірославом Томеком, перекладачем української прози на чеську мову. Мірослав Томек переважно перекладає твори Сергія Жадана, з якими добре знайомі як польські, так і чеські читачі

Мірослав Томек, чеський перекладач української літератури

Польське радіо для України/Дарʼя Юрʼєва

«Ніколи не цікався політикою, не читай газети, не слухай радіо, вибий кінескоп зі свого тіві, встав туди кольоровий портрет Мао або Фіделя, (…) не підключайся до мережі, не ходи на вибори, не підтримуй демократію, не відвідуй мітинги, не вступай до партій, не продавай свій голос соціал-демократам, не встрявай у дискусії про парламент, не говори про президента — мій президент, не підтримуй правих, не підписуй жодних петицій до президента — це не твій президент…», це цитата з «Лівого маршу» з книги «Anarchy in the UKR» Сергія Жадана. Саме з цього тексту і почалося знайомство чеха Мірослава Томека з творчістю Жадана. Книга була розміщена в Електронній бібліотеці «Україніка».

Це був 2005 чи 2006 рік. Я взагалі не знав, де його у Чехії дістати. Поїхати в Україну тільки за книжкою мені було трохи незручно, хоча тоді я вже вчився на спеціальності українська філологія (на Філософському факультеті Карлового університету, - прим.ред.).

У цей час Жадан був популярний лише у певних колах — серед студентів «Києво-Могилянської академії» чи на Подолі.

Мені якраз дуже цікава еволюція популярності Жадана. Я хочу написати про нього передмову до роману «Ворошиловград», який нині перекладаю. Хочу трохи краще ознайомитися з біографією автора. Щодо мого знайомства з творами Сергія Жадана, то після «Лівого маршу» мені, звісно, було цікаво, що він ще пише. Здається, друг мені позичив чи подарував книжку «Біґ Мак». Це оповідання, взагалі перша проза Сергія. Вона мені реально дуже сподобалася. Я загорівся ідеєю перекласти її чеською, щоб люди, які не витратили декілька років свого життя на вивчення українською мови, могли це прочитати. Я якось навіть почав перекладати, це був навіть 2007 рік. Тоді в Україні вже давно вийшов роман «Депеш мод». Я ж просто не мав змоги його купити. Мені настільки сподобалися ці оповідання, що я хотів перекласти їх в першу чергу.

Мірослав Томек перекладає переважно прозу Сергія Жадана, хоча за поезію теж іноді береться.

Верлібри я можу перекладати, якщо хтось просить. Однак римовані вірші я не перекладаю. Я пробував, але взагалі це в мене дуже погано виходить. У мене є маленька збірка віршів Жадана, яку я перекладав разом з чеським поетом. Я просто підготував підрядковий переклад, наближений вже до готового перекладу, а він потім зримував їх.

Я запитала у Мірослава Томека, чи, на його думку, Жадан зараз головна зірка української літератури.

Жадан — зірка у всіх сенсах. Він і музикант, і свої вірші читає, і пише публіцистику. Він популярний серед найрізноманітніших верств і прошарків населення.

Вірші Жадана мало кого залишають байдужим. Можливо, справа в його іронії, а, можливо, у вмінні поєднати тужливі, навіть депресивні речі зі світлою журбою, через яку просвічується вітальність. Мірослав Томек пояснив, що ж його приваблює у творчості письменника.

В першу чергу, це іронія, якесь дуже особливе почуття гумору, пошук парадоксальних зіставлень, я б сказав. Наближення до поетики абсолютної драми, що мені подобається. При чому це звучить ніби дуже вишукано, інтелектуально, але насправді дуже просто сприймається.

Хоча треба сказати, що мені дуже сподобався «Біґ Мак» і «Депеш мод» — ці книжки, бо я їх читав українською. Коли вийшов «Ворошиловград», то мені було важко його сприйняти. Я вже отримав його особисто від Сергія. Я не скажу, що мені не сподобалося, але ця книжка важко сприймалася. Напевно, саме тому, що там дуже багато різнобарвної, розмаїтої мови. Тепер, коли я перекладаю, то тільки зараз насправді розумію, наскільки хороша ця книжка, наскільки вона в певному сенсі перевищує той же «Інтернат» — останній роман Сергія.

Говорячи про роман «Ворошиловград», дії якого розгортаються на сході України, Мірослав згадав, коли вперше і востаннє відвідав цю частину України.

Вперше і востаннє був у Донецьку у травні 2014 року. В мене з цією поїздкою повʼязані щемкі почуття, бо було дуже страшно, з одного боку, з другого боку, нам там все сподобалося, навіть до дрібниць, навіть їжа нам сподобалась. Потім, коли вже там почалася війна — я не військовий журналіст — в мене не було потреби туди їздити. Я вважав це непотрібним зухвальством, якщо так можна висловитися. Тепер — поготів. Бо що ж мені там робити? Там же ж нічого не залишилося. Це дуже страшно, сумно.

Переклади Мірослава Томека. Польське радіо для України/Дарʼя Юрʼєва

Однак не Жаданом єдиним, Мірослав Томек також переклав на чеську «Місто» Валерʼяна Підмогильного.

Книжка Підмогильного — це твір, який мені найбільше сподобався з усієї обовʼязкової програми української літератури першої половини ХХ століття. Підмогильний дуже відрізняється від інших українських авторів того часу. Він — іронічний, так само як Жадан, хоча по-іншому, звісно. Він раціональний. Він вміє пожартувати, вміє уважно дивитися. Це його дуже відрізняє від імпресіоністичних поетизованих текстів інших українських авторів, (Григорія) Косинки, наприклад, чи (Тодося) Осьмачки, (Миколи) Хвильового.

Я прочитав цей роман доволі давно. Вже тоді, коли я ще вчився, я подумав, що варто його перекласти, але все-таки це велика книжка. Мені не хотілося братися за цю роботу без якоїсь певної перспективи видання цього тексту. Коли вже після Майдану тут відновилася діяльність українського посольства на користь просування української культури за кордоном, то вони започаткували програму, в рамках якої надавали гроші на видання українських книжок. Я одним з перших написав проєкт видання перекладу роману «Місто». Отримав згоду від Міністерства закордонних справ України. Чеське, до речі, не празьке, а брненське видавництво «Вітряні млини» («Вєтрне млини») погодилося видати книжку, бо вони вже знали мене як перекладача.

Я переклав книжку протягом року. Мені як редакторка допомагала Тереза Хланьова (чеська україністка, перекладачка, голова Чеської асоціації україністів, - прим. ред.), яка, до речі, теж дуже любить цього письменника.Вона навіть писала про нього у своїй дисертації. Книжка вийшла восени 2019 року. Відбулася теж дуже гарна презентація як і в Польщі, хоч там це відбулося значно пізніше (у Варшаві 18 квітня відбулася презентація перекладу Марціна Ґачковського «Міста» Підмогильного, - прим. ред.). Книжка продавалася, виходили рецензії. Навіть книжкові блогери про неї писали, що мені особливо подобається, бо книжкових блогерів ніхто не змушує писати, вони пишуть про те, що їм самим подобається. Тепер вже книжки немає. Весь тираж розійшовся. Видавництво мені пише, що хоче зробити додатковий наклад. Так що я дуже тішуся, щось в тому перекладі виправлю, якщо знайду час.

Під час відкриття української книгарні «Вуса Шевченка» я помітила на полиці чеський переклад «Доці» Тамари Горіха Зерня — популярного в Україні роману. Тож я запитала у Мірослава Томека, чи дійсно в Чехії зараз так відчутно зріс інтерес до української літератури, якщо перекладають не тільки класику чи заслужених сучасників, а й дебютні романи, яким є «Доця»:

Він так само зріс у 2014 році, але та хвиля виявилася не аж такою потужною і не дуже тривкою. Зараз, здається, цей інтерес ще є. Якщо можна так сказати, то кількість переросла в якість. Зʼявилися люди, які насправді зацікавлені подіями в Україні, стежать за українською літературою у чеських перекладах. Зʼявляється, як українська література високого рівня, так і більш масова. От як Тамар Горіха Зерня, про яку ви згадали. З іншого боку, можна відмітити, що зацікавлення насправді повʼязано  насамперед з війною, тому люди найбільше цікавляться усім, що з нею повʼязано. Тому, мабуть, видавництво Argo хотіло терміново видати «Інтернат». Здається, люди його читають і думають, що це роман про нинішню українську війну, а насправді там все відбувається у 2015 році. Там це виразно написано. Іноді зʼявляються такі реакції: «А ми не знали, що в Україні тоді була війна». Ще роман «Інтернат» вважають реалістичним твором про війну, хоча це далеко не так.

Перша книжка, яку після початку війни мене просили перекласти — це була біографія Зеленського, але я її не перекладав. Цим перекладом зайнявся інший чеський україніст, мій друг Петр Каліна. Вона вийшла якось неймовірно швидко. Здається, у травні чи червні 2022 року.

Наприклад, книжка Валерія Маркуса («Сліди на дорозі», - прим.ред.) в нас вийшла і користується значним успіхом, хоча навіть в Україні її не всі знають. Інші ж кажуть, що це дуже хороший письменник, що ця книжка стала неймовірним бестселером, і її дуже багато купували.

Сам же ж Мірослав зараз працює над перекладом «Ворошиловграда» Сергія Жадана. Він має вийти до кінця року. Заздримо чеським читачам, які матимуть змогу пізнати «дике поле» з роману Жадана.

Дарʼя Юрʼєва