Збіґнєв Герберт — «Рапорт з міста в облозі»

У нашій постійній рубриці «Поетичні діалоги» ми пропонуємо увазі слухачів вірш «Рапорт з міста в облозі» Збіґнєва Герберта в польському оригіналі та українському перекладі Валерія Бутевича. Оригінальний текст читає Марцін Ґачковський, переклад – Антон Марчинський. Збіґнєв Герберт (1924—1998) — польський поет, есеїст, драматург. У 1980-х роках він вважався поетичним прапором польської антикомуністичної опозиції.

Облога — ілюстраційне фото

Pxhere.com - CC0 Domena publiczna

Zbigniew Herbert / Збіґнєв Герберт

Raport z oblężonego Miasta

 

Zbyt stary żeby nosić broń i walczyć jak inni –

 

wyznaczono mi z łaski poślednią rolę kronikarza

zapisuję – nie wiadomo dla kogo – dzieje oblężenia

 

mam być dokładny lecz nie wiem kiedy zaczął się najazd

przed dwustu laty w grudniu wrześniu może wczoraj o świcie

wszyscy chorują tutaj na zanik poczucia czasu

 

pozostało nam tylko miejsce przywiązanie do miejsca

jeszcze dzierżymy ruiny świątyń widma ogrodów i domów

jeśli stracimy ruiny nie pozostanie nic

 

piszę tak jak potrafię w rytmie nieskończonych tygodni

poniedziałek: magazyny puste jednostką obiegową stał się szczur

wtorek: burmistrz zamordowany przez niewiadomych sprawców

środa: rozmowy o zawieszeniu broni nieprzyjaciel internował posłów

nie znamy ich miejsca pobytu to znaczy miejsca kaźni

czwartek: po burzliwym zebraniu odrzucono większością głosów

wniosek kupców korzennych o bezwarunkowej kapitulacji

piątek: początek dżumy sobota: popełnił samobójstwo

1. N. niezłomny obrońca niedziela: nie ma wody odparliśmy

szturm przy bramie wschodniej zwanej Bramą Przymierza

 

wiem monotonne to wszystko nikogo nie zdoła poruszyć

 

unikam komentarzy emocje trzymam w karbach piszę o faktach

podobno tylko one cenione są na obcych rynkach

ale z niejaką dumą pragnę donieść światu

że wyhodowaliśmy dzięki wojnie nową odmianę dzieci

nasze dzieci nie lubią bajek bawią się w zabijanie

na jawie i we śnie marzą o zupie chlebie i kości

zupełnie jak psy i koty

 

wieczorem lubię wędrować po rubieżach Miasta

wzdłuż granic naszej niepewnej wolności

patrzę z góry na mrowie wojsk ich światła

słucham hałasu bębnów barbarzyńskich wrzasków

doprawdy niepojęte że Miasto jeszcze się broni

 

oblężenie trwa długo wrogowie muszą się zmieniać

nic ich nie łączy poza pragnieniem naszej zagłady

Goci Tatarzy Szwedzi hufce Cesarza pułki Przemienienia Pańskiego

kto ich policzy

kolory sztandarów zmieniają się jak las na horyzoncie

od delikatnej ptasiej żółci na wiosnę przez zieleń czerwień do zimowej czerni

 

tedy wieczorem uwolniony od faktów mogę pomyśleć

o sprawach dawnych dalekich na przykład o naszych

sprzymierzeńcach za morzem wiem współczują szczerze

ślą mąkę worki otuchy tłuszcz i dobre rady

nie wiedzą nawet że nas zdradzili ich ojcowie

nasi byli alianci z czasów drugiej Apokalipsy

synowie są bez winy zasługują na wdzięczność więc jesteśmy wdzięczni

nie przeżyli długiego jak wieczność oblężenia

ci których dotknęło nieszczęście są zawsze samotni

obrońcy Dalajlamy Kurdowie afgańscy górale

 

teraz kiedy piszę te słowa zwolennicy ugody

zdobyli pewną przewagę nad stronnictwem niezłomnych

zwykłe wahanie nastrojów losy jeszcze się ważą

 

cmentarze rosną maleje liczba obrońców

ale obrona trwa i będzie trwała do końca

 

i jeśli Miasto padnie a ocaleje jeden

on będzie niósł Miasto w sobie po drogach wygnania

on będzie Miasto

 

patrzymy w twarz głodu twarz ognia twarz śmierci

najgorszą ze wszystkich – twarz zdrady

 

i tylko sny nasze nie zostały upokorzone

 

1982

 

Рапорт з міста в облозі

 

Я занадто старий щоб носити зброю і битись як інші –

 

мені люб’язно випала на долю найгірша роль / літописця

записую – невідомо для кого – історію облоги

 

я маю бути ретельним але не знаю коли почалася навала

двісті років тому у грудні вересні може вчора на світанку

усі тут хворіють на втрату сприйняття часу

 

нам залишилось лише місце прив’язаність до місця

у нашому володінні ще руїни святинь примари садів і будинків

якщо втратимо руїни не залишиться нічого

 

я пишу так як вмію у ритмі нескінечних тижнів

понеділок: сховища пусті щурі замінили нам гроші

вівторок: невідомі вбили мера міста

середа: розмови про перемир’я ворог ув’язнив посланців

нам невідомі місця їх перебування тобто місця їх страти

четвер: після бурхливих зборів більшістю голосів відхилено

пропозицію про повну капітуляцію яку пропонували торгові прянощами

п’ятниця: почалася чума субота: незламний захисник

N.N. покінчив життя самогубством неділя: немає води ми дали відсіч

штурм біля східної брами відомої як Брама Єднання

 

знаю це все одноманітне нікого це не зворушить

я уникаю коментарів контролюю емоції описую факти

схоже лише вони мають цінність на закордонних ринках

але з деякою гордістю прагну донести до світу

що завдяки війні ми виховали дітей особливої породи

нашім дітям не подобаються казки вони граються в убивання

у снах і на яву вони мріють про суп хліб кістку

немов пси або кішки

 

вечорами я люблю блукати межами Міста

вздовж кордонів нашої непевної свободи

дивлюся згори на безлік військ їхні вогні

слухаю гуркіт барабанів варварські крики

дійсно важко збагнути що Місто ще захищається

 

облога триває довго вороги мусять мінятись

їх нічого нe об’єднує крім прагнення нашої смерті

готи татари шведи легіони Цезаря полки Преображення Господнього

хто може їх порахувати

кольори штандартів змінюються як ліс на горизонті

від ніжної пташиної жовтизни навесні крізь зелень червінь до зимової чорноти

 

 

тож вечорами вільний від фактів я можу поміркувати

про справи давні далекі наприклад про наших

союзників що за морем знаю вони щиро співчувають

надсилають борошно мішечки надії жир і добрі поради

вони навіть не знають що нас зрадили їхні батьки

наші колишні союзники за часів другого Апокаліпсису

сини не винні та заслуговують на вдячність тож ми вдячні

вони не досвідчили довгої наче вічність облоги

ті кого торкнулось нещастя завжди самотні

захисники Далай-лами курди афганці горяни

 

зараз коли я пишу ці слова прихильники компромісу

здобули невелику перевагу над партією непокірних

звичайне коливання настроїв майбутнє ще невідоме

 

кладовища ростуть оборонців з кожним разом все менше

але оборона триває і буде тривати до кінця

 

і якщо Місто впаде і вціліє лишень один

він буде нести Місто в собі дорогами вигнання

він буде Містом

 

ми дивимося в обличчя голоду в обличчя вогню в обличчя смерті

в найгірше з усіх – обличчя зради

 

і тільки наші сни залишились нескореними

1982

 

переклав Валерій Бутевич

 

Збігнєв Герберт написав вірш «Рапорт з міста в облозі» під впливом оголошення воєнного стану в Польщі 1981 року. Дякуємо авторові перекладу за можливість його використання у передачі.

Запрошуємо послухати передачу в звуковому файлі.

Марцін Ґачковський / Marcin Gaczkowski