Равлик-школярик
Равлик повз до школи хутко.
Захопив рюкзак і куртку,
До кишень запхав три груші –
Равлик поспішає дуже.
За два дні проповз два кроки.
Дальній путь – ото морока.
Мама в рюкзачок зібрала
Шість підручників, лекало,
Зошит, ручку й олівець,
Гумку, фарби. Напростець
Равлик повз через яруги.
Он і школа вже за лугом.
Груші схрумав по дорозі.
Школа. Дзвоник. Пізня осінь.
Листопад. Дерева кволі.
Всі від вересня у школі.
Ślimak idzie do szkoły
Pędem pełzł do szkoły ślimak,
Włożył kurtkę, zabrał plecak,
Wziął od mamy cztery gruszki,
Szklankę mleka wypił duszkiem!
Wielce się nasz uczeń śpieszył.
Przez dwa dni dwa kroki przeszedł.
Wlókł w tornistrze ciężar wielki,
Sześć zeszytów, dwie ekierki,
trzy ołówki, kredki cztery,
gumkę, temperówkę, farby.
Wietrzyk wieje, deszczyk kapie
Pędzi ślimak, ciężko sapie,
Szkooooła… szkoła coraz bliżej!
Brnie przez błota, przez kałuże…
Listek na skorupę leci…
„Już listopad!” – krzyczą dzieci.
Każdy się od września uczy –
tylko ślimak gdzieś się włóczy.
День народження кульбабки
Примостився реп’яшок
На собачий кожушок.
Новину він чув від жабки —
День народження в кульбабки!
«Ми ж бо дружимо, опівдні
Буду я в садку сусіднім...»
Песик бігав біля річки,
Позбивав з кущів порічки,
Карасів злякав і птаха,
І в багнюку вгруз, невдаха.
Забруднився кожушок,
Змок до нитки реп’яшок...
Лиш під вечір ледь доїхав:
Де ж кульбабка, що за лихо?..
А її кульбабенята
Полетіли їх шукати.
Urodziny dmuchawca
Wskoczył rzep
Na psi grzbiet.
„Kurs zamawiam w pilnej sprawie,
Urodziny ma dmuchawiec!
Wiozę prezent, tort i świeczki,
Jedź pieseczku koło rzeczki.
Startuj prędko” – głaszcze psinę,
Dotrzeć muszę za godzinę!”.
Hasał piesek koło rzeczki
Ogonkiem strącał porzeczki
Nastraszył rybki i ptaka
Aż w błoto wleciał, pokraka.
Pasażer zmókł jak kura:
„I po co ta brawura”?
Do dmuchawca dojechał w nocy.
Wyrwał się z grzbietu jak z procy.
Gdzie jesteś, przyjacielu?!
Szukaj, rzepie wiatru w polu.
* * *
На коня сів козачок –
За спиною рюкзачок,
В ньому печиво та фрукти
І цукерки від застуди.
– Коник, вйо! – малюк говорить, –
До садочка треба скоро!
Вихователька он з ґанку
Кличе діток до сніданку.
По дорозі дід займає:
– Бачу, хлопче, кінь встигає!
Може, продаси мені?
Файні гроші дам...
– Та ні!
Замість коника – мій тато
Мусить вранці поспішати.
– Що ж ти тата осідлав?
– Пішки йшли б, так він проспав…
* * *
Siadł na konia kozaczek,
Miał ze sobą plecaczek,
W nim owoce i wafelki
I na przeziębienie żelki.
– Wio, koniku! – chłopczyk woła.
– Jedźmy prędko do przedszkola.
Już na ganku stoją panie,
Już wzywają na śniadanie.
Dziadek wyrósł mu na drodze:
– Konia masz rączego, widzę!
Może byś rumaka sprzedał?
Dobrze płacę…
– Nie dam! Nie dam!
To mój tata, a nie konik
Do przedszkola co sił goni.
– Ojca siodłasz, ty łobuzie?
– Tatuś zaspał, tatuś wiezie.
* * *
Павучок і павучиха
Наловили в міхи сміху,
А маленькі павучата
Стали сміх той продавати:
Зайчику — за капустинку,
Мишці — за хрустку скоринку,
За листок осінній — лисці,
Місяцю — за сон в колисці,
Дзвоникам — за добрий ранок,
Жабці — за водички жбанок,
Спритній білці — за горішок,
А Віталіку — за віршик!
* * *
Państwo Pająkowie i dzieci
Nałapali śmiechu w sieci.
Nie dość, że nałapali
Jeszcze go sprzedawali:
Królikowi – za marchewkę.
Tulipanom – za konewkę.
Myszce – za serek z dziurką.
Za orzeszki – wiewiórkom.
Za uśmiech – lisiczce chytrusce.
Księżycowi – za sen w kołysce.
Sroczce – za złote guziki.
Witalikowi – za wierszyki.
przełożył Marcin Gaczkowski
«Татусеву книгу» видало львівське Видавництво Старого Лева.