Українська Служба

«Великі та найбільші речі» Войцєха Боновича

17.11.2023 17:30
Запрошуємо на черговий українсько-польський поетичний діалог, а в ньому «Великі та найбільші речі» — саме так називається збірка віршів польського поета Войцєха Боновича в українському перекладі В'ячеслава Левицького. У листопаді 2023 року книжку опублікувало видавництво «Крок»
Аудіо
  • «Великі та найбільші речі» Войцеха Боновича
«Великі та найбільші речі» Foto: Взір обкладинки: Софія Салецька | Видавництво «Крок»

Войцех Бонович — поет, публіцист, колумніст «Тиґодніка Повшехного» та щомісячника «Znak». Автор, зокрема, біографії Юзефа Тішнера, численних томів поезії та дитячих книжок, лауреат літературної премії «Ґдиня» (2007). Народився в Освенцімі, живе у Кракові.

В’ячеслав Левицький — український поет, літературознавець, дослідник і відкривач прихованих скарбів української літератури, чудовий перекладач польської поезії. 

«Збіркою пана Войцеха, — каже Левицький, — можна користуватись як кишеньковою філософською енциклопедією, дохідливим посібником із теорії літератури, дієвим порадником для політтехнологів, вивіреною інструкцією з виживання в екстремальних умовах».


Wojciech Bonowicz \ Войцех Бонович


Z cyklu „Komentarze”

 

Skoro społeczeństwo nie ma

już nikogo komu mogłoby zaufać

wybiera mniejsze zło. I zawsze

jest tak samo: mniejsze rośnie

i staje się ciężarem nie do udźwignięcia.

 

З циклу «Коментарі»

 

Оскільки суспільство не має

вже зовсім нікого вартого довіри

обирає менше зло. І щоразу

те саме: виростає менше

і стає тягарем котрий годі зрушити.

 

Publiczność

 

Jaki wiersz o śmierci?

Wbijam zęby w gruszkę.

 

Gorycz. W zepsutym wnętrzu

niezrównany biały artysta

 

zabawia mnie swoimi

robaczymi ruchami.

 

В імʼя публіки

 

Який вірш про смерть?

Зуби всаджую в грушку.

 

Гіркота. У зіпсованій серцевині

блискучий білий митець

 

веселить мене своїми

хробачими рухами.

 

Papier

 

Lubi kiedy pakują wędlinę w papier.

 

Przy całym okrucieństwie

odrobina delikatności.

 

Папір

 

Любить коли мʼясні вироби у папір загортають.

 

На тлі цілковитого варварства

хоч маленька дрібка делікатності.

 

 

Tryb

 

Rękawiczka wmarznięta w chodnik zgina cztery palce.

Za nią w głębi wynurza się twarz żółta i śliska.

Chór dziewcząt alleluja śpiewa w ciemnej salce.

Antychrystus pod oknem stoi notuje nazwiska.

 

Триб

 

Вмерзла в хідник рукавичка — пальці гнуться й надалі.

Із глибини зринає жовта слизька мармизка.

 

Хор дівчат алілую виспівує в темній залі

Попід вікном антихрист умить поповнює списки.

 

 

Powrót

 

pamięci Jerzego Ficowskiego

 

Dlaczego te ciała nie wychodzą z rowów?

Dlaczego nie idą w proch swąd dlaczego wiatr

nie rozwiewa ich? Czemu historia broni się tak długo

oczami zębami? Jeszcze stoi w tle „zbity tłum nikogo”.

Jeszcze jest choć coraz dalszy coraz mniej

wyraźny. Coraz mniej mówi kaszle.

 

 

Повернення

 

памʼяті Єжи Фіцовського

 

Чому ці тіла не ідуть із ровів?

Чому не стають порохом гаром і чому це вітер

їх не розвіює? Навіщо історія так довго обороняється

очима зубами? Ще стоїть на фоні «перебитий натовп нікого».

Він іще є хоч і щораз дальший щоразу менш

чіткий. Щоразу менше промовляє кашляє.

 

 

Jak mu pomóc

 

Zdarza się że wiersz

podnosi głowę.

Wtedy myślisz

 

jak mu pomóc

zachować jasne spojrzenie

zdezorientowanego.

 

Як допомогти йому

 

Буває вірш

підіймає голову.

Такої миті задумуєшся

 

як допомогти йому

зберегти ясний погляд

заблуканого.


 

Przemiana

 

Księżyc jest złoty. Albo czerwony.

Pisałem już o księżycu. Pisałem też

o innych rzeczach którymi jestem wypełniony

i trochę o tych które sam wypełniam.

Pół księżyca cały księżyc mały żarzący się

kawałek wystający zza chmur. I noc

w trakcie której usiłuję wytłumaczyć sobie

wszystko podnieść się spróbować

zacząć nowe podobne życie.

 

Перетворення

        

Місяць золотий. Або червоний.

Я вже писав про місяць. Я також писав

про інші речі котрі сповнюють мене

і трохи про ті котрі сповнюю сам.

Повня півмісяць мала блискотлива

скибка яка визирає з-за хмар. І ніч

упродовж якої силкуюся пояснити собі

усе піднятися спробувати

почати схоже нове життя.


 

Sen w Brnie

 

Nigdy przenigdy nie zamieniłbym się miejscami z lotniskiem

z automatem do napojów listem poleconym czy siecią.

Czy to dlatego że chrapię nie pamiętam już swoich snów?

Co najwyżej chciałbym być skórzaną piłką która płynie środkiem rzeki.

Dziś widocznie nie chrapałem bo przypomniał mi się

zakład fryzjerski i fryzjer któremu trzęsły się ręce.

Kobiety wychodziły z kokonów z trwałymi na głowie.

Można się modlić wszędzie ale spróbujcie

modlić się tam gdzie kobietom obcinają włosy.

Dlaczego nie śnią mi się kwiaciarnie? Dlaczego kwiaty

i młode pary wyglądają dziś na zmęczone?

 

Сон у Брні

 

Ні за які пироги я б не перетворювався у летовище

автомат із продажу напоїв рекомендований лист або сітку.

Чи тому що хроплю не памʼятаю вже свої сни?

Щонайбільше хотів би стати шкіряним мʼячем який пливе посеред річки.

Сьогодні мабуть я не хропів бо затямилася мені

перукарня та майстер у котрого трусилися руки.

Жінки виходили з коконів зі своїм перманентом. 

Можна молитися скрізь але спробуйте

молитися там де жінкам обтинають волосся.

Чому не сняться мені квіткарні? Чому ж бо квіти

і молоді пари сьогодні здаються виснаженими?

 

 

Poranek

 

Razem z ćmą która przysiadła

na okiennej ramie wpatrujemy się w deszcz.

 

„Nie wyganiaj jej”. Nie wyganiam:

potrzebujemy jedno drugiego jak lampy.

 

Ранок

 

Разом із темрявою що присіла

на віконній рамі вглядаємося у дощ.

 

«Не виганяй її». Не виганяю:

ми одне одного потребуємо ніби лампи.

 

Pierwsza lekcja

 

„Ilu ludzi zginęło w Oświęcimiu?”,

spytała pani.

 

Skuliłem się i modliłem w duchu

żeby było ich

jak najmniej.


Перший урок

 

«Скільки людей загинуло в Освенцімі?» —

запитала пані.

 

Я знітився і молився подумки

щоб їх було

якнайменше.


переклав В’ячеслав Левицький

 

Запрошуємо послухати поезію в звуковому файлі — читають Марцін Ґачковський і В’ячеслав Левицький

МҐ

«Говори зі мною!» Вірші Юрія Іздрика

18.08.2023 20:00
Успішний і скандальний, на всі руки майстер. Номінант на Шевченківську премію з літератури 2021, найсексуальніший український культурний діяч 2021 року. Автор культового «Воццека», вокаліст DRUMТИАТРу, один із представників «станіславського феномену». Юрій Іздрик — харизматичний та самобутній письменник, музикант і художник. 16 серпня він святкував шістдесят перший день народження.  З цієї нагоди в "Українсько-польських поетичних діалогах" три вірші Іздрика — "Молитва", "Інгаляція" та "Реторта" — українською та в польських перекладах Івони Борушковської.

Віслава Шимборська: «Дехто любить поезію»

25.08.2023 20:00
«Дехто любить поезію» — ми в цьому не сумніваємось. Поезію безперечно люблять слухачі «Українсько-польських поетичних діалогів». Скромна, дотепна, самоіронічна. Такою була Віслава Шимборська (1923 — 2012) — у повсякденному житті та у своїй творчості. Зустрічайте разом з нами довгоочікувану книжку «Віслава Шимборська. 100 віршів», яку до ста років від дня народження лауреатки нобелівської премії з літератури підготувало видавництво «Крок». Усі сто віршів видатної польської поетки переклав Андрій Савенець.

Тувім : «Страшні міщани»

15.09.2023 20:00
Юліан Тувім (1894—1953) — митець широкого діапазону: ніжний лірик, романтик, сміливий експериментатор, співець інтимних людських почуттів, майстер класичної форми вірша, блискучий перекладач. Сьогодні його пам'ятають переважно як автора жартівливих творів для дітей (поему «Локомотив» ви могли послухати в одному з попередніх випусків «Українсько-польських поетичних діалогів») та тонких сатиричних творів, у яких автор кепкує з влади, суспільства та літературного життя.

Герберт: «Питання смаку»

13.10.2023 20:00
Вірш Збіґнєва Герберта «Сила смаку» — в оригіналі польською мовою та в українському перекладі Валерія Бутевича

Суханецький: «Маю тисячу очей (а хотів би мати одне)»

03.11.2023 20:00
Пшемислав Суханецький це польський поет, автор двох поетичних книжок — «Wtracenie» (2019) та «О» (2022). Сьогодні пропонуємо вашій увазі вірші з першої збірки Суханецького, яку нещодавно переклала Анна Зотова, а опублікувало тернопільське видавництво «Крок». Наша особлива подяка – перекладачці!